В колі близьких та рідних

День журналіста – це наш день. Може, й не свято, але день нашої професії, якій дехто з працівників «СК» вже віддав понад 40 років. А тому ми не писали в редакції помпезних сценаріїв, не готували гучних промов, навіть не вишукували якогось більш зручного приміщення для заходу після повідомлення про те, що до нас у гості збирається Л.М. Тиміргалієва, голова регіональної організації НСЖУ, аби вручити ветеранам журналістики почесні знаки сумлінного виконання їх професійного обов’язку… Але готувалися і думали: посидимо по-домашньому, поп’ємо чаю, поговоримо. Адже в країні – війна і хтось в той час, як ми  працюємо, вчимося, ризикуючи своїм життям, боронить для нас мир і спокій та розповідає нам про останні події з передової… Тому поміркуємо й про це та не забудемо хоча б не в закритій кімнаті і не на колінах, а, співчуваючи своїм землякам, за столом і вголос попросити Бога зберегти їх і нашу землю, дітей та онуків, можливість жити й працювати, обробляти землю і ростити хліб.

Тому й запросили до себе на «світлини» найближчу рідню – колишніх сільчан, ветеранів журналістики В.І. Сафронову, А.П. Волошину, М.Д Козленка, В.П. Сердюка, В.К. Шкарбана, Г.Д. Круль, а також наших співзасновників, членів нинішньої редколегії редакції, а тому медійників нехай не за професією, а за обов»язком – О.О. Позивайла та В.С. Мельника, а разом з ними й переможницю фотоконкурсу «Зупини мить! Згадай минуле!», аби нарешті вручити їй завойований приз, завідуючу райвно Л.В. Кравчик. Якщо врахувати 7 працівників редакції,  декого з яких не втримала вдома навіть відпустка, то стіл, за яким зібралася шанована громада, незважаючи на свою довжину (благо, коридор в редакції довгий), видався надто круглим і гостинним. 

Аби не переказувати хто що говорив, кому що вручав, якими спогадами ділився та якими жартами піднімав настрій, скажу лишень, що всім було затишно і приємно. Всі привітання прозвучали, нагороди, подарунки знайшли своїх володарів. Всі побажання були висловлені і прийняті, тому що говорилися від серця до серця, подяки сказані, квіти вручені, пісні заспівані та вислухані… Були бутерброди, чай з цукерками та тістечками, запашна й солодка полуниця… Але найбільш за все радувало те, що всім було добре, бо всі ми виявилися однодумцями у тому, що газета району потрібна. Вона робить необхідну справу інформування населення та згуртування навколо доброї мети і спільної справи: побудови  вільної, незалежної та заможної країни. І як добре, що ми до цього причетні.

Ще трохи і всі разом ми святкуватимемо 75-річчя нашої газети. Тож вважатимемо День журналістики генеральною репетицією майбутнього свята, яка, як нам здалося, пройшла вдало. Велика дяка всім, хто до неї долучився і був разом з нами, а також і тим, кого не було поруч, але хто привітав медівників, а це Т.І. Семенова, С.С. Романенко, Т.М. Радченко, А.А. Поддубняк, З.Б. Сухоставська, В.Ф. Москалюк, В.О. Орлова, І.В. Корнієнко, В.А. Проволоцький та висловив їм свої побажання.

Тетяна Пермінова, головний редактор газети.

Чесно скажу, я особисто була приємно вражена, що на наше професійне свято прибули усі запрошені колишні працівники районки, журналісти-ветерани. Хоча в кожного з них не досить добре самопочуття, різний стан здоров’я, але в ту мить, коли зібралися разом, все начебто забулося, відійшло на задній план. Вони жили спогадами своїх журналістських буднів, найзнаменнішими, незабутніми миттєвостями. Здавалося, їм було всього років по 25-30. Очі світилися радістю і вдячністю за гостинність і тепло, яке вони зустріли в стінах рідної газети.

Головний редактор періодичного видання Тетяна Пермінова, представляючи кожного гостя, знайшла у своєму серці слова, які зігрівали душу, підіймали настрій,. Це були хвилини справжньої віддушини. Здається, майже всі знають одне одного, але вона віднаходила, відкопувала такі перла-таємниці, які характеризували ветерана та сповна відкривали його творчу вдачу.

Ми, сьогоднішні працівники редакції, готувалися до цього свята, бо нам хотілося, аби усім у нас було тепло і затишно. Дуже важливим став штрих уваги до творчого колективу очільників району голови райдержадміністрації О.О. Позивайла та голови райради В.С. Мельника. Попри усю свою зайнятість вони знайшли можливість прийти та привітати журналістів і сказати слова вдячності за непросту нашу працю, з якою ми прагнемо успішно справлятися, за ризики нашої професії та необхідність бути «на передовій».

Марія СЕНЬКОВСЬКА.

Все наше життя складається з моментів, які діляться на незначні, ті, в яких ми задіяні щодня та головні. Для мене особисто одним із головних стало цьогорічне святкування професійного свята – дня журналіста.

За нинішніх політичних обставин, коли гинуть люди, беруть в заручники та вбивають медійників, про святкування складно було говорити, щось планувати.

Та я була приємно вражена дізнавшись, коли вийшла з відпустки, що відзначати своє свято ми будемо в редакції, в родинному редакційному колі, більш того – розширеному колі, з запрошенням своїх колег, пенсіонерів-журналістів.

Незважаючи на стан здоров’я вони всі відгукнулися на запрошення.

Теплі вітання, подарунки, квіти, спомини про минулі редакційні будні  – все було так гармонічно. Наш головний редактор Тетяна Василівна Пермінова знайшла для кожного з них тепле слово, та подбала про подаруночки ветеранам – цукерки, книжечки та червоні троянди. Ця увага до них вдячністю читалася в їх очах.

Приємно було й нинішній когорті журналістів районки, адже нас вітали керівники району Володимир Мельник та Олександр Позивайло. Бажали   кожному журналісту здійснення нових творчих задумів та удач. Аби були світлими наші помисли, щирими думки, а журналістське слово – переконливим.

Людмила ГОРБУНОВА.