Слово як інструмент: як писати якісні, точні і сучасні журналістські тексти?

Які нині мовні тенденції та яку роль вони відіграють у медіа? Як зацікавити читача та зробити це грамотно? Про це і навіть більше говорили журналісти, студенти, викладачі – усі, хто працює зі словом, під час онлайн-зустрічі у форматі медіакави на тему «Як удосконалити й осучаснити журналістські тексти». Захід організував Дніпровський центр журналістської солідарності НСЖУ. Поглянути на журналістський матеріал по-новому учасникам з різних областей України допомагала спікерка, кандидатка філологічних наук, тренерка ГО «ГОЛОС ПРО» Катерина Карасьова.

– До нашої сьогоднішньої розмови я дібрала вислів Ліни Костенко про те, що нації вмирають не від інфаркту – їм спочатку відбирає мову. І думаю, ви всі з ним погодитесь. Адже якщо не буде нашої мови, то нам не буде за що боротися, не буде за що перемагати. Мова – це те, що нам потрібно оберігати і те, над чим варто працювати, – зауважила філологиня.

Пані Катерина розпочала зустріч із того, що нагадала специфіку споживання медіаконтенту сьогодні, яка переважно характеризується кліповим мисленням. Зокрема, за статистикою, 96% користувачів у стрічці новин читають лише заголовки, і незначний відсоток переходить до повного тексту. Водночас, читач витрачає на перегляд новини в середньому 5 – 20 секунд, швидко скануючи інформацію, зосереджуючись на якірних точках, які привертають увагу. Тож як з цим працювати?

Замість «дедлайн» – «крайдата», замість «пост» – «допис», «лайк» – «уподобайка», «бібліотека» – «книгозбірня», «журнал» – «часопис»… Так, аутентичні українські слова можуть слугувати не лише маркером ідентичності, але й засобом залучення уваги читача завдяки незвичності, милозвучності та стилістичній виразності.

Щобільше, до питомо українських особливостей відноситься і вживання кличного відмінку – форми, яка має глибоке історичне коріння та важливу комунікативну функцію, додає тексту живої інтонації та є проявом української мовної культури.

Важливо не забувати також про калькування та суржик, яких варто уникати. У практичній частині учасники виправляли типові помилки з медіатекстів: «на днях» – «днями», «в якості» – «як», «нанести удар» – «завдати удару», «одержати перемогу» – «здобути перемогу» тощо. Обговорили й наголоси, та фемінітиви, які наразі є мовною нормою і широко представлені в сучасних словниках. На сьогодні зафіксовано понад вісім тисяч таких слів, що свідчить про значну еволюцію мовного стандарту в бік рівноправного мовлення.

– Такі зустрічі корисні, так як ми постійно працюємо зі словом. Мені сподобалась інтерактивність зустрічі: можна було перевірити себе, пересвідчитися, чи є прогалини, чи не загублені знання, – прокоментувала журналістка медіа «Нові рубежі» Наталя Долгіх. – Я підтримую думку колег, що треба дбати про чистоту мови і привчати до цього змалечку.

Учасники отримали добірку практичних онлайн-ресурсів для самоперевірки та підвищення мовної грамотності, а також поради, яких варто дотримуватися при написанні медіатекстів. А саме:

• Уникайте калькованих конструкцій та суржику. Замість «приймати участь» – «брати участь», «на протязі» – «протягом», «приступила до роботи» – «стала до роботи» тощо.
• Повертайте в лексикон аутентичні українські слова. Наприклад: «відхилення» замість «аномалія», «життєпис» замість «біографія», «згода» замість «консенус» тощо.
• Дотримуйтесь норм і правил сучасного українського правопису.
• Використовуйте кличний відмінок, адже це характерна риса української мови: Наталю, Олександре, Маріє.
• Вживайте фемінітиви. Вони є частиною сучасної мовної норми: редакторка, журналістка, експертка тощо.
• Завжди перевіряйте свої тексти на наявність типових помилок.

Ліана Охрименко, інформаційна служба Дніпровського ЦЖС