Про поїздку на Шацькі озера наша голова Криворізької міської організації Національної спілки журналістів України, заслужений журналіст України Людмила Тіміргалєєва повідомила всім криворізьким журналістам ще навесні.
Ну, звичайно ж, варто поїхати! – таким було рішення багатьох.
Мені поталанило: все склалося так, що мрія побувати на Волині у мене здійснилась.
Досить цікавий, злагоджений, вивірений не однією спільною справою колектив Дніпровської журналістської організації, був досить колоритним. На залізничному вокзалі у Дніпрі мене чекало приємне здивування: сивочолі журналісти, чудові їхні дружини-супутниці, кілька молодих журналістів… Всім відомий письменник Борис Ковтонюк зі своїм «оселедцем» на голові радо вітався з прибулими.
Розмови, жарти, розповіді…
Нарешті всі зібралися (ще забирали по дорозі журналістів із Кам’янського, Магдалинівки) і, незважаючи на досить важкі умови, благополучно попрямували на Волинь. Ніхто не висловив незадоволення з таких незручностей, як тісна маршрутка, в яку ми ледве всі вмістились. Я потім уже зрозуміла: всі звиклі до таких незвичних ситуацій, некомфортних умов за довгі роки їхніх сумісних подорожей і мандрівок.
Перед нами лежала довга-предовга дорога через п’ять областей України (Полтавська, Київська, Житомирська, Рівненська, Волинська) і майже 20-годинний нічний переїзд. Спасибі нашому водієві Антону, який виявився справжнім водієм-асом, поспавши в дорозі лише пару годин, він знову продовжував путь до наміченої цілі.
Сказати, що було важко в дорозі – це нічого не сказати. Маршрутка виявилась маленькою, тісною, душною, до того ж було багато у кожного особистих речей, рюкзаків, сумок із харчами, величезний (на весь прохід маршрутки) стояв казан, у якому ми потім варили на багатті у лісі чудовий плов (виявилась справжньою майстринею у цій справі Оксана), смачні каші та справжню юшку з риби, виловленої нашими спортсменами (тут чаклували Надія Неклеса і Марія Папаш).
Вони, дніпровські журналісти зі спортивно-оздоровчого журналістського центру “Тригол” ДОО НСЖУ, пройшли не одні походи разом, постійно проводячи різні спортивні змагання. Їхній незмінний керівник – відомий літератор, журналіст Володимир Сорока. Він два десятиліття очолює журналістське спортивне братство «Триголових драконів» – «Тригол».
Хочеться розповісти про всіх 18 учасників поїздки, але зупинюсь на кількох. Чого варте лише подружжя патріотів Ковтонюків, Людмили і Бориса! Борис Мусійович – член НСЖУ з 1981 року, керівник Дніпровського об’єднання громадських обстежень КТ «Ріднокрай», Людмила Василівна – прес-секретар цього об’єднання.
Тетяна і Віктор Качанови. Він – шеф-редактор газети «Приватний підприємець». З ними були й їхні онуки Ян і Тимур, які теж із задоволенням подорожували. Не обмежившись відвіданням Шацьких озер, вони поїхали далі мандрувати Україною.
Оксана і Віктор Дем’янови. Гідролог Віктор Дем’янов – перший заступник еколого-краєзнавчого часопису «Свята справа – ХХІ», який зібрав найбільшу в Україні колекцію Мандриківської викопної фауни, що має понад 40 мільйонів років! Оксана – гідротехнік за освітою, завжди і в усьому підтримує чоловіка.
У книзі нарисів Бориса Ковтонюка «Унікальні люди Придніпров’я» (2017), двоє героїв були присутні в цій подорожі: це Володимир Сорока – організатор і беззмінний керівник з 1992 року єдиного у світі спортивно-оздоровчого журналістського центру «Тригол» при Дніпропетровській обласній організації НСЖУ і Віктор Дем’янов, про якого вже сказано раніше.
Цікавою виявилась і Марія Подоляночка, яка постійно римує усе, що потрапляє їй під руку й на очі: від поїздки журналістів на Волинь – до лебедів, які так звикли до людей і постійно припливають до берега, щоб поласувати смачними дарунками, які їм пропонують відпочиваючі.
Зустрічали нас привітно ще при в’їзді на територію Шацьких озер керівники Волинської обласної організації НСЖУ Михайло Савчак та Рівненської – Дмитро Тарасюк. Вони були з нами весь невеликий проміжок часу, коли ми були там. Разом із ними був і польський журналіст Хенрик Чеслав Кошьчєльни, який щовечора радував усіх веселою грою на акордеоні. Співали українських пісень, співали польських, співали Гімн України і Гімн Польщі й інших пісень, які стали народними.
А потім займалися щодня новим видом спорту: наші грали команди у волейбол, у пляжний футбол, змагались у риболовлі. І, звичайно, переможців чекали нагороди: грамоти і медалі. Одну з таких і я привезла додому, хоч великої користі від моєї участі там не було (яка з мене спортсменка?!) – тож буде як пам’ять. До наших команд приєднались і телевізійники з 12-го волинського каналу. Звичайно, молоді та енергійні, вони отримали перемогу. Їх найбільше вітали і вони отримали максимум нагород. Але, головне – не перемога…
Дехто з наших журналістів у вільний час збирав чорниці у лісі, дехто ходив за 5 кілометрів до монастиря, а дехто насолоджувався купанням у теплій і чистій озерній воді, яка має безліч корисних для людини мінералів. Поверталися додому щасливі: мрії здійснюються, варто лише захотіти і зробити те, що задумали.
Тож, чекаємо на нові подорожі із журналістським спортивним братством «Триголових драконів» – «Триголом».
Хто хоче більше дізнатися про ці чарівні місця, де ми побували, додам інформації про Шацькі озера:
Шацькі озера — група з-понад 30 озер у північно-західній частині Шацького району Волинської області, у межиріччі Прип’яті й Західного Бугу, поблизу смт. Шацьк. Шацькі озера розташовані серед лісових масивів, де побудовано багато санаторіїв і таборів відпочинку. Для охорони рідкісних природних комплексів у районі Шацьких озер у 1983 році створено Шацький національний природний парк (площа 32 500 га).
Територія, на якій розташовані озера, називається Шацьким поозер’ям. Найбільші з Шацьких озер: Світязь, Пулемецьке озеро, Луки, Люцимир, Остров’янське озеро, Кримне і Пісочне.
Шацьке поозер’я являє собою зандрову рівнину в межах Поліської низовини. Центральна його частина характеризується поширенням озерних карстових улоговин, які утворилися у крейдових відкладах. Озера, що лежать серед болотних ландшафтів, утворилися внаслідок нагромадження алювію і підвищення рівня ґрунтових вод, за умов незначного похилу території й відсутності постійного стоку. В Шацьких озерах зберігається досить висока якість води, оскільки поряд немає значних джерел забруднення, а статус національного природного парку сприяє охороні вод.
Серед учених немає єдиної думки щодо походження Шацьких озер. Одні вважають, що після відступу Дніпровського льодовика понад 100 тис. років тому на Поліссі утворилося величезне водоймище. Льодовик із півночі підпирав його, не давши воді стікати вниз. Озера вважаються реліктами, тобто залишками цього гігантського водоймища, западини якої з часом поглибилися вимиванням вапняків підземними потоками. Інші учені твердять, що озера мають виключно карстове походження. А поява глибоких западин, за цим припущенням, пов’язана з підняттям і опусканням окремих тектонічних блоків.
Ольга Ткач, член НСЖУ.