У тих умовах, коли знеструмлення позбавляє нас права на комунікування через мережі, сайти, регулярно видавані ЗМІ й багато чого ще, затребуваного сучасниками, та недосяганого без повсякчас доступного електроживлення, а друковані видання припинили діяльність або виходять у світ обмеженими накладами, нам усім варто згадати прекрасне – «Даруй нам тишу бібліотек…»
Отам і друковані видання почитаєш, і дуже багато чого в електронному вигляді зможеш одержати, а головне — втрапиш у коло творців і шанувальників рідної культури. Зокрема, в КЗК „Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека імені Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія”, де працюю з архівами та відвідую численні заходи, слід визнати знаковими зустрічі, які відбулися 15 та 16 лютого 2023 року. Перша на честь 125-ліття з дня народження Павла Козаря, друга з нагоди виходу в світ довідкового видання, обкладинку якого презентуємо.
До першої зустрічі в офісі Канадсько-українського центру, очолюваного Наталею Біловицькою, підготували фрагменти аудіо-відео про місцину, де пороги Дніпра творять ауру неперевершеної впливовості на все живе, а також виставку книг Павла Козаря та публікацій про нього в різних ЗМІ. Хто не потрапив на захід, той… Аж ніяк не спізнився. Все в бібліотеці є — ласкаво просимо. Замовляйте будь що з об’єднаного в експозиції й готуйтесь до … сюрпризів. Зокрема, багатьом знайома книга „Лоцмани Дніпровських порогів”. Однак видання’2019 суттєво перевершує попереднє за обсягом, якістю паперу й оформлення. Микола Чабан доповнив авторський варіант усім, що вдалося знайти з епістолярної спадщини Павла Козаря. Титанічна праця редактора-упорядника заслуговує на низький уклін усіх, кому дорога правда про співвітчизників, яким завдячені ми фондом знань і напрацювань, звідки реально черпати й черпати можливості відродження країни.
Завдячені ми тому духовному фонду всім, кого долучає до співпраці серія „Літературна Дніпропетровщина” з подання очолюваного Світланою Жилінською краєзнавчого відділу КЗК „Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека імені Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія”. 16.02.2023 ми саме тут якнайзмістовніше поспілкувалися зі Світланою Мартиновою. У розділі „Від упорядника” читаємо: „Видання містить розлогий оглядовий есей старшого наукового співробітника Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького, відділу „Літературне Придніпров’я” Світлани Мартинової про літературні процеси краю та творчість регіональних письменників, а також основну бібліографію творів найбільш знакових авторів, починаючи з другої половини ХХ століття і по нинішній день”. Від початку ХХІ століття — далі буде, як то кажуть. Наскільки подужаємо надалі, настільки й буде. Наразі ж актуалізовано проглядаю 12-й випуск „Літератури Придніпров’я”. Багато колег, яких уже визнали знаковими. На дистанції 15-16 лютого мені важливий Микола Чабан, який щойно презентував книгу про Петриківку як редактор-упорядник, а від 15.02.2023… Суцільне лоцманство?
Ні, то не так. Якнайточніше: у довіднику (сторінки 153-155) складено дороговказ творчої путі колеги, який на кожній дистанції журналістського розслідування знає, що має на меті. Спілкуючись у бібліотеці, ми відчули, що таке „Далі буде” крізь призму його відданості краєзнавству та спроможності об’єктивно подати факти, як є.
Довідник доведе, покажчик покаже, але мені дуже важливо додати: змістовне спілкування замінити просто нереально. На втрачайте путі до бібліотек!
Наталія АБРОСИМОВА.
P.S.
Заслужений журналіст України, письменник і краєзнавець під час численних презентацій одержує численні „ярлики” від колег: мовляв, книга пахне медом, бо в автора працездатність бджілки; Коля — бульдозер, бо такі пласти ворочає —о-о-ой! А мені він просто ЛОЦМАН ПРИДНІПРОВ’Я. На території порогів заборон і забобонів, побутового невігластва й інших завад — як без лоцманів?