РЕФОРМУВАННЯ КОМУНАЛЬНИХ ЗМІ: ПРО СИТУАЦІЮ – МОВОЮ ЦИФР

Для сучасної комунальної преси гамлетівське “бути чи не бути?” набуває особливого значення – “жити чи виживати?”… Здавалося, саме цього року, відразу після Революції Гідності, суспільство отримало шанс позбавитись одного з останніх рудиментів пострадянської доби і нарешті реформувати комунальні друковані ЗМІ, “розвладнити” їх.

Але “завдяки” активній протидії депутатської фракції “Свобода”, яка, швидше за все, діяла, як не парадоксально, але в дусі радянських традицій, – реагуючи на “звернення громадян” (яких представляли деякі поважні редактори комунальних газет західних регіонів країни), процес реформування знову було відкинуто на початковий етап.

Розроблений Національною спілкою журналістів України проект Закону України “Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації” (реєстраційний номер 2600), який у першому читанні схвалила “злочинна влада”, було знято з розгляду “демократичною коаліцією”.

Але Бог їм суддя!

Будемо відвертими, противників реформування вистачає і в редакторському корпусі місцевої преси. Причин цьому можна знайти принаймні декілька: хтось “тягнеться” до довгоочікуваної державної пенсії, хтось не може уявити економіку свого видання без бюджетних дотацій, частина ж просто банально боїться нового.

Але всіх об’єднує одне – відсутність чіткого уявлення про ситуацію в цьому сегменті ринку та непередбачуваність перспектив (розвитку чи стагнації).

Спробуємо підняти цю завісу, оперуючи даними за 2013 рік, зібраними Держкомтелерадіо на виконання травневого доручення віце-прем’єр-міністра України О. Сича.

Ми свідомі того, що ці показники можуть не відповідати дійсності на всі 100%, але, разом з тим, ця інформація є унікальною для України, оскільки такого детального аналізу за часів незалежності взагалі ніким не проводилось.

За даними Державного наукового підприємства “Книжкова палата України імені Івана Федорова” в Україні в 2013 році видавалося 2 237 газет, з яких:

– 324 видань загальнодержавної сфери розповсюдження;

– 368 – регіональної сфери розповсюдження;

– 1 227 – місцевої сфери розповсюдження.

Випуск газет за сферою розповсюдження у 2013 році
Cфера розповсюдження та типи	Кількість видань	Кількість номерів	Загальний середній (разовий) тираж, тис. прим.	Річний тираж, тис. прим.
Загальнодержавна	324	18973	15131,2	1618999,9
Регіональна	368	15311	9189,6	612645,7
Місцева	1227	52377	18713,2	781052,5
Рекламно-інформаційні	242	10341	7627,7	318307,6
Інші	76	1029	506,7	9302,6
Всього	2237	98031	51168,4	3340308,3

В той же час за інформацією Державного комітету телебачення і радіомовлення України у першому півріччі 2014 року видавалося 518 регіональних і місцевих газет комунальної форми власності, загальний разовий тираж яких становить 2 349 млн. примірників (без урахування Донецької та Луганської областей, а також Автономної Республіки Крим).

Таким чином сегмент комунальних друкованих ЗМІ займає близько третини ринку місцевої та регіональної преси в Україні

Водночас потрібно відзначити, що в країні відсутня система статистичних спостережень за фінансово-економічним станом преси.

Загальний річний доход комунальної преси становить 286,7 млн. гривень, з якого:

– 130,1 млн. гривень – доходи від реалізації тиражів (в т.ч. від передплати);

– 68,9 млн. гривень – доходи від реклами (23,5%);

– 8,1 млн. гривень – за висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування (2,9%);

– 79,4 млн. гривень – дотації з місцевих бюджетів (26,3%);

– 11,3 млн. гривень – з інших джерел (оренда, видавничі послуги тощо).

Аналіз свідчить, що 174 (33,9%) видання працюють з прибутком (загалом – 129,8 млн. гривень), 354 (49,1%) – мають збитки (321 млн. гривень).

Потрібно відзначити, що в різних регіонах співвідношення між кількістю збиткових і прибуткових комунальних видань розподіляється нерівномірно.

Причинами цьому можуть бути як особливості взаємин з органами влади, що суттєво впливає на рівень бюджетних дотацій, так і особливості редакційної політики, маркетингової діяльності редакцій.

Зокрема, простежується істотний дисбаланс (більш ніж удвічі) щодо вартості річної передплати комунальних видань.

У ряді випадків розміри збитків редакцій є цілком співставними з розмірами вигоди, втраченої від навіть несуттєвого збільшення вартості передплати.

Крім того, потрібно зазначити, що низька ціна на передплату не є гарантією високого тиражу. Є непоодинокі випадки, коли дорога газета має вдвічі-втричі більший тираж, аніж вдвічі дешевша, хоча обидві виходять в районах з приблизно однаковою кількістю жителів.

Очевидно, для комунальної преси реалізація тиражів є найсуттєвішою статтею доходів. І тут важливим критерієм є показник “насичення” території розповсюдження, який визначається співвідношенням кількості аудиторії (населення, яке проживає на території) до тиражу видання.

Потрібно відзначити важливу особливість діяльності комунальних видань – більшість із них працюють на території адміністративних одиниць (районів), чисельність населення яких коливається від 10 до 100 тисяч осіб.

Очевидно, що практично неможливо досягти рентабельності видання в районі, де проживає до 30-35 тисяч населення. Крім того, ще однією особливістю “периферійних” регіонів є надзвичайно мала рекламна пропозиція.

В той же час доводиться констатувати, що навіть у районах, де проживає досить велика кількість населення (до 100 тисяч), часто простежуються випадки, коли газета, незважаючи на наявність потенціалу читацької аудиторії, має невисокий тираж (до 1 тис. примірників) і, відповідно, працює в збиток.

У свою чергу негативну роль відіграє і механізм дотацій з місцевих бюджетів, який з одного боку забезпечує “лояльність” дотованих газет до діяльності місцевої влади, а з іншого – виступає в ролі фінансової ін’єкції, що не сприяє прагненню до збільшення валових доходів та зменшення витрат.

Рівень дотацій в розрізі областей просто вражає. Наприклад, у Сумській області частка бюджетних дотацій на діяльність комунальних ЗМІ становить 2,88% від обороту, в Житомирській – 2,25%, тоді як в Івано-Франківській – 33,7%, Закарпатській – 27,02 %, Львівській – 49,56%.

В деяких виданнях частка бюджетних грошей сягає до 75% валових доходів! Це, якщо відверто, просто жахливо…

З одного боку, з огляду на зазначені особливості (слабкість рекламного ринку, низька чисельність населення тощо) без певної державної підтримки діяльність окремих видань неможлива.

З іншого – дотації з місцевих бюджетів ставлять видання у повну залежність від місцевої влади, що є неприйнятним у демократичному суспільстві. Відзначимо, що 113 видань (21%) таки працюють без дотацій з місцевих бюджетів. У ряді випадків розмір дотації не перевищує 10-15 тис гривень.

Але в той же час є приклади, коли дотації становлять кілька сотень тисяч, а то й мільйони гривень.

Парадоксально, але часто саме у великих містах (Київ, Львів, Харків тощо) комунальна преса дотується на мільйони гривень при реальних тиражах в 3-4 тис. примірників.

Залежність від бюджету в розмірі від 30% і більше – вірна смерть після реформування.

Сумарні витрати на видавничу діяльність комунальних газет складають 264 млн. гривень, з яких:

– заробітна плата і соціальні нарахування на неї – 155,4 млн. гривень (58,9%);

– видавничі витрати – 81,9 млн. гривень (31%);

– податки і збори – 18,1 млн. гривень (6,8%);

– послуги “Укрпошти” – 14,4 млн. гривень (5,5%).

Найзначнішою статтею витрат є заробітна плата – близько 60%.

Відзначимо, що середня заробітна плата творчих працівників становить близько 3 тис. гривень, що практично удвічі перевищує показник для інших, нетворчих працівників редакцій.

Ще одне дотичне питання. Аналіз державної системи статистичних досліджень в Україні свідчить про практичну відсутність даних про фінансово-економічну діяльність друкованих засобів масової інформації.

Вважаємо, необхідно створити систему статистичних спостережень за ситуацією на ринку друкованих ЗМІ в Україні, а також розробити алгоритм аналізу основних критеріїв та показників місцевої преси.

Є потреба в розробці методичних рекомендацій для редакцій комунальних друкованих засобів масової інформації регіональної та місцевої сфери розповсюдження, адже третина з них працює з прибутками, що свідчить про реальні можливості виживання і навіть розвитку комунальної преси після реформування.

Олександр Бухтатий,

Валерій Горобець, секретарі НСЖУ

(Публікація надається в скороченому вигляді, повний текст з таблицями й діаграмами – в №11 «Журналіста України»).