Промежуточные итоги: Чего добились за этот период, что осталось не реализованным. Задачи на завтра!
Очередное заседание на прошлой неделе перед летними каникулами мы посвятили промежуточному подведению итогов нашей работы за два прошедших сезона. Соответствующей была и его тема: «Дискуссионный клуб ДО НСЖУ: позади 25 заседаний. Чего добились за этот период, что осталось не реализованным. Задачи на завтра!»
С обзорным докладом выступил автор. Его основные положения, мнения и выводы участников дискуссии, как обычно, подаются в конспектном изложении.
Окончательные выводы, как всегда, за читателями.
Часть II. НАВСТРЕЧУ СЪЕЗДУ НСЖУ
Продолжим рассмотрение избранной тематики наших дискуссий:
— Проект Обращения Днепропетровской областной организации к съезду Национального союза журналистов Украины, подготовленный дискуссионным клубом ДО НСЖУ по поручению отчётно-выборной конференции нашей организации.
Из проекта Обращения:
«СОЮЗ ТРЕБУЕТ РЕФОРМ!
Наши предложения съезду Национального союза журналистов Украины
Начнём с констатации сложившейся, на наш взгляд, ситуации.
В мире нарастает медиареволюция. Новейшие технологии, Интернет, социальные сети, пришедшие в нашу профессию, открывают перед журналистикой колоссальные возможности. Они родили такой феномен, как гражданская журналистика, позволяющая каждому почувствовать себя пишущим человеком, ньюсмейкером, аналитиком, политиком. С другой стороны, безжалостно рушат устоявшиеся принципы, традиции, типы и формы СМИ. В том числе, вырабатывавшиеся веками этические нормы. Консервативная по своей природе мораль не поспевает за быстро развивающимся прогрессом. Изменяются предпочтения аудитории, медиаповедение людей. Далеко не всегда в лучшую сторону.
Трансформируется, меняет своё классическое понимание и профессия журналиста. В её основе в значительной степени дефрагментация профессии: переток журналистов в альтернативные СМИ, интернет, фрилансеры, где правила и методы работы ещё только формируются. Новые типы СМИ и формы работы в условиях смутного времени, глобального кризиса и затянувшихся преобразований рождают новые показатели её успешности. Порой, весьма далёкие от общепринятых норм морали.
К сожалению, безусловные «плюсы» этого глобального процесса, не могут скрыть проявившиеся в условиях украинских перемен «минусы». Когда журналистика вместо того, чтобы вести за собой, нести новые идеи и смыслы в общество, всё чаще плетётся в хвосте его «коллективного бессознательного».
На наш взгляд, главные среди них — снижение профессионализма, интеллектуальная и жанровая деградация, журналистику эксклюзива ныне в значительной мере сменила журналистика перепечаток чужих мыслей и идей, голого факта в ущерб серьёзной аналитике, которая давно вытеснена на самые дальние медиазадворки.
Проверка почерпнутой информации начала занимать всё меньшее место в повседневном инструментарии журналистов при подготовке материалов. Потоки лжи, непроверенных фактов, откровенной «джинсы» заполонили медиапространство, стали обыденностью. На них перестают обращать внимание, как на неизбежное зло. Профессионализм и принципиальность всё чаще подменяются беспринципностью, аморальностью, политической целесообразностью.
Авторитетные, уважающие себя профессионалы, не торгующие принципами, исчезают с телеэкранов и страниц газет. Их сменяют безграмотные говорящие головы, не имеющие собственных мыслей и идей, зато исправно озвучивающие спущенные учредителями указания. СМИ массово желтеют, смакование негатива явно превалирует над позитивными сообщениями, идя на поводу у социального запроса, формирующегося в маргинальной среде, всегда активизирующейся в смутные времена. Разрушается государственная система подготовки и продвижения журналистских кадров.
В результате, доверие к СМИ падает и отношение к ним меняется. Вместо поиска ответов на актуальные проблемы нашей жизни, от СМИ всё чаще ждут их забвения и развлекухи. То есть, бессмертный девиз римского плебса «хлеба и зрелищ!» вновь актуален. Причина многих наших поражений в том, что украинская журналистика сегодня не выполняет свою основную функцию — донесение правильной, сбалансированной информации.
Как результат, в нашем медиапространстве почти не осталось способных выживать экономически самодостаточных социально значимых СМИ. Именно в этот момент, в условиях системного экономического кризиса в стране, самые несостоятельные в этом плане государственные и коммунальные медиа властью «включаются» в процесс разгосударствления. На какой результат эти «идущие на смерть гладиаторы» могут рассчитывать?!
