Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
У своєму виступі на онлайн-пресконференції в НСЖУ «Відбудова сфери культури та медіа» т.в.о. міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв говорив про значення регіональної преси, співпрацю з іноземними партнерами, прифронтові медіа, «Єдині новини» та багато тем.
Публікуємо його виступ.
Регіональна преса – найближча до людей, орієнтована на локальну читацьку аудиторію. І це дуже важливо – доносити до людей об’єктивну і правдиву інформацію про події в своєму регіоні, інформацію, якій довіряють.
Але варто сказати, що українське слово має доходити і за межі нашої країни. Від того, як сприймає нас світ, як сприймають світові політики, залежить те, яку маємо військову та гуманітарну підтримку від зовнішнього світу.
Боротьба з фейками і з ворожою пропагандою стала питанням номер один для української журналістики. І навіть не стільки донесенням нашої української верифікованої інформації, як спростуванням активних і потужних дій з боку ворога, що нав’язує світові своє бачення розвитку подій в Україні.
Ми розуміємо, наскільки підступні сучасні інформаційні технології, бо самі є учасниками інформаційних процесів. Однак від ворога і ворожих медіа нас відрізняє те, що ми несемо правду, і це найсильніша мотивація в нашій роботі. Тому, говорячи про свободу слова, ми кажемо, що світ і кожна людина повинні отримувати правдиву, перевірену інформацію. І це завдання сьогодні найбільше покладається на наші регіональні та локальні ЗМІ, і в першу чергу – на друковані видання.
Часто складається так, що в прифронтових і прикордонних регіонах, на деокупованих територіях часто немає інших джерел інформації, ніж місцева преса. Там, де є електроенергія, є зв’язок, люди мають сучасні мобільні телефони і комп’ютери, вони можуть отримати інформацію про події на фронті і в цивільному житті з телебачення та через інтернет ресурси. Але часто ці регіони мають перебої зі світлом та зв’язком, і тоді нашими надійними помічниками стають місцеві газети.
Велика подяка Національній спілці журналістів України, її очільникам за те, що визначили своїм пріоритетом підтримку саме регіональної преси. Не можу похвалитися, що Міністерство культури та інформаційної політики має такий пріоритет як ключовий. Але тепер це вже стане одним з головних завдань і на цей, і на наступний роки.
Зараз ми формуємо бюджет 2025 року і вже бачимо, що немає інших варіантів, як підтримка традиційних і важливих для окремих локацій засобів масової інформації.
Наше Міністерство культури та інформаційної політики і раніше не було аутсайдером у цьому процесі: протягом двох воєнних років за підтримки міжнародних партнерів ми надали допомогу кільком виданням з Миколаївської, деяких інших областей України. Але визнаємо, що надана п’ятьом виданням допомога – це не та системна політика, що має бути. Тому й надалі працюємо над цим завданням і чекаємо пропозицій від медіаспільноти щодо форм підтримки ЗМІ.
Сьогодні, коли як у державному, так і в місцевих бюджетах хронічно не вистачає коштів, ми йдемо з проханням про допомогу до наших іноземних партнерів, до міжнародних фондів, які готові допомагати грантами. Заслуговують на повагу наші медіа, які борються за отримання грантів, виступають як сучасні проєкти гуманітарної політики щодо надання правдивих і необхідних людям інформаційних послуг.
Хочу подякувати колективу Укртелерадіопресінституту, що працює в системі Держкомтелерадіо, за дієву допомогу в поширенні інформації про донорські проєкти, про те, як оформити заявки на отримання грантів, готує спеціалістів, спроможних якісно підготувати запит на отримання фінансування ЗМІ.
Не можна не брати до уваги новітні інформаційні платформи, які все активніше працюють в Україні. Телеграм, ютуб, фейсбук та низка інших інтернет-ресурсів стали по суті засобами масової інформації. На жаль, у гонитві за першістю у видачі інформації ці інтернет ресурси не завжди дають достовірну і перевірену інформацію. Тому наші громадяни мають виробити в собі критичне сприйняття їхніх меседжів, контенту, джерел інформації.
Сьогодні наше Міністерство культури та інформаційної політики реалізує низку проектів, спрямованих на посилення критичного мислення серед громадян України – формування через медіаграмотність незаангажованого і критичного ставлення до суспільно-політичної інформації.
Коли людина планує, наприклад, придбати товар або послугу, вона шукає такі, щоб були ефективні й корисні, звіряє наявну інформацію про ці товари чи послуги. А от до суспільно-політичної інформації у нас чомусь виробилося ставлення стороннього спостерігача. Ми просто дивимося або читаємо, співчуваємо героям сюжетів або засуджуємо їх, але, вимкнувши телевізор, монітор або телефон, відклавши вбік газету, повертаємося до буденних справ і забуваємо про отриману інформацію.
Не вироблено ще в суспільстві відчуття життєвої важливості інформації, що супроводжує політичні процеси в країні і світі. Дається взнаки розрив між відчуттям своєї співучасті в політичних процесах і реальною значимістю кожного громадянина в цих процесах не тільки раз на кілька років – під час чергових виборів, а в перманентному процесі.
Цей розрив заважає нам бути критичними до отримуваної інформації. І нам ще тільки належить навчитися сприймати інформацію не як сторонній спостерігач, формувати через медіа ставлення до того чи іншого політика, політичного явища. І такий виклик стоїть не тільки в нашій країні, а й по всьому світові.
Нині в суспільстві точаться дискусії щодо телемарафону єдиних новин.Хочу сказати, що державою ухвалено усвідомлене рішення щодо підтримки цього всеукраїнського каналу поширення правдивої, верифікованої інформації про події в Україні та на міжнародній арені.
Так, телемарафон фінансується з державного бюджету і це не дешево, адже телебачення взагалі справа не дешева. Але ми розуміємо, що при всій широкій палітрі засобів масової інформації такий інформаційний марафон важливий і необхідний людям.
Ведуться дискусії і щодо участі в телемарафоні єдиних новин тих або інших телеканалів (нагадаю, що наразі їх працює шість). На сьогодні в рамках цього проекту єдиних новин ми хочемо розширити регіональну складову, оскільки регіональна інформація справді має значення для пересічної людини, яка приймає для себе життєві рішення.
Також вважаємо за вкрай необхідне підтримувати регіональну пресу. Поміж проектів стосовно центральних, загальнонаціональних мовників ми визначаємо і будемо подавати в бюджетних пропозиціях на наступний рік видатки на підтримку регіональної преси. І знову ж таки плануємо звертатися до донорів, які можуть допомогти, бо самі ми не справимося.
Окремі питання є до регіональної влади, яка має звернути увагу на підтримку регіональної преси. У 2018 році невдало і непродумано проведеним реформуванням комунальних медіа ми фактично знищили величезний пул професіоналів і актуальних, важливих для широких верств населення засобів масової інформації. Потерпаємо від цього і сьогодні.
Важливо нам звернути увагу і на громадян, які проживають на тимчасово окупованих територіях. Виклик не простий: як донести правдиву інформацію про Україну на окуповану тимчасово окуповану територію?
Ворог активно і доволі дієво втілює свої рішення, щоб у тих регіонах максимально обмежити інформаційну присутність України. Окупант контролює інтернет і навіть супутникове мовлення, а регіональна українська преса на окуповані території, звісно, що не доходить. Є тільки хиткі сподівання на те, що є невелике поширення сигналів радіо і телебачення.
У травні відзначається Всесвітній день свободи преси. І цей день нагадує нам усім про моніторинг, як виконуються зобов’язання, взяті Україною на шляху до вступу до Євросоюзу. Як міністерство ми самі не завжди справляємось з викликом переконати і пригорнути на наш бік тих, хто має звертати увагу на наші з вами проблеми, приймає в Україні рішення, впливає на бюджет.
Отже, чекаємо від журналістської спільноти зауважень і пропозицій, як краще вибудовувати подальші дії на інформаційному полі України. Прошу бути активними у відстоюванні своєї позиції і своєї точки зору. А з боку Міністерства культури та інформаційної політики ми постараємося розібратися в усіх пропозиціях і максимально можливо підтримати українські медіа.
Підготувала до друку Ольга Войцехівська, «Журналіст України»
