Схилимо голови…

Так сталося: за Межу Вічності відійшов ветеран дніпропетровської журналістики, сумлінна й прекрасна людина – Владислав Васильович Лящевський. Ще зовсім недавно ми спілкувалися, він був сповнений сил і бадьорості. Й раптом – коронавірус…

Владислав Васильович Лящевський народився в переможному 1945 році в місті Дніпродзержинську (нині Кам’янське). Закінчив факультет журналістики Ленінградського університету і все життя віддав щиро обраній професії, працюючи в ряді досить відомих і популярних дніпропетровських газетних видань.

Дев’ять років віддав газеті «Прапор юності», пройшовши там шлях від літературного працівника до відповідального секретаря. Два десятиліття присвятив газеті «Днепровская правда», де працював заступником, а потім і відповідальним секретарем, а ще там же працював заступником головного редактора власкорівської мережі. Роки й роки трудився заступником відповідального секретаря в газеті «Днепр вечерний».

Саме в цих виданнях Владислав Васильович здобув добру славу сумлінного й відданого своїй справі працівника, який ніколи не залишався осторонь чиїхось проблем, завжди протягував комусь руку допомоги, умів шанувати колег, які самовіддано працювали на нелегкій журналістській ниві. Таким і будемо пам’ятати його – людину честі, добропорядності й справжнього майстра слова.

Світла пам’ять, шановний!

Щирі слова співчуття висловлюємо рідним та близьким покійного.

Тримайтеся! Ми були й залишаємося поряд.

 

Правління Дніпропетровської

обласної організації НСЖУ