Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
Днями газета «Степова зоря» Петропавлівського району відзначала 85-річчя. Про те, хто створював районку, як вона модернізувалась, про досягнення редакційного колективу та про перспективи – головний редактор газети Ірина Ситник.
«Непроста це справа випускати видання районної газети, враховуючи різні читацькі смаки і позиції. Одні хочуть бачити простір для обміну інформацією про поточні події життя району, заявляючи при цьому, що не хочуть бачити в газеті новин регіону. Інші – висловлюються, що їх цікавить спорт, кросворди й анекдоти. Треті – просто вирватися за межі просто інформації і нарешті-таки прочитати в газеті і, можливо, опублікувати те, що давно припадало пилом у закутках людської пам’яті. У будь-якому випадку «Степова зоря» сьогодні – це результат зусиль нашого колективу.
Модернізація «Степової зорі»
Зазвичай люди старшого віку, які знають «Степову зорю» з юних років, або ж є її ровесниками, згадують якою була газета в 30-80 роки, хто тоді працював, як висвітлювали новини району. Проте не так часто згадують журналістів, які випускали газету з 90-х і по сьогодні. Мені пощастило працювати в колективі районної газети саме в цей період. 14 років пліч-о-пліч працювала з метрами журналістики. Тому хочу розповісти, як жилося районці в буремні дев’яності-двохтисячні. Тоді колектив очолював Геннадій Волинкін – великий журналіст. Модернізація редакції – це його заслуга.
16 січня 1999 року вийшов перший випуск газети зверстаний у комп’ютерному центрі редакції. До цього газету друкували в селищній друкарні (верстка виконувалася вручну, що забирало багато часу та сили цілих колективів – редакції та друкарні). Комп’ютерний випуск принципово відрізнявся від попередніх. Тепер журналісти мали можливість набагато оперативніше подавати інформацію читачам, з’явилася змога працювати з фотознімками і малюнками, що для газети дуже важливо.
Жителі району відтоді бачили ілюстровані репортажі з місць подій. У газеті відкрили нові рубрики: вітання, розважальні сторінки, улюблена жінками «Калинонька». Висвітлювалися події в освіті, медицині, спорті. У 2000 році футбольні команди району вперше почалися змагатися за Кубок «Степової зорі». Потужно запрацював комп’ютерний центр редакції, надаючи різноманітні електронні послуги жителям району. Тоді під керівництвом головного редактора Геннадія Васильовича Волинкіна працювали журналісти Ліліана Волинкіна, Олексій Кавун, Геннадій Сергієнко. Вперше переступила поріг редакції спочатку практикантом, а потім повноцінним працівником редакції автор цих рядків.
Я добре пам’ятаю перше знайомство з районною газетою і особливо колективом. Саме Геннадій Васильович і Лілана Володимирівна Волинкіни стали моїми наставниками в журналістиці. Вони вчили того, чого не може дати жоден вищий навчальний заклад. Цінні поради, настанови допомагають мені й сьогодні.
Боротьба за виживання
Колектив завжди був дружнім і згуртованим. Разом ми раділи досягненням, разом шукали виходу в кризових ситуаціях.
2000-2007 роки були нелегкими для редакції. Внаслідок спаду сільськогосподарського й промислового виробництва країни, розпаювань колгоспів знизилися надходження до державних і районних бюджетів. Через те зменшилося фінансування невиробничої сфери, в тому числі редакції. Затримки заробітних плат, зубожіння населення, людям доводилося економити на всьому, в тому числі на передплаті улюбленого видання. Тиражі «Степової зорі» падали. Працівники редакції по вісім місяців не отримували заробітної платні. А життя знову підкидало колективу редакції нові випробовування.
2005-2006 роки. Це був період партійного протистояння у всіх сферах влади, у тому числі і районних. Редакції, особливо газет сільськогосподарських районів переживали кризовий стан. Хитке політичне становище країни, розбіжності між Партіями у Верховній Раді, аналогічно і в районних владних структурах. ЗМІ залишилися поза увагою структур, які опікувалися соціальною сферою. Колектив редакції на чолі з Геннадієм Волинкіним ніколи не стояв осторонь проблем району, всі події правдиво висвітлювалися на шпальтах нашої «Степовички», що не завжди подобалося владі. На газету, навіть, позивалися можновладці… А газета вистояла! І нехай на той момент менше ніж зазвичай, та рідну районку не зрадили її передплатники.
2009 року не стало нашого наставника, чудового редактора і журналіста-професіонала Геннадія Волинкіна. Це була велика втрата для колективу, колег і друзів, а їх у Геннадія Васильовича було дуже багато. Не стало борця за свободу слова.
У ногу з часом
Наступні два роки виконує обов’язки головного редактора Олексі Кавун. Саме в цей період «Степова зоря» стає комунальним підприємством. Згодом на посаду керівника редакції призначають Світлану Аксьонову. Повністю оновлюється колектив редакції. Газета дещо змінює зовнішній вигляд. На шпальтах «Степової зорі» з’являються матеріали про шахтарську працю, а серед наших передплатників – гірники. Збільшується об’єм видання до 12 сторінок, хоча згодом, через підвищення ціни на друкарські послуги газету довелося скоротити до 8 сторінок.
Перезавантаження
2014 рік став переломним для нашої країни. Євромайдан, неоголошена війна на сході перевернули свідомість чи не кожного громадянина. Україна переживала фінансово-економічну кризу. Її відчули на собі усі, особливо жителі сільських місцевостей. Фінансово-господарська діяльність редакції до середини червня 2014 року також набуває кризового стану. Саме в цей період мені довелося очолити редакцію.
Редакція у великих боргах. Газету потрібно рятувати! Тоді рятівного круга подали редакції сільгоспвиробники району, підтримавши газету передплатою та благодійною допомогою, яка частково покрила борги, особливо вдячні ми депутату обласної ради Роману Ковальському за матеріальну підтримку.
Саму ж газету потрібно було перезавантажити. Визначитися з тим, що ми маємо нести людям, чого їх вчити, до кого дослухатися. Хто стане героями перших шпальт, а хто потребує нашої підтримки – слова журналіста. І, думаю, нам це вдалося. Кожен наступний випуск газети підтверджує правильність обраного нами шляху. Про це свідчать листи з подяками і телефонні дзвінки. На сьогодні редакція працює без боргів, а тираж зріс – понад 2000 екземплярів – стовідсоткова передплата.
І ми не зупиняємося. Колектив редакції ставить перед собою багато нових цілей і завдань. І головне наше прагнення – розповідати вам про кожну людину, гідному одного ємного прикметника – «найкращий».
Кожен випуск – як перший рубіж. Я знаю, що це тільки початок і що тепер головне – це не збавляти обертів і тримати ту планку, яку ми самі для себе позначили. Але якби ви знали, скільки турботи й натхнення людей стоїть за цією маленькою, але такій важливій для нас перемогою.
Я вдячна всьому коллективу: Інні Вишинській, яка не просто веде бухгалтерію. Валентині Герасименко, яка не просто займаються передплатою, рекламою, благоустроєм приміщення. Наталі Червяковій, яка не просто підбирає фото, ілюструє сторінки газети. Тетяні Сітар, яка не просто пише статті, редагує ваші листи чи підбирає вітання. Я відчуваю, що внесок кожного в загальну справу продиктований щирим душевним поривом і найвищої самовіддачею. Впевнена, що це відчувають і читачі.
Особливо хочу подякувати всім, хто вчинками, ідеєю підтримує нас, вселяє впевненість і дарує натхнення для того, щоб можна було творити далі. Так, це про вас, дорогі читачі, тому що ваші коментарі, листи, дискусії, поради допомагають зрозуміти, що ми робимо не так, а чим, навпаки, привертаємо вашу увагу.
85 років – це не вік для газети. Коли мені говорять, що друковані засоби масової інформації не мають майбутнього, я заперечую і говорю: «І сьогодні, і завтра газета є і буде елітним виданням!» Сподіваюся, що «Степова зоря» буде цікавою широкому колу читачів, відкриє перспективи для творчої та інтелектуальної активності наших постійних дописувачів та молоді».
Ірина СИТНІК,
головний редактор газети «Степова зоря»,
член Національної спілки журналістів України
Історична довідка
Вісім з половиною десятків літ тому, в кінці 30-х років, на Петропавлівщині з’явилось друковане видання – виробнича газета «Ударник» сільськогосподарського підприємства «Зернорадгосп» (пізніше «Дніпрорадгосп») у с.Новоселівка. Виходила вона на одному листі, на двох сторінках. Хресним батьком часопису став талановитий журналіст, її перший редактор Скрипник Олексій Ілліч.
Пізніше газета називалася «Зірка», «За більшовицький колгосп», «За більшовицькі колгоспи». Із 1939 року вона стала районною газетою і органом Петропавлівського РК КПУ та районної ради депутатів трудящих і вже звалася «Петропавлівська Зоря». Під такою назвою «районка» виходила аж до кінця 60-х років. Потім вона стала «Степовою зіркою». І вже з кінця 70-х до осель передплатників приходила уже добре знана і улюблена «Степова зоря». Із початку 90-х років минулого століття газета змінила статус, вона стала районною газетою Петропавлівської районної ради депутатів трудящих та колективу редакції. Зараз це громадсько-політична газета Петропавлівського району.
Змінювалась періодичність виходу газети, обсяг, адреса редакції та типографії. Але незмінним залишалося одне – талановиті люди, члени редакційного колективу, творці «Степової зорі». Люди, які вкладали частку душі і серця у кожен номер, які жили своєю справою, були справжніми журналістами – чесними, безкомпромісними, завзятими і принциповими. Із самого початку в газеті працювали Лаврієнко Петро, Щербатенко Іван Панасович, Біневська Марія. У сорокові роки в якості редактора вносили свою частку у спільну справу Сапак Борис Савелійович, Шишкевич М., Кравченко М. Своєму розвитку у 50-х роках газета завдячує Лисенку В., Усову В., Самохіну Євгенію Григоровичу. Редактор 60-х років Пироженко Григорій Олексійович – прийшов у районну газету з обласної «Дніпровської Правди». Потім газетою опікувалися Родякін Юхим Олексійович, Голубничий Ігор Пилипович, Волинкін Геннадій Васильович, Кавун Олексій Григорович, Аксьонова Світлана Павлівна. З червня 2014 року керує колективом редакції Ситнік Ірина Сергіївна – молодий амбіційний журналіст.
