Віртуальна фотовиставка «Учора – медійник, сьогодні – захисник…» створена для того, щоб зберегти історії наших колег, які тимчасово залишили професію, аби боронити свободу держави. Їхні шляхи різні, але всіх об’єднує одне – відповідальність, мужність і готовність захищати Україну.
За портретами мобілізованих медійників – короткі розповіді про кожного: ким вони були в професії, коли й чому пішли служити, як продовжують свій шлях сьогодні.
Над створенням цих історій працювали студенти-журналісти НТУ «Дніпровська політехніка» під керівництвом професорки кафедри маркетингу, доктора наук із соціальних комунікацій, досвідченої журналістки Марії Бутиріної.
Ця експозиція – жива та відкрита. Ми й надалі поповнюватимемо її новими історіями, аби зберегти пам’ять про кожного медійника-захисника та передати далі приклад їхньої стійкості й професійної честі.
Віктор Ожогін – взірець для молодих поколінь, амбасадор моралі та справедливості.
У 2014 році, коли йому було 56, він пішов на фронт добровольцем і до серпня 2015 року був командиром взводу. На початку весни 2022-го, зменшивши вік у своїх військово-облікових документах на десять років, Віктор Ожогін знову повернувся до війська. Пройшов найгарячіші точки цієї війни, двічі був тяжко поранений.
Детальніше
Олександр Курбатов – особистість по-справжньому унікальна!
До того як потрапити у військо, він працював журналістом-розслідувачем, співпрацюючи із такими відомими проєктами, як «Бігус.info», «Слідство.info», фактично від початку їх заснування. Також вів першу програму журналістських розслідувань у Дніпропетровській області на місцевому дев’ятому телеканалі.
Детальніше
Анатолій Шкіньов: розповідаю про історії людей.
Анатолій Шкіньов – журналіст родом із Жовтих Вод, де він працював режисером телебачення на місцевій телекомпанії «Степ». Нині воює на запорізькому напрямку у складі 128-ї бригади ТрО. У війську продовжує робити те, що вміє найкраще – розповідати історії про людей.
Детальніше
Едуард Білик – в газетярстві 33 роки (працював у штаті редакції Криворізької міської газети «Червоний гірник» з 1992 року).
Нині перебуває на дійсній службі на офіцерській посаді, капітан. «Що буде після війни, дізнаємось ПІСЛЯ війни. Поки ж головне для всіх, хто захищає нашу землю, - це перемогти, і лишень після Перемоги повернутись додому та складати мирні плани»
Детальніше
Олександр Шульга: «Журналістика - це для мене і хобі, і захоплення і професія»
Досвідчений журналіст із початком повномасштабного вторгнення без вагань пішов у Збройні сили України. Про це рішення, як каже Олександр, він не шкодує, тому що вважає захист України своїм обов'язком.
Детальніше
Вікторія Сімкіна – криворізька журналістка, редакторка й авторка програм з історії міста та регіону.
З початком повномасштабного вторгнення разом із криворізькою командою «Чорного тюльпану» добровільно звернулася до військкомату і була зарахована до 129-ї окремої бригади Сил територіальної оборони Криворізького району. Нині продовжує службу в окремому штурмовому батальйоні «Арей».
Детальніше
Анатолій Івченко: від мікрофона до міномета.
Історія дніпровського журналіста, диктора, телеведучого Анатолія Івченка, який пройшов фронт, травму і повертається до професії.
Детальніше
Олександр Темчур – фахівець у сфері телебачення, управлінець і військовослужбовець, чий професійний досвід став основою для служби державі в умовах війни.
До мобілізації майже три десятиліття працював у галузі телерадіомовлення. Розпочинав техніком зв’язку в авіаційній сфері, згодом працював відеоінженером, а з 2003 року пов’язав свою професійну діяльність із криворізькою телерадіокомпанією «Рудана».
Детальніше
Ольга Вільхова: війна підтвердила правильність вибору стати військовою журналісткою.
Ольга Вільхова – пресофіцерка 31-ї бригади ім. Олександра Радієвського НГУ. Після війни не планує змінювати професію, адже переконана: інформаційна боротьба лише посилиться. Сьогодні її служба – це робота на перетині слова і зброї, де правда стає формою опору.
Детальніше
Владислав Калкатін: «У війську потрібні різні люди»
Досвідчений журналіст, який усе життя працював з інформацією, новинами і людьми. Сьогодні він військовий «із ополоником в руках». Та від цього його роль не менш важлива.
Детальніше
Андрій Лисенко: раніше історії знімав на телекамеру, а став їх частиною
Телеоператор каналу D1, який змінив камеру на пульт керування дроном. Тепер він – навідник-оператор групи повітряної розвідки.
Детальніше
Павло Дінець: стати військовим – радше не «рішення», а шлях, який був визначений життям.
Старший сержант, помічник військового капелана однієї з частин ТрО. Тут, на службі, журналістика стала для нього інструментом пам’яті – він фіксує історії своїх побратимів і посестер, створюючи своєрідну портретну галерею людей війни, їхньої мужності, жертовності та внутрішньої гідності.
Детальніше
Василь Самовар – «Француз» у службі авіації та протиповітряної оборони, що спілкується українською.
До війни працював відеооператором на телеканалі «Відкритий». Нині – заступник начальника служби авіації та протиповітряної оборони Третього армійського корпусу. Веде блог, де, зокрема, ділиться досвідом переходу на українську мову.
Детальніше
Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
