14 вересня 2018 року у конференц-залі Криворізького національного університету за ініціативи Криворізької регіональної організації Національної спілки журналістів України відбувся вечір, присвячений пам’яті колег-журналістів, які пішли з життя. Участь у ньому взяли члени НСЖУ, представники ЗМІ міста, а також ті, хто знав і пам’ятає померлих і загиблих професіоналів пера і мікрофона.
Спасибі всім, хто прийшов на зібрання, аби віддати шану колегам-журналістам, які зараз далеко, за земною межею. Вечір пам’яті став теплою подією: журналісти-телевізійники Степан Калинюк, Дана Олійникова, Олександр Темчур дістали зі своїх запасів телесюжети. Ми знову з екрану побачили незабутніх колег: Григорія Батуріна, Тетяну Воронову, Давида Кана, Павла Кожухаря, Галину Головінську, Валерія Козака, Ольгу Чистякову, Володимира Гончара…
Окремою «главою» на вечорі було виділено розповідь про газетярів-руданівців, загиблих в автомобільній катастрофі у далекі 80-і. Член Національної спілки журналістів України, колишній редактор районної газети «Вісті Широківщини» Віктор Тараненко написав проникливі поетичні рядки, присвячені колегам Анатолію Перетяченку, Геннадію Савченку, Борису Жуковському, Сергію Мохову, Надії Іваницькій, Ларисі Лазірко… Згодом рядки цього вірша Віктор Дмитрович поклав на музику. Пісню він назвав відповідно власному відчуттю – «Дзони пам’яті», присутні на заході слухали її у виконанні автора. Скільки в ній печалі, болю і глибокого жалю за цими прекрасними журналістами-поетами, які пішли у Вічність…
Телевізійні кадри, знайомі голоси, відомі події з далекого минулого – усе зараз хвилює і наводить на думку: наші колеги – не пересічні люди. Їх хвилювали міські – і не тільки – проблеми городян, усього суспільства, країни загалом. Про це вони писали в репортажах, знімали телесюжети, розповідали в нарисах, замальовках, інформаціях…
Переглядаючи телесюжети, присвячені нині покійним нашим колегам, присутні на заході згадували їх добрими словами, у яких відчувалися біль і смуток. «Дзвони пам’яті» про тих, хто вже не з нами, лунають в наших душах, а їх імена навічно в наших серцях.
Людмила ТІМІРГАЛЄЄВА.
Фото Стаса ЛЕБЕДИНСЬКОГО.