Критичною називають ситуацію, в якій опинилися комунальні газети, їхні редактори та активісти Спілки. Скорочення обсягу сторінок, відмова від кольору і переведення співробітників на неповні ставки – це ті заходи, до яких вдаються нині місцеві видання.
Голова Луганської обласної організації НСЖУ Олександр Панков каже, що в нелегкій ситуації комунальна преса опинилася ще з минулого року, коли казначейство перестало проводити платежі.
– Нещодавно на пленумі обласної організації Спілки ми розглядали питання про ситуацію в комунальних ЗМІ, перед цим робили звернення до голови облдержадміністрації, а також із першим заступником голови обласної ради. Річ у тім, що наша облрада уклала договори з районними і місцевими газетами на публікацію матеріалів. За минулий рік заборгованість по цих договорах перед місцевою пресою становила близько 800 тисяч гривень. Усе – через непроплати казначейством, – коментує Олександр Григорович.
За його словами також для газет передбачають значно менші суми дотацій, ніж їм потрібні на друк і папір.
– У нас єдиній міськрайонній газеті «Антрацитовскийвестник» передбачено всього 20 тисяч гривень. Але й тих вони не отримують. Тепер комунальні ЗМІ регіону заборгували двом провідним друкарням близько 1 мільйона гривень. Друкарні категорично відмовляються надавати послуги без проплати поточних номерів. Уже були випадки, що одна газета не вийшла, – зазначає голова обласної організації.
Крім того, у зв’язку із тим, що ціна на папір залежить від курсу долара, друкарні попередили, що ціна друку на кожен номер буде коливатися в залежності від курсу. Також є труднощі з папером.
– Ситуація веде до того, що закон про роздержавлення не буде затребуваний, бо районна преса просто не виживе. Уже зараз видання скорочують обсяги сторінок, відмовляються від кольору, в деяких редакціях переводять пенсіонерів на неповний робочий день, але це, зрештою, не рятує, – зауважує Олександр Григорович.
Головний редактор газети «Шполянські вісті» на Черкащині, член секретаріату обласної організації НСЖУ Анатолій Вікторукнаголошує і на тому, що деякі редактори відчувають політичний тиск. Якщо раніше бюджетні кошти комунальна преса отримувала на друк та папір, то зараз гроші виділяються лише на зарплату. Але вже три місяці газети не отримують надходжень.
– Ми поки не відчули особливих проблем, бо мали деякі запаси з минулого року. Але, приміром, смілянська друкарня вже заявила про підвищення цін на друк. Якщо раніше тонну паперу купували за 6-7 тисяч, то зараз ціна зросла до 10 тисяч.
Головний редактор газети «Решетилівський вісник» (Полтавська область), член правління Полтавської обласної організації Спілки Іван Циган розповідає, що завдяки передбачливості торік редакція закупила паперу із запасом, тож поки нова ціна по газеті не вдарила.
– Але я спілкувався із колегами, вони дуже відчувають кризу, переходять на однокольоровий друк, зменшують кількість сторінок. Бюджетне фінансування також суттєво зменшилося. Ми, приміром, добровільно від нього відмовляємося, переходимо на договори по висвітленню діяльності влади. І на найближчій сесії будемо на цьому наполягати. Але більшість газет, які залежні від бюджетної допомоги, опинилися в дуже скрутній ситуації, – коментує Іван Іванович.
Головний редактор тлумацької районної газети «Злагода» (Івано-Франківщина) Зиновій Штурнаккаже, що видання давно обходиться без підтримки засновників і живе на госпрозрахунку. Але в колег, які залежні від дотацій, немає грошей навіть на виплату зарплат.
– Я давно був переконаний: якщо редакції будуть існувати у такому варіанті, як колись і розраховувати, що влада буде їм щось давати, то будуть погані наслідки. Потрібно вчитися самим працювати в умовах ринку і тоді ситуація була б іншою, – зауважує він.
Секретар НСЖУ, головний редактор газети «Трудова слава» (Херсонська область) Валерій Горобецьтакож називає ситуацію з комунальними ЗМІ критичною. Адже окрім відсутності грошей на рахунках казначейства та подорожчання послуг друку і вартості паперу, вона ускладнюється ще й тим, що свого паперу в Україні практично не виробляється.
– Жидачівський комбінат здатен забезпечити, можливо, десь відсотків 20-30. Решта – папір російський. Але у зв’язку з недружніми кроками з боку Росії в інформаційній війні це може бути головною зброєю. Шляхи поставок можуть бути просто перекриті. Зараз водії-далекобійники навіть за потрійну плату відмовляються возити папір. Тому вважаю, що в цю ситуацію варто втрутитися Уряду і, можливо, домовлятися з Польщею, де є запас паперу. Бо ми виявилися не готовими ні до чого, – зазначає секретар НСЖУ.
Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів