Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
Журналістка Оксана Шахмоть – член НСЖУ, головний спеціаліст з інформації Криворізької організації Профспілки металургів і гірників України і редакторка газети «Під знаком руди і металу». В журналістиці вже 25 років. Починала з відомої у Кривому Розі незалежної міської газети «Наш ВЕК». Її життєве кредо: той, хто хоче щось зробити – шукає можливості, хто не хоче – шукає причини. Відчуває себе «гвинтиком шахтарського колективу», членом якого є з 2005 року.
«Оксана багатогранна людина. Свою позитивну енергію вона завжди спрямовує в корисне русло, – говорить безпосередній керівник Оксани, голова Криворізької міської організації Профспілки металургів і гірників України Анатолій Макаренко. – Для людей, які потрапили у складні життєві обставини, вона завжди знайде заспокійливі аргументи і надасть потрібну пораду, або самостійно знайде спеціаліста для вирішення тієї чи іншої проблеми. Для нашої робітничої молоді і для своїх колег вона беззаперечний авторитет. Комунікабельна, доброзичлива людина, вона швидко знайомиться з людьми. І до неї тягнуться, здається, на якомусь інтуїтивному рівні. Оксана спілкується і працює з багатьма журналістами корпоративних і міських ЗМІ. Вона завжди може змістовно та цікаво розповісти про людину у власних статтях. Маючи багатий досвід, не обмежується ним, а дослухається до порад колег, адже в неї є бажання робити свою роботу якнайкраще. Водночас Оксана завжди має власну думку і вміє її відстояти. В неї багато цікавих прогресивних ідей, які обов’язково втілює в життя, аби наше видання виглядало цікавим, сучасним і корисним для читача».
Свій журналістський шлях Оксана розпочала із незалежної криворізької газети «Наш ВЕК».
«Я дуже вдячна редактору цієї газети Олегу Павлову, він був моїм першим наставником, – розповідає Оксана Шахмоть. – Олег завжди поважав думку своїх колег, а не користувався правом прискіпливої редакторської цензури та правки. Я самостійно обирала теми і героїв своїх статей, форму подання матеріалів. Я намагалася працювати над кожним матеріалом, наче в останній раз. Так зростала моя майстерність, віра в себе, як у спеціаліста. Пам’ятаю цікавий випадок, коли в опалу потрапила моя стаття про свавілля криворізьких чиновників. Справа дійшла до суду, який тривав два роки. Бо я назвала чиновників «рекетирами», захищаючи права пересічних громадян. Людям все-таки допомогли, адже події, описані в статті, отримали розголос. Але газеті довелося публічно перепрошувати за різке висловлювання на адресу чиновників. А я зробила для себе висновок, що епітети до людей треба підбирати обачно, навіть якщо є всі докази їхньої неправомірної діяльності. З таким багажем, вже з певним досвідом, я прийшла працювати кореспондентом корпоративної газети «Шахтар Кривбасу». Тут переймала досвід у корифеїв журналістики корпоративних видань Людмили Сидоровської і Юрія Ошмянського. А за деякий час стала начальником служби інформації Криворізького залізорудного комбінату».
Цей досвід дав змогу відчути та зрозуміти всі відмінності корпоративних газет виробничих підприємств від міських періодичних видань. У 2012 році вона прийняла запрошення від голови Криворізької міської організації Профспілки металургів і гірників України (ПМГУ) підприємств гірничо-металургійної галузі Криворіжжя Анатолія Макаренка працювати головним спеціалістом з інформації і редагувати газету організації «Під знаком руди і металу».
«У Кривому Розі майже 54 тисячі членів профспілки у 44 первинних організаціях ПМГУ криворізьких підприємств, – продовжує Оксана. – Наша газета суто профспілкової тематики. Тому матеріали в ній про проблемні питання, які виникають між працівниками і керівництвом підприємств. Ми намагаємося давати їм юридичну оцінку. Також не залишається поза увагою якість медичного обслуговування наших працівників, житлові питання, відпочинок, спорт, культурне дозвілля – все те, що допомагає покращувати рівень життя та підвищувати світогляд працівників наших підприємств і членів їхніх родин. Пріоритет надаємо розповідям про людей робітничих професій, здобувачів освіти в профільних навчальних закладах. Герої наших статей – гірники, шахтарі, металурги. Сьогодні багато з них змінили робочі каски на військові, а замість приборкання вогняної стихії доменних печей стали на заваді вогняному шквалу ворожих снарядів, ракет, бомб. Тепер на газетних шпальтах ми висвітлюємо героїчні подвиги наших робітників-захисників, волонтерський рух працівників підприємств гірничо-металургійної галузі нашого міста. На їхньому прикладі заохочуємо людей до доброчинності».
