Міжнародний день солідарності журналістів ми відзначаємо 8 вересня від 1958 року в день страти юліуса фучика (08.09.1943)
авторові цих рядків дуже важливо саме наразі привітати колег через щире зізнання —
відповідь на запитання „ваш улюблений жанр?”саме так:
РЕПОРТАЖ ІЗ ЗАШМОРГОМ НА ШИЇ
Запитували вихованці Школи юного журналіста, що діє у складі комунального позашкільного навчального закладу „Дніпропетровський обласний дитячо-юнацький кіноцентр „Веснянка” Дніпропетровської обласної ради”. Відповідала керівник гуртка ШЮЖ КПНЗ ДОДЮКЦ „Веснянка” Наталія АБРОСИМОВА, готуючи своїх слухачів до конкурсу „Юнтелепрес” за темою „Чи легко бути молодим сьогодні?”
Мала тоді на меті довести головне: все, що хочеш донести до своєї аудиторії, слід виконати на рівні, мов це — востаннє. Краще, ніж усе раніше. Надруковане. Передане в аудіо-відео. Через мережі. Акції презентаційного рівня.
— А чи реально постійно так працювати?
— Коли відчуваєш послаблення волі до сходження, спробуй-но відчути зашморг на шиї.
Матеріали конкурсів „Юнтелепрес” ми не раз виставляли на сайтах ДОО НСЖУ та „Веснянки”, сторінках місцевих друкованих ЗМІ. Якою буде наступна тема конкурсу 2021/2022 навчального року, ми ще не вирішили, та багато до чого зобов’язує головна дата поточної доби. 30-ліття України відзначалося на всіх рівнях під вишуканою емблемою та гаслом „Ти єдина”. Так, бо іншої нема, і в ній все закликає до дат, якими веде дівчинка-пам’ять ЗА СЦЕНАРІЄМ Всеукраїнської врочистості на честь події 24.08.2021. У вас уже виникла асоціація з дівчинкою-пам’яттю від Іосифа Бродського?
Історія невблаганна. Правда, не сказана своєчасно, відкидається людською свідомістю. Як оте „Проїхали”…
… Смію зауважити, що на сьогодні ми вже багато чого зробили до наближення правди до сучасності. Правди сивої давнини й сьогоденної, про що вже наразі з перших вуст. Наведу низку прикладів, які не звище, а від ініціативи місцевої, що аж ніяк не містечкова. Підемо за хронологією, щоб не виникало суперечок про значущість подій.
Отже, напередодні 30-ліття України:
ДРУГА „ПІННА ДИСКОТЕКА” В ШЕВЧЕНКОВОМУ
відбулася 14.08.2021 у сквері, де зазвичай проводяться різноманітні свята, кінопрогляди, тематичні зустрічі… Що це за дискотека?
Технологію „Пінної дискотеки” не вважає комерційною таємницею Олександр Борисов, тренер з тхеквондо. Навпаки: пропагує дією по всіх школах, позашкільних закладах і на будь-якій території, де всіх дітей залучають до фізичної культури, інтерактиву. Приміром, отут і завдяки підтримці теркому, який очолює Сергій Дмитрієв. Активісти теркому цінують кожен крок до покращення всього того, чим є рідне селище, і довіру шевченківців до свого комітету самоорганізації населення (ОСН), чим і став терком, зареєструвавшись як юридична особа з відповідними правами на самостійну господарську, фінансову діяльність. Про Шевченкове наразі готується книга, де все про все — якнайдетальтніше, а до тих, кого вже привабила інформація, запитання: ви зможете на фото відрізнити дітей з інвалідністю від тих, у кого такої не виявлено?
?!?
обмежені…
У 2020 році вперше відбувся День селища. До нього тут уже мали Герб і Гімн Шевченкового, якому передували конкурси дитячих малюнків, учнівських творів про свою малу батьківщину. „Пінна дискотека” вперше відбулася того ж 2020-го, нинішнього не випадково привабила тих, у кого зосталися добрі спомини, а також — усіх, кому схотілося теж уплав і з піною не в морі чи річці, навіть не в басейні, а… Дивіться фотозвіт.
Якщо діти й дорослі почуваються вільно в процесах співтворчості, місцина має майбутнє. Залучення змалку осіб з інвалідністю до спілкування на рівних — важливий крок по путі творення толерантного суспільства.
Роль самих осіб з інвалідністю на цій складній дистанції переоцінити просто неможливо. Тому й замислимось, який крок зробили активісти громадського об’єднання осіб з інвалідністю Дніпра „Творчість” 17.08.2021 від імпровізованої сцени біля Дніпровсього міського територіального центру соціального обслуговування до…
КРАЇНИ ТОЛЕРАНТО?
Ім’я власне — умовне, а крок — реальний. Дуже впевнений. Очолюване Тетяною Шелюг об’єднання реклами не потребує. Вихованці „Творчості” демонструють свою майстерність не лише на своїх фестивалях, а й під час концертів міського значення й не тільки. Разом з професіоналами. Демонструють при тому не лише високого рівня мистецтво, а й спроможність долати недуги за принципом „Крок до творчості — крок до життя!”
У терцентрів, як відомо, функція своя. Вікові проблеми — це ж не інвалідність вам, хоча…
… Та хіба ж не беруть своє літа з недугами?
Тому й дуже важливо запросити на свято до 30-ліття України представників „Творчості”, а точніше — „Росток”, яким керує Ольга Мірошниченко. Адже старі люди часом утрачають в собі силу спротиву рокам і недугам, так ось вам навіч сила спротиву тих, у кого змалку чи змолоду здоров’я нема й уже не відновиться. Коли аматори з порушеннями опорно-рухового апарату танцюють „Сіртаки”, глядачі не коментують. Аплодують. У когось і сльози, і браво… Соціальний спектакль перетворюється на справжній урок самоподолання.
Отак ансамбль „Заграва” від вікових аматорів і „Росток” від осіб з інвалідністю змагалися не між собою, а спільними зусиллями — за власну людську гідність у будь-якому віці, в будь-якому стані здоров’я.
Суспільство, що вміє вшанувати старість повагою, а молодість спонукати до саморозкриття, має майбутнє.
Готовність до саморозкриття — запорука творчого довголіття.
Приклад героїв нашого часу в тому переконує.
Книгу „Життя після 16.30” багато хто ще не читав, але після прогляду спектаклю „Незламний” зацікавиться неодмінно. Інтернет усім доступний — отже дійство реально побачити. Не переказуватимемо все, що відбулося в Дніпровському будинку культури 21.08.2021, тому що:
УВІМКНІТЬСЯ ІНКЛЮЗИВНО
і сприйміть самостійно. Рецензія на спектакль у жанрі переказу змісту — найгірша реклама твору. Та й не рекламу пропоную. Просто роблю акцент на тому, що ми навчаємось поступово говорити правду про сьогодні — сьогодні. Коли професійний актор грає героя, присутнього в залі, не чує від героя „Не вірю!” і разом з ним приймає квіти, залишається тільки вклонитися правді. Виконавець ролі з приводу запитання „Ви ж начебто з АТО й аматор?” відповідає з посмішкою:
— З АТО, але — не аматор. Просто не по-станіславському…
— Вірю, вірю.
Екстравагантна форма подання тексту книги аніскільки не заперечує реалізм життя. Олександр Терещенко свої дописи називає „маячнею”, бо й марив, і страждав, і був на грані, де… Ні, то — позаду. Кіборг сильніший за смерть. У його руках розірвалася граната, яку схопив і намагався викинути. Сталося те 15.10.2014 о 16.30 у приміщенні Донецького аеропорту під час чергового нападу терористів. Утрата рук — ціна за врятування бойових побратимів, які від вибуху тієї гранати не постраждали.
Автор книги вважає Дніпро містом, де народився вдруге. Вдячний лікарям і всім-всім-всім, хто вірив у його силу спротиву смерті. Підписує мені книгу. Таке побажання людини без рук — дуже дорогого варте.
Я щиро зичу йому творчих успіхів.
Заключні слова спектаклю: „Далі буде”. Як сказано, так тому й бути.
Шукайте в мережах цей спектакль.
У виданні для осіб з інвалідністю „Естафета” ми вмістимо низку фрагментів із книги „Життя після 16.30”, а може в автора й виникне бажання щось написати до газети, засновником якої є об’єднання „Творчість”, а редактором — Олександр Кутняк. У руках останнього теж колись розірвалася граната, що дісталася малій дитині у спадок від другої світової.
Не ставлю крапку, бо — далі буде. Поки ж замість анонсу:
ЖУРНАЛІСТИ ВСІХ КРАЇН, ЄДНАЙТЕСЬ
на ниві боротьби за правду, сказану своєчасно. Юліус Фучик (1903-1943) написав „Репортаж із зашморгом на шиї” незадовго до страти й закликав: „Люди, будьте пильними!”
Книгу було видано в 1945 році, а в 1950-му твір здобув ПЕРШУ МІЖНАРОДНУ ПРЕМІЮ МИРУ.
Відзначаючи Міжнародний день солідарності журналістів у день страти Юліуса Фучика, ми проголошуємо: „Світові — мир!”
А в мирному бутті бачимо шанси для всіх, хто налаштований на труд, саморозкриття, щастя…
Один із моїх кращих друзів — чорнобильців Валерій Баранников до 26.04.2021 у Сквері чорнобильців дубочок посадив і табличку оновив, бо попередня постраждала чи від негоди, чи від вандалізму. Дубочок прийнявся. Приїхав якось полити свій дубочок — помітив: поруч у пеньку старого дерева … жолудь проріс. Отака жага до життя! Полив і пеньок, приживеться проросток — якось та теж облаштуємо, висадимо на добрий грунт…
Хай усе, що робиться в ім’я жаги до життя, надихає вас, колеги, на творчі злети. Єднаймося в ім’я миру, правди й добра.
З повагою.
Наталія АБРОСИМОВА