Народжений у грізному 1941-му, загартований в горнилі буремних сорокових, «Шахтар Марганця» завжди залишався на вістрі подій, у вирі здобутків і проблем місцевої громади, разом з якою він мужнів, вчився, змінювався, сподівався… Вся його історія – це не лише біографія багатьох газетярських поколінь, а й концентрована колективна позиція громади, історія гірницького Марганця, наука любити свою малу батьківщину не лише в сонячні дні, а й у негоду.
На жаль, з плином невблаганного часу не збереглися імена тих, хто стояв у самих витоків створення видання. Відомо лише, що його першим редактором був Василь Кодрін, виходець з гірників. З перших днів війни він вирушив на фронт. І загинув…
З біографією «Шахтаря» міцно пов’язані долі ще двох учасників бойових дій у Другій світовій, членів Національної спілки журналістів України – багаторічного редактора Григорія Григоровича Марченка (залишався на цьому посту впродовж двох десятиліть) та його незмінного заступника й надійного соратника, визнаного краєзнавця Микити Панасовича Лещенка.
Славну історію газети творили чимало фахівців – не тільки журналістів, а й співробітників технічного й фінансово-економічного забезпечення. Не одному поколінню читачів, відомі, зокрема, імена її авторів, стаж яких обчислюється десятиліттями, членів НСЖУ Алли Іванівни Ткаченко (понад три десятиліття перебувала на капітанському редакторському містку «ШМ»), Миколи Івановича Овчаренка, Віри Павлівни Хвостик, Анатолія Степановича Гнєзділова, Юрія Миколайовича Печерського, Світлани Іванівни Сулаєвої, Леоніда Семеновича Боровика, Володимира Вікторовича Котова, Таміли Миколаївни Чепелянської й багатьох інших.
День народження головної міської газети – не лише свято тих, хто її створює, а й читачів-марганчан. Адже «Шахтар» завжди працював в плідному співавторстві з громадою і для громади.
Видання й надалі залишатиметься на цих позиціях, прагнутиме бути на вістрі життя, відповідати на виклики часу, відчувати сутність подій, що відбуваються в місті й державі, не лише розумом, а й серцем розуміти людей. А це означає, що й надалі триватиме нелегкий, але такий прекрасний шлях – шлях творчих пошуків й натхнення!
Про «Шахтар»: римами, нотами, серцями…
Григорій БІДНЯК
ГАЗЕТА ЗВИТЯГ І НАДІЙ
Привітно всміхається свято,
Означивши зрілості злет.
На світі газет є багато –
Та ти – із найкращих газет.
Приспів:
«Шахтар Марганця»,
«Шахтар Марганця» –
Газета прозрінь і надій.
«Шахтар Марганця»,
«Шахтар Марганця» –
Сміливо іде на двобій.
Ми рівні роками з тобою,
А серцем – такі молоді.
Ми крешемо Слово з вибою,
Гартуємо долю в труді.
Приспів.
Нам бути з тобою і жити,
У буднях – мужніти, рости!
З тобою ми будем дружити,
І йти до своєї мети.
Приспів.
*Ця пісня написана нашими талановитими земляками – поетом Григорієм Бідняком й композитором Олександром Морщавкою 15 років тому, але й донині вважається «літературно-музичною» візиткою видання.
Алла КИСЛА
З ЮВІЛЕЄМ ГАЗЕТО!
(з мотивом вальсу)
З Днем народження, газето! –
Роки множаться в десятки.
З Днем народження, газето! –
Шепочуть степи і Дніпро,
Тільки ти говори нам
Про долю людей, про порядки,
Й про життя трударів…
Хай не тупиться в тебе перо!
Приспів:
«Шахтар Марганця» – рідна газета,
Залюбки ти заходь в кожен дім.
Я бажаю тобі творчих злетів,
Ти – духовна сестриця усім.
З ювілеєм, газето !–
Сьогодні тебе я вітаю.
«Шахтар Марганця», ти
Всім на радість предовго живи!
Нових рубрик цікавих,
Снаги і удачі бажаю,
Лиш на шпальтах своїх
Правду всім ти завжди говори!
*Написано до 60-річчя «ШМ». Микита ЛЕЩЕНКО
ДО ТЕБЕ НА ПОБАЧЕННЯ
«Шахтареві Марганця»,
Газеті мого життя, присвячую…
Тобі, газето – шістдесят!
І стільки ж літ – моїй Любові.
Вона – у серці моїм,
А ти живеш у Слові.
Я вже не той, що був колись,
Не ті вже в мене сили,
Та до моєї ти душі
Навіки прикипіла.
Ми стільки літ разом пройшли
Дорогою важкою,
Любила ти мене чи ні,
А я весь жив тобою.
Радів тоді, коли про нас
І в Чіатурі знали –
Ми шахтарів авторитет
До сонця підіймали.
І відкривали імена
Під марганецьким небом.
Роки пройшли…
А ми – разом.
А, може, так і треба?
Любив тоді й не розлюблю
(Хоч ера телебачення…),
А я, як в юнії роки, –
До тебе – на побачення!
Іду до тебе з тих часів –
Від першої Любові.
Назавжди в серці ти моїм,
Назавжди – в моїй долі!
Николай ОВЧАРЕНКО
ЖУРНАЛИСТАМ – ПРАВДОИСКАТЕЛЯМ
На лицах нету звёздной пыли,
работы каторжнейшей класс.
Когда бы деньги нам платили –
богаче не было бы нас!
Не оскробляем жизни правкой,
своё бесхлебье не корим.
Её, единственную, Правду
мы Украине говорим.
Мать припадает к изголовью,
где сына сны меняют счёт:
бывает, Правда пахнет кровью,
пока непролитой ещё.
Беда – паскуд не убывает,
и всё отвратней среди них.
Когда бы нас не убивали –
не знала б Правда седины
И даже смерти. По дороге
к её острогам – брат ли сын?
Будь жив, коллега! В помощь – боги.
На той дороге ты один…
*Колишні працівники «шахтаря» Микита Панасович Лещенко та Микола Іванович Овчаренко, активна громадська дописувачка, місцева поетеса Алла Андріївна Кисла, на жаль, вже пішли у небуття, але їхні рядки й досі бентежать наші душі, надихають їхніх наступників на працю, поступ, творчі пошуки.
Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів