Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
1 лютого виповниться 90 років громадсько-політичній газеті Криворізького району «Вісник», яка до 1992 року виходила під назвою «Прапор Леніна».
Газета невеликого формату й малої періодичності для кількох поколінь мешканців громад колишнього Широківського району була найулюбленішою серед низки інших видань. Її з нетерпінням чекали в своїх поштових скриньках і найпершою читали серед низки передплачених газет і журналів. Бо саме тут розповідалося про наше повсякдення, про чиїсь успіхи й радості, про невдачі й горе, тут можна було зустріти знайомі прізвища й обличчя. Місцева газета (раніше її ласкаво називали «Прапорець») давала привід для роздумів, інформуючи про різні сторони нашого буття, підживлювала розум і душу читачів.
90 років – це дуже поважний вік як для людського життя, а для друкованого медіа –сьогодні особливо, коли засоби масової інформації з’являються та зникають так швидко, що часом не залишають по собі жодної згадки.
Часопис пережив радянську добу, важкі для всіх дев’яності роки та роздержавлення. За часи існування «Вісник» пройшов великий і тернистий шлях, із номера в номер карбуючи літопис становлення й розвитку Широківського району, а потім територіальних громад, що утворилися на його теренах. Змінювалися назва, обсяги, поліграфічне наповнення, тематика публікацій. Але приємно відмітити, що незмінним залишається одне: газета завжди була і є близькою читачеві, їй довіряють, її читають, вона розповідає про головні події, про людей, які прославляють сільські територіальні громади.
Складні виклики постали перед редакційним колективом на початку повномасштабного вторгнення рф в Україну. Широківська громада межує із Херсонською областю, яка з березня по жовтень 2022 року перебувала в тимчасовій окупації і майже щодня потерпала від обстрілів російської артилерії, мінометів, «Градів». Проте жоден працівник «Вісника» не залишив робоче місце й не виїхав у більш безпечне місце. Газета надходила до читачів безперебійно.
Газета – це праця багатьох журналістів декількох поколінь. Для багатьох із них «низова» редакція стала відмінною школою майстерності, дала поштовх для кар’єрного росту.
Поет, прозаїк, драматург, заслужений журналіст України Олександр Пільонов пройшов шлях від кореспондента-радіоорганізатора до завідуючого відділом, заступника редактора районки, згодом був власним кореспондентом, завідуючим відділом, заступником головного редактора обласної газети «Зоря», редактором відділу та заступником головного редактора газети «Днепр вечерний», працював прессекретарем голови Дніпропетровської облдержадміністрації. Його дружина Раїса Пільонова очолювала багатотиражку Дніпропетровського вагоноремонтного заводу. Василь Грушка продовжив свій творчий шлях в обласній молодіжній газеті «Прапор юності» на посаді завідуючого відділом. Юлія Лугова після переїзду до Києва працювала в тижневику «Край», інформаційній службі «Експресінформ», на сайтах «РБК-Україна», «Бізнес», а з 2017 року – у тижневику «ФАКТИ». Анатолій Ковальчук працював на кількох державних телерадіокомпаніях, начальником відділу Управління організації телерадіомовлення і міжнародних зв’язків Державного комітету телебачення і радіомовлення України, політолог, автор статей у «Кримській світлиці», колонок на сайтах «Українська правда», «Обозреватель». Юрій Півень очолював Криворізьку держтелерадіокомпанію «Криворіжжя». Сергій Соловйов обіймав посаду редактора криворізької міської газети «Червоний гірник». Анатолій Метешко був головним редактором криворізької районки «Сільське Криворіжжя». Антоніна Кієнко після районки працювала редакторкою газети «Трибуна передовика» Інгулецького ГЗК, а Юрій Геркіял – редактором багатотиражки Криворізької ТЕС «Енергетик Зеленодольська».
Сьогодні у «Віснику» щодня працюють троє: директор Жанна Плосконос, кореспондент Олександр Козленко й оператор комп’ютерного набору Олена Лила.
Героями публікацій стали волонтери, енергетики, комунальники, військовослужбовці, усі, хто вносить свій посильний вклад у стримання агресії й відсічі окупанту.
Крім передплати через Укрпошту колектив шукає альтернативні шляхи до читача, зокрема, активно розвивається електронна, а також корпоративна передплата, надходить у точки продажу. Часопис намагається не пропустити жодної важливої події в районі, територіальних громадах, прагне розповідати, чим живуть сьогодні земляки.
Відтак колектив «Вісника» зі стриманим оптимізмом дивиться в завтрашній день.
Олександр Козленко