Оксана Шахмоть в газеті і журналіст, і фотокор, і коректор, і головний редактор. Матеріали для друку надходять від громадських дописувачів та журналістів корпоративних газет. Спілкуватися доводиться з усіма: відстоювати свою думку на актуальність статей, їхню подачу, виправляти помилки, обирати надіслані фото, мудрувати над дизайном і версткою номера, доповнювати цікавими «фішками».
«В моїй душі живе журналістський азарт і велике бажання наживо спілкуватися з майбутніми героями статей. Я хочу виступати співавтором статті, а не просто коректором чергового матеріалу, – ділиться медійниця. – До того ж, дуже люблю фотографувати. В мене вже цілий архів власних фото, присвячених роботі шахтарів та металургів. Особливо подобається робити панорамні фото з висоти шахтних копрів. Я від своєї роботи отримую велике задоволення. Про мене колеги говорять, що я живу по «Сковороді», втілюючи його філософію «сродна праця», коли «праця не виступає засобом існування, а є найпершою природною потребою і найвищою насолодою особистості». Знайдіть собі улюблену роботу і ви жодного дня не будете працювати – це про мене».
Журналістка завжди готова та відкрита до чогось нового, впевнена, що постійно потрібно вчитися, розвиватися, рухатись уперед.
«Раніше я мала думку, що журналістика не може зійти до рівня соціальних мереж, бо якість таких матеріалів, на мій погляд, була недосконалою, – розповідає Оксана. – Втім прийшов час, коли життя поставило перед фактом перегляду застарілих стандартів. І вже сьогодні газета «Під знаком руди і металу» та і всі інші корпоративні газети підприємств гірничо-металургійної галузі Кривого Рогу виходять не тільки у паперовому варіанті, а мають свої власні інтернет-сайти і сторінки у соцмережах. У вік гаджетів великі статті у соцмережах не є популярними. А хочеться, аби вони були читабельними. Я вважаю, що паперові примірники газети – це архіви наших душ і подій. Коли ти можеш зануритися у спогади, перегортаючи сторінки старої друкованої добірки. До речі, я зберігаю у себе екземпляри газет із найулюбленішими моїми статтями і журналістськими матеріалами, які були цікавими та актуальними свого часу. Можливо, колись вони стануть у пригоді для відтворення історичних подій на Криворіжжі».
Як член правління криворізького осередку НСЖУ, Оксана Шахмоть брала участь в організації цікавих екскурсій для журналістів історичними місцями Криворіжжя, тематичних журналістських посиденьок, відвідин музеїв, театрів, виставок майстрів прикладного та образотворчого мистецтв, днів добрих справ, шахових турнірів, конкурсів. Оксана і сьогодні залишається активною людиною.
«Окрім улюбленої роботи серед моїх уподобань є спорт – біг та йога, – продовжує Оксана. – Активний спосіб життя додає мені сил і підтримує стан здоров’я. Також полюбляю «солодке життя» у популярних міських кав’ярнях за філіжанкою кави зі смачним тістечком із присмаком приємної бесіди в компанії колег та однодумців. Маю безліч планів. Але найголовніше для всіх нас зараз – це Перемога. Війну лише бойовими діями Україна не виграє. На мій погляд, зараз саме від українських журналістів залежить боротьба з російською пропагандою, яка просочується в наше середовище. Від правдивих розповідей та висновків про події на фронтах, від переконливості та професійності журналістських матеріалів залежать думки і дії народу, його витримка, здоровий глузд та віра в перемогу. Саме журналісти мають бути прикладом для пересічних громадян у дистанціюванні від всього російського: мови, пропагандистської літератури, церкви, товарів тощо. Перемога України у війні залежить не тільки від армії та військово-політичного керівництва країни, але й від її громадян в тилу. Мій сьогоднішній життєвий девіз – ти або з ЗСУ, або для ЗСУ. Ми волонтеримо і донатимо, аби підсилювати успіхи наших воїнів у боротьбі з окупантами. І пропонуємо робити це всім українцям, які бажають якнайшвидше перемогти нашого спільного ворога».
Фото з архіву корпоративної газети «Під знаком руди і металу».
Матеріал підготувала член НСЖУ Людмила Козенко.
