15 листопада 2024 року на 74-му році життя після важкої хвороби пішла у засвіти наша колега, заслужена журналістка України, членкиня Правління обласної організації Національної спілки журналістів України Тамара Миколаївна Котишева.
Її смерть – надзвичайно болісна втрата для всіх її рідних і близьких, друзів, колег по роботі, всієї журналістської спільноти нашого регіону. Від нас пішла людина щедрої і доброї вдачі, сильної волі, обдарована і креативна журналістка, педагог, шляхетна, вишукана і мудра жінка.
Тамара Миколаївна завжди вирізнялася своєю завзятістю, наполегливістю, вимогливістю і працьовитістю. Чутлива і доброзичлива, вона завжди була готова прийти на допомогу різним людям у скрутних і складних ситуаціях. Все це, а також порядність та гідність, були визначальними рисами її багатогранної особистості. За це Тамару любили, цінували та поважали численні друзі, поціновувачі її таланту і телеглядачі.
Тамара Котишева завжди знаходилася у вирі життя і життя вирувало навколо неї. Журналістика стала її покликанням. Колосальна енергія, ентузіазм і закоханість у свою професію, поєднані із талантом та професіоналізмом, допомогли досягти їй високої майстерності і значних творчих здобутків у телевізійній журналістиці.
Безперечно, журналістика стала також і її рідною стихією в бурхливому океані суспільно-політичного і духовного життя на зламі тисячоліть і епох, в часи розпаду однієї із найбільших і найкривавіших імперій у світі, в період утворення та становлення Української незалежної держави.
Після закінчення філологічного факультету Дніпропетровського державного університету вона працювала у вузівських багатотиражках – спочатку своєї рідної альмаматер, а згодом – Дніпропетровського гірничого інституту. Та справжнім її зоряним часом була робота в Дніпропетровській обласній державній телерадіокомпанії, де Тамара почала працювати на початку 90-х років минулого століття. Починаючи з 1995 року і до виходу на пенсію вона майже півтора десятиліття очолювала телевізійне творче об’єднання суспільно-політичних програм «Перспектива».
Передачі її творчого об’єднання були спрямовані на перспективу розвитку регіону, країни і суспільства, на справжнє, а не декларативне «відродження». В них висвітлювалися і обговорювалися гострі та актуальні проблеми того часу, зокрема, впровадження демократичних процесів у суспільному житті, економічні перетворення і подолання різних кризових явищ.
Тамара Котишева була авторкою багатьох телевізійних передач, репортажів, інтерв’ю про подолання безробіття, приватизацію, реструктуризацію народного господарства. Вона розповідала про страйки шахтарів влітку 1998 року, про гучні скандали, пов’язані із пограбуванням населення області сумнозвісними трастами, так званими «фінансовими пірамідами». Ми пам’ятаємо її хвилюючі і цікаві репортажі з місць будівництва дніпропетровського метрополітену, Південного мосту через Дніпро.
Особливу увагу вона приділяла висвітленню діяльності пенсійного фонду та роботі профспілкових організацій, зокрема, профспілок закладів культури.
Після виходу на пенсію Тамара Миколаївна викладала студентам Дніпровського факультету менеджменту і бізнесу Київського університету культури, працювала художнім керівником Дніпровського будинку мистецтв міської ради.
Вона до останнього часу брала активну участь у роботі Дискусійного клубу при обласній організації НСЖУ. Її доповіді і виступи на його засіданнях завжди вирізнялися глибокою змістовністю, ґрунтовністю та аналітичністю.
Тамара була авторкою сценаріїв і режисеркою багатьох документальних телевізійних фільмів. Деякі із них, зокрема, «Сурсько-Литовська сага» про минуле і сучасне села Сурське-Литовське на Дніпропетровщині, «Кроки в ноосферу» про реалізацію наукових ідей Володимира Вернадського в діяльності міжнародної корпорації «Ноосфера» здобули призи і нагороди на міжнародних та всеукраїнських кіно-телефестивалях. Вона була також лауреаткою журналістської премії «Золоте перо», володаркою золотої медалі української журналістики.
Її донька Євгенія Ліфанова пішла материною стезею і теж стала тележурналісткою.
Тамара Миколаївна із мужністю і відвагою справжнього воїна завжди переборювала і долала всілякі негаразди, труднощі і незгоди у житті. Але її хвороба, на жаль, виявилася непереборною.
Тамара покинула наш білий світ і полетіла птахою у засвіти на далекі осінні «тихі небеса». Хай рідна земля буде для неї тополиним і лебединим пухом, а високе небо – вічним прихистком для її чарівної безсмертної душі.
Глибока скорбота, сум і гострий біль від тяжкої утрати не полишає нас.
Світла пам’ять про Тамару Котишеву назавжди залишиться в наших серцях.
Станіслав Повод,
заслужений журналіст України,
генеральний директор ДОД ТРК 1995-2004 рр.
Віктор Ожогін,
заслужений журналіст України,
генеральний директор ДОД ТРК 2009-2010 рр.