Дискусійний клуб: “Ситуація на нафтопереробному фронті росії: українська беззастережна перемога чи багато шуму з нічого?”

Як завжди, реальність виявилася десь посередині. Про що і йшлося в 15-хвилинній доповіді міжнародного оглядача Юрія РАЙХЕЛЯ минулої середи на 82-му засіданні дискусійного клубу ДОО НСЖУ.

Треба визнати, що це питання не планувалося головним. Основний час ми присвятили іншому доповідачу з багатообіцяючою темою в царині української корупції. Доповідач зачитав свою блискучу доповідь. На жаль, вона кардинально не відповідала загальноприйнятій у нас системі ведення дискусійного клубу і дуже нагадувала неспровоковану агресію на неї (жарт!), вкрай ускладнювала, якщо не унеможливлювала підготовку традиційного звіту (його не буде) щодо обговорюванної теми з ряду об`єктивних причин. Потім доповідач докладно відповів на запитання учасників засідання. Після чого розгорнулись гарячі дебати, але в кінцевому рахунку наші напрацьовані роками дискусій підвалини виявилися непохитними.

То ж, як казав славетний Остап Бендер, «засідання триває, панове присяжні засідателі!» Що й підтвердило дружнє з двома шановними імениниками закінчення чергової зустрічі.

За сформованою в клубі традицією тези доповіді подаються в переказі, тезисно і мовою, якою були оприлюднені, але в якості тенденцій, в більшості без озвучених під час дискусії фактів і думок, яких вже так багато лунало в інформаційному просторі.

Остаточні висновки, як завжди, за читачами.

Итак, ситуация в результате бомбардировок российских нефтеперерабатывающих заводов выглядит следующим образом. Докладчик не столь оптимистичен в оценке нанесенного ущерба крайне важной ныне россии нефтеперерабатывающей отрасли. Кое-чего достичь удалось, но это не кардинальное решение.

Напомним, Россия добывает 240 млн. тонн нефти в год. Она тяжелая, сернистая, сильно парафированная, что усложняет переработку. Она дает 40-45% бензина разных видов. Практически весь он ныне употребляется в России. Вместе с тем, нас более всего интересует горючее войны – дизельное топливо. 15-20% его идёт на экспорт.

Вполне логично, основные удары были на правлены на производство бензина, прежде всего, высококачественного. На головном заводе в Нижнем Новгороде самая производительная риктификационная колонна стоимостью 65 млн долларов, перерабатывавшая 15 млн тонн нефти в год, была полностью разрушена. Восстановлению не подлежит. Изготавливают их за границей 2,2 года под конкретный заказ. Не стоит забывать и о санкциях. В результате, с бензином сегодня в России проблемы. Он стал рости в цене, власть, в свою очередь, запретила поднимать на него цены. Вполне естественно, заправки стали закрываться, чем ещё более усложнили проблему.

С дизельным топливом этого не произошло. Риктификационные колонны удалось восстановить и дефицита дизельного топлива сейчас не ощущается.

В свою очередь на дефицит бензина серьёзно влияет усложнившаяся логистика и недостаток всех видов транспорта для его доставки из отдалённых областей России.

Отсюда вывод – бить надо дальше и глубже по работающим заводам. Главный залог успеха – дальность полёта и точность попадания по риктификационным колоннам.

За дорученням членів дискусійного клубу Вадим КЛИМЕНТЬЄВ.