Нужно признать, что ни в одной стране мира в парламенте нет столько журналистов-депутатов, как ныне под куполом на Грушевского. И ни в одной цивилизованной стране мира не существует столько законодательных проблем как с правовой регламентацией журналистской деятельности, соблюдением действующих законов, так и с государственной поддержкой СМИ…
Было бы странным журналистской организации, исходя из сегодняшних реалий, не замечать стоящих перед нами проблем и не пытаться искать ответы на возникающие перед нами вызовы.
Мы убеждены — настало время перемен…»
— Итоги съезда НСЖУ: анализ… выводы… предложения.
- “Журналістика України виявилася розколота, слава Богу, не по Дніпру”! – так оцінив з’їзд НСЖУ, що завершився в Києві, член дніпропетровської делегації доктор наук державного управління, професор Валерій ДРЕШПАК.
- «До напрямків реформи Спілки, наших ініціатив щодо пенсіонного забезпечення журналістів і проголошення 2018 року в Україні — роком Володимира Івановича Вернадського справа на з’їзді так і не дійшла. Дискусія зосередилась на обговоренні кандидатів на посаду голови Спілки. Думки з цього приводу розділились. Всі інші питання у такому ж стані. Проект Устава зняли з порядку денного, як не підготовленний. Резолюція з‘їзду відсутня. Правління і Секретаріат за усіма ознаками будуть непрацездатні» (О. КОВАЛЬЧУК).
- “Видані з’їзду матеріали засвідчили, що підготовка до нього провалена. На руки не дали ніяких проектів. У кулуарах не обговорювалася необхідність і напрями реформування, а ділили портфелі.
Викликає питання композиція з’їзду. Наші ідеї відсунули. Говорили тільки про царя. Незрозуміло із Статутом. Якщо не прийняли, то як його мінятимуть. Напрошується позачерговий з’їзд. Там може постати питання про переобрання голови.
Сьогодні найбільш складний момент – не допустити, щоб області, які активно працюють і прагнуть до реформ, між собою перегризлися. Що ж до перемоги Томиленко, то переміг не він, а технології, якими він скористався. На жаль, програли усі, передусім, журналістика України” (В. ДРЕШПАК).
- “Найбільше уразила відсутність на з’їзді офіційних осіб, шанованих і впізнанних журналістів. Такого ще не було. Можливо, спрацювала публікація компромату “Подвійне життя Сергія Томиленко”. Він стверджує, що це монтаж і підтасовування. З приводу чого звернувся в СБУ, яке сам же нещадно критикує за, нібито, втручання у вибори глави НСЖУ. Але якби ж це був єдиний скандал навколо нього! Складається враження, що пацієнт швидше мертвий, чим живий” (Н. ГАРМАШ).
- “Слід сказати, що конструкція з’їзду і наша розмова на ньому – дзеркальне відображення нашого суспільства. Дискутували про все (мова і ін.) тільки не про головне – якою повинна стати НСЖУ. Щоб Спілці вижити – треба доводити нашу корисність. Пенсія, наприклад, цікавить усіх. Чи узяти на озброєння 10 правил захисту журналістів, поширювати їх, забезпечувати юридичний захист. Йдіть до нас – ми захистимо.
Представник Польщі попередив: якщо підете по польському шляху роздержавлення, отримаєте наші проблеми. У інформаційній сфері у нас не залишилося нічого польського. Майже усе американське, німецьке… Так і вас прийдуть і куплять. Але якщо до нас прийшли із заходу, то до вас прийдуть зі сходу (М. ПАВЛЕНКО).
- “Склалося загальне враження – щось у нас робиться не так. У складі Правління 2 жінки. А як же гендерна політика? Шість кандидатів висунулися. П’ять з них не представили ніяких конкретних програм, одні гасла і ніякої конкретики. Тільки Бухтатый говорив про конкретні кроки. Але замість їх підтримки – йому заважали. Була жорстка критика голови, ревізійна комісія привела убивчі факти і… за нього ж проголосували! А яка реакція Томиленко на критику – ніякої”! (Т. КОТИШЕВА).
- “Ми не хочемо увійти до клінчу. Влаштувати гризню на усю Україну не на користь організації. Хоча ситуація украй вибухонебезпечна. Багато що залежатиме від нових Секретаріату і Правління. Ми ж, зі свого боку, візьмемо усю діяльність “центрального офісу” під мікроскоп. Відповідним чином надамо свої проекти, регламенти, поправки до Статуту, резолюції по міжнародних меморандумах і жорстко контролюватимемо їх реалізацію” (О. КОВАЛЬЧУК).
- “Журналістика в немилості у влади. Борючись за Київ, треба одночасно вибудовувати стратегію роботи у рамках обласної організації. Тактичні питання треба піднімати і вирішувати тут. Нещодавно Дніпропетровськ називали ще не першим, але вже і не другим містом України. Так що сам Бог велів узяти на себе ініціативу проривних технологій в роботі НСЖУ. Показати результат. Нехай, спершу, на обласному рівