Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
Всі ми, кожен з нас на своєму робочому місці, підтримуючи одне одного, наближаємо нашу перемогу над ворогом. От і учні гуртка «Юні журналісти» КЗ ‘П’ятихатський центр професійної, допрофесійної та позашкільної освіти» (керівник гуртка член НСЖУ Олена Чернявська) вирішили написати свої листи тим, хто боронить їх спокій. В їхніх роздумах — непідробна щирість і велика віра в нашу спільну перемогу. Переконайтеся в цьому самі.
Андрій, 15 років, дев’ятикласник ліцею «Генеза», батько якого нині із зброєю в руках захищає нашу батьківщину, пише: «Я дуже довго займався спортом, але війна заважає тренуванням. Війна – це дуже страшно. Я це вже відчув на собі. Постійний страх чогось, хвилювання за інших. Війна – це безперервне кровопролиття невинних людей, які просто захищають своє. Я сподіваюсь, що всі ті, хто зараз на війні, повернуться додому живими. Всім нашим воїнам бажаю удачі і сил боротися далі. Я вам всім дуже вдячний. Вірю в нашу перемогу!»
Олександра, 14 років, ліцей «Тріумф» згадує, що вранці 24 лютого їй хотілось плакати і сховатися від усього світу. Але швидко «вирішила допомагати волонтёрам, як можу: плела сітки для наших захисників, віддавала свої речі тим, кому вони дуже потрібні. Я дуже вдячна тим, хто не спить вночі, захищаючи нашу країну. Їх чекають їхні родини і хвилюються за них. Я теж хвилююсь за всі наші ЗСУ. Вірю, що все буде добре. Будь ласка, повертайтесь живими!»
Семикласниця Ліза переконана: «Я знаю, що ми, українці – сильний народ. Навіть важко уявити, що почувають люди, які боронять нашу країну. Я вірю, що все закінчиться нашою перемогою. Тож прошу:повертайтесь додому живими і неушкодженими. Я вірю в вас!»
Анна, дев’ятикласниця ліцею «Прометей»: «В мене є сподівання, що в Росії скинуть владу, і в їхніх людей не буде пропаганди із їхніх зомбоящиків. І є надія, що Україна нарешті стане вільною від ворогів. Звертаюсь до наших захисників: дякую за те, що охороняєте нашу свободу, не тікає е з поля бою і не здається в полон до тих клятих москалів. Хай Бог береже кожного з вас та дає сили до перемоги. Слава Україні! Героям слава!»
Одинадцятикласниця Ксенія з ліцею «Тріумф» пише: «Я зрозуміла, що мої колишні переживання — дрібниці, які сьогодні на фоні трагедії війни просто недоречні. Кожного дня я читаю новини, і в мене серце крається від жалю, але водночас переповнюється почуттям патріотизму та гордості за наших захисників. Я пишаюся вами так само, як пишаюсь історичними постатями, які присвятили своє життя Україні, про яких я читала в підручниках. Ви — герої! Повертайтесь живими! Разом ми переможемо! »
Діана, 14 років, ліцей «Прометей» зізнається: « Мені лише 14,чесно кажучи, я дуже хвилююсь через війну. Останнім часом я почала більше проводити часу зі своєю сім’єю. Мені здається, що з початку цих жахливих подій мої життєві цінності кардинально змінились. Я зрозуміла, що дуже люблю свою родину навіть тоді, коли хтось з рідних дратує мене або говорить щось образливе. Все це здається мені дрібницями в порівнянні з тим, що я можу втратити когось із них.
Я не знаю, як звати воїна, який читатиме цей лист. Але я хочу висловити свою підтримку і вдячність Вам, а ще сказати, що Ви — справжній герой, який бореться зі злом і захищає свою Батьківщину, права та цінності. Дякую, що боретесь за нашу свободу. Правда на нашому боці. Ми обов’язково будемо жити під мирним небом, на вільній і незалежній землі.»
Ігор, восьмикласник ліцею «Прометей» пише: «Я дуже сподіваюсь, що в нашій країні настане мир. Останнім часом я не виходжу гуляти, навіть не бачусь з друзями. Зараз у нас в країні важкі часи, і ми повинні вижити! Ми повинні перемогти! Хочу висловити вдячність нашим воїнам за те, що оберігають наш спокій уночі. Наша сила — в правді, а правда на нашому боці, бо ми захищаємо свою землю. Борони вас Бог, українські військові! Слава Україні!»
