ЦИФРОВА БЕЗПЕКА У БОРОТЬБІ З КОРУПЦІЄЮ: ЯК ЖУРНАЛІСТАМ ТА ВИКРИВАЧАМ ЗАХИСТИТИ СЕБЕ ТА СВОЇ КАНАЛИ КОМУНІКАЦІЙ ВІД СТОРОННЬОГО ВТРУЧАННЯ?

Наскільки безпечним сьогодні є використання традиційних каналів комунікації? Як максимально захистити свою приватність від стороннього втручання? Як зробити спілкування з інформаторами більш безпечним? Відповіді на ці та інші питання отримали журналісти в ході прес-конференції на тему: «Цифрова безпека у боротьбі з корупцією: як журналістам та викривачам захистити себе?», яка відбулась 8 грудня 2015 року у прес-клубі ДОО НСЖУ.

Викривання корупційних фактів в Україні є вкрай важливою, але дуже ризиковою справою. Роль журналістських розслідувань має вирішальне значення для контролю та боротьби з корупцією. Розкриваючи злочинні схеми, журналіст тим самим підвищує рівень обізнаності населення про причини і наслідки, а також про можливі способи викорінення корупції.

 

«Історія розслідувальної діяльності в Україні вже досить тривала. Є так звані «зірки» серед журналістів-розслідувачів, є розслідування, які наробили галасу по всій країні. Але до цього часу ми бачимо, що такі розслідування зазвичай закінчувалися лише громадським невдоволенням. Ані легальних, ані адміністративних чи економічних наслідків. Втім, є певні підстави говорити про те, що ситуація змінюється. Прийнято антикорупційне законодавство, яке конкретизує зміст того, що є корупцією, як можна їй запобігати, врешті-решт визначена відповідальність за скоєні злочини. Помітно зросла активність громадянського суспільства, збільшилась кількість розслідувань і на національному, і на регіональному рівнях. З прийняттям антикорупційних законів також значно зросли можливості для журналістів – відкриваються реєстри, процес держзакупівель стає більш прозорим, оприлюднюються бюджетні дані тощо. Організації, які займаються моніторингом стану корупції в Україні, розробляють проекти змін у законодавстві, намагаються привернути суспільну увагу до того, що злочинні факти потрібно викривати, потрібно називати корупціонерів», – зазначив Ігор Шевляков, директор програми «Демократичний процес та належне врядування» Українського інституту публічної політики.

Високий рівень загроз для журналістів-розслідувачів залишається реальністю навіть після Революції Гідності. Сьогодні журналісти у своїй діяльності все більше покладаються на електронні засоби комунікації. Тому один з аспектів безпеки – цифрова безпека, а саме безпека роботи з даними, зберігання даних, безпека спілкування.

За словами представника Українського інституту публічної політики, у цифровому спілкуванні існують ризики виявлення самого факту інформування, а також збереження отриманих даних. Втім, більшість користувачів комп’ютерів, Інтернету, засобів комунікації не дуже багато уваги приділяють питанню цифрової безпеки. Для захисту власних каналів комунікації від стороннього втручання існують певні технічні можливості. Зокрема, можна анонімізувати спілкування, що унеможливить встановлення особи, яка інформує. Існують технічні засоби для захисту інформації, коли, приміром, з вилученого обладнання буде неможливо отримати дані. Також є технічні засоби захисту голосового спілкування, аудіо- та відео-матеріалів.

«Окрім засобів індивідуального захисту, журналісти-розслідувачі та інформатори сьогодні можуть скористатись загально доступною Інтернет-платформою «Хабардокс», яку для України розробили фахівці з питань цифрової безпеки за підтримки Міністерства Зовнішніх Справ Естонії та Таллінського Технічного Університету. Інструмент Хабардокс – це комбінація програм, які захищають комунікацію інформаторів з розслідувачами. Безкоштовний анонімізатор допомагає оприлюднити докази корупційних справ і захистити викривачів від “прессингу”. Тут розслідувачі створюють власні акаунти і той, хто бажає оприлюднити факти корупції, сам обирає, кому передавати матеріали», – розповів Ігор Шевляков.

Микола Костинян, головний тренер Школи цифрової безпеки DSS380, дав кілька порад журналістам щодо того, як мінімізувати ризики стороннього втручання до індивідуальних засобів комунікації. По-перше, усі особисті пристрої (телефони, комп’ютери, планшети, флешки тощо) слід шифрувати. По-друге, час від часу потрібно оновлювати програми. Працювати на комп’ютері краще не від адміністратора, а від користувача. По-третє, раз на тиждень обов’язково запускати антивірус. Не залишати пристрій без нагляду і не дозволяти іншим ним користуватись.

«Не заходьте до своїх акаунтів з чужих пристроїв. Адже навіть якщо ваш власний  засіб комунікації технічно захищений, ви не можете бути так само впевнені у чужому.  Перевірте, чи не встановлені серед налаштувань пересилання повідомлень. Звертайте увагу на повідомлення поштового серверу. Наприклад, сповіщення про те, що до вашого аканту було здійснено вхід з іншого пристрою, може свідчити про стороннє втручання і тоді слід змінити параметри входу. Взагалі, кожен сам обирає для себе той чи інший Інтернет-ресурс. Користуйтеся тими, яким довіряєте», – зауважив Микола Костинян.

Більше практичних рекомендацій, а також спеціально розроблені інструкції з безпечної електронної комунікації журналісти отримали під час тренінгу, який фахівці з питань цифрової безпеки провели після прес-конференції.

 

* * *

Учасники прес-конференції:

– Ігор Шевляков, директор програми «Демократичний процес та належне врядування» Українського інституту публічної політики;

– Микола Костинян, головний тренер Школи цифрової безпеки DSS380.

 

Захід проведено Українським інститутом публічної політики та Інститутом розвитку регіональної преси у партнерстві з Альянсом протидії корупції в рамках проекту за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні.