Як перевіряти інформацію та розпізнавати фейкові повідомлення?

Із цим минулого вівторка розбирались учасники тренінгу «Медіаграмотність під час війни: фейки та медіабезпека», який відбувся у Дніпровському центрі журналістської солідарності НСЖУ.

Марина Бойко – експертка з комунікацій, тренерка громадської організації «ГОЛОС ПРО». Має чималий досвід роботи із локальними медіа, адже 15 років працювала в пресслужбі Дніпропетровської облдержадміністрації.

– Із початком повномасштабної війни дезінформація від російської федерації зросла вдвічі, – зазначила тренерка. – Фейки – це один із інструментів, які ворог активно використовує. Чому саме фейк? Бо у війні легше перемогти, якщо налаштувати народ проти своїх. На жаль, у нашому суспільстві є доволі великий відсоток людей, які не розрізняють інформацію – де фейк, а де правда. Цю інформацію беруть, репостять, пишуть новину, і так вона поширюється. У росії працюють цілі структури, які генерують фейкові повідомлення. Найбільше дезінформації вони спрямовують на Польщу, Словаччину та Чехію, країни, куди виїхало дуже багато українців. Тож, медіаграмотність – це наша медіабезпека.

Саме на журналістів покладається велика відповідальність за те, щоб інформація, яка виходить у публічне поле, була чесною, правдивою, без якихось перекручень. Аби не піддаватися маніпуляціям, слід критично сприймати інформацію, усвідомлено ставитися до її джерел, ретельно перевіряти почуте чи прочитане.

Як зауважила Марина Бойко, людині потрібно менше 1 секунди для того, щоб зацікавитися контентом. Переважна більшість (96%) людей сприймають інформацію лише із заголовків, при цьому брехня поширюється у 6 разів швидше, ніж правдива інформація.

Під час тренінгу учасники дискутували, виконували практичні вправи – розбирали приклади, визначали ознаки фейків, вчились їх відрізняти від достовірної інформації.

Тренерка нагадала ключові ознаки фейків:
– заголовок не відповідає змісту повідомлення або є надміру емоційним;
– емоційне накручування в матеріалі, апеляція до забобонів, конспірологічних теорій;
– недостовірні фото, відео, які використовуються як підтвердження інформації;
– немає джерела інформації або воно анонімне, немає гіперпосилання або воно не працює;
– посилання на невідомих експертів.

Аби довідатись, чи повідомлення не є фейковим, потрібно шукати першоджерело, візуальні підтвердження. При цьому слід переконатися, що зображення не відредаговане.

Фото можна перевірити за допомогою телефону, використовуючи такі програми:
– Google Images – опція пошуку за зображеннями;
– Tineye – сервіс, який відстежує публікацію зображення в інших медіа (але не соцмережі);
– Fotoforensics – аналізує різні шари зображення. Може показати нерівномірні шуми на відредагованому графічним редактором фото.

– Обов’язково перевіряйте інформацію на офіційних джерелах – всеукраїнських, місцевих, чи на ресурсах міжнародних організацій. Пам’ятайте, що не завжди новина, яку поширили інші медіа, є правдивою. Раджу також звертатись до фактчекінгових проєктів, – наголосила Марина Бойко.

Серед учасників тренінгу були студенти-журналісти провідних профільних вишів Дніпра. Вони мали можливість поновити свої знання й уміння, а також набути нових навичок з медіаграмотності та медіабезпеки під час війни.

– Для нас, майбутніх медійників, тема тренінгу актуальна і важлива, і участь у цьому заході особисто для мене була дуже корисною, – поділилася враженнями другокурсниця Університету митної справи та фінансів Софія Вихляєва. – Коли ми розбирали приклади фейків, зізнаюсь, кілька разів я помилилася. Було непросто одразу визначити, це достовірна інформація чи перекручена. Дякую тренерці за набутий досвід і корисні рекомендації.

Інформаційна служба Дніпровського ЦЖС.