Гірко і боляче. Боляче й гірко. Рік тому ми всі дружно вітали ветерана дніпропетровської журналістики Михайла Павловича Куюна з 85-річчям від дня народження, а нині доводиться говорити, що він пішов за Межу Вічності…
Він був прекрасною людиною. Основою всього його життя були такі беззмінні риси, повсякденна справедливість, глибока людяність і висока добросовісність. Таким був. Таким і будемо його пам’ятати – людину, яка все життя була віддана журналістському слову.
Михайло Павлович Куюн розпочинав свою професійну журналістську діяльність у Новомосковському районі, де, до речі, його щиро й від душі шанують і нині. Велику частку свого життя віддав обласній газеті «Днепровская правда», де завжди сповідав беззмінне журналістське правило – шанувати людину праці й стояти на захисті її інтересів.
Водночас він був прекрасним сатириком і художником. Його добре знали читачі журналу «Перець», де він постійно друкував свої і досить гострі, й гумористичні публікації.
Ім’я Михайла Павловича Куюна назавжди залишиться в історії дніпропетровської журналістики. Він був і залишиться тим добрим прикладом, тією творчою висотою, до якої повинні тягнутися молоді журналістські покоління.
Щирі співчуття рідним і близьким Михайла Павловича.
Будемо пам’ятати.
Схилимо голови…
Правління Дніпропетровської
обласної журналістської організації.