Чому про сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, потрібно писати і як робити це коректно?

Про це журналістам і журналісткам Дніпропетровщини розповіла досвідчена українська журналістка, учасниця програми професійного захисту «Резиденція в Косові» Людмила Макей. Розмова у форматі онлайн, яку організував Дніпровський Центр журналістської солідарності, відбулась минулого тижня.

Це один із освітніх заходів, які проводить НСЖУ за підтримки Фонду доктора Деніса Муквеге з теми «Висвітлення сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом: що потрібно знати журналістам?». Нагадаємо, у грудні минулого року такий тренінг відбувся у Дніпрі.

В Україні та інших країнах, де відбувалися сексуальні насильства під час військового конфлікту (СНПК), ця тема зазвичай замовчувалася. Існувала культура мовчання, і це спричиняло посилення страждань людей, які потерпіли від сексуального насилля. Вони не могли звернутися по допомогу, розраховувати на підтримку від своїх близьких, тому це певною мірою формувало культуру насильства у повоєнний час.

Однак, якщо злочин не покараний – у суспільстві за замовчуванням формується думка, що так можна продовжувати робити.

Людмила Макей вивчала тему СНПК у інших країнах, спілкувалась з людьми, які працюють в громадських і державних інституціях саме у цьому напрямку, а також із тими, хто постраждав від сексуального насильства. Вона зазначила, що у Косові як мінімум 20 тисяч жінок і чоловіків постраждали від сексуального насилля, і лише 2 випадки, коли винних покарали за міжнародним правосуддям. Це через те, що люди постійно замовчували проблему і не формували громадську думку.

«Тому зараз журналісти мають надзвичайно важливу місію – проштовхувати і робити цю тему видимою, визначатися з пріоритетами: людська гідність і цінність людського життя. Це те, що спонукає нас писати про тему сексуального насильства і робити це коректно. Поки в Україні тема СНПК фактично закрита й табуйована, ми повинні говорити про відповідальність суспільства перед людьми, які пережили сексуальне насильство. Ми маємо давати надію, розповідати про організації, інституції й людей, які готові допомогти. Коли нам почнуть довірять – до нас почнуть приходити», – наголошує журналістка.

Історії – це, дійсно, оптимальний формат привернення уваги до теми сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Однак, не кожен погодиться на відвертість із журналістом і оприлюднення пережитого.

Тож, це може бути інтерв’ю з юристом чи юристкою про юридичні аспекти захисту прав постраждалих від сексуального насильства, або з психологом/психологинею про те, як поводитися з постраждалими в родині, у суспільстві, та чому необхідно розуміти й підтримувати їх на рівні сім’ї та суспільства.

Можна розповідати про те, як працюють організації з підтримки постраждалих від СНПК на досвіді міста або регіону, чи навіть іноземний досвід. Або взагалі що таке СНПК та як можна здолати його наслідки.

Людмила Макей поділилася своїми рекомендаціями про те, як потрібно готуватися до інтерв’ю і висвітлювати тему сексуального насильства під час конфліктів:

• Готуючись до розмови, потрібно проконсультуватися з психологами і психологинями, які розкажуть історію потерпілої людини, з якою ви маєте зустрітися. Це допоможе уникнути моментів, які спровокують ретравматизацію.
• Пам’ятайте про відповідальність перед людиною, яка довірить вам свою історію. Головне – не нашкодити їй. Не можна видавати приватні дані, розповідати щось зайве або поранити потерпілу ще раз. І будьте готові до того, що ця людина може відмовити вам у розмові чи оприлюдненні матеріалу, який ви підготували.
• Подбайте про те, щоб ваш зовнішній вигляд не викликав у співрозмовниці відчуття провини за власну привабливість і не нагадував їм про пережитий травматичний досвід. Не варто робити яскравий макіяж, вдягати прикраси, використовувати сильні парфуми, тощо.
• Сексуальні злочини не мають терміну давності. Потрібно писати вже, тому що кожен журналістський матеріал буде доказом кримінального злочину, який потім допоможе покарати винних.
• Говоріть про те, що зґвалтування – це зброя війни, коли плануєте тему своїх матеріалів. Також зверніть увагу, що в Україні поки немає як такої статті законодавства, яка могла покарати злочинця за сексуальний злочин.

Інформаційна служба Дніпровського ЦЖС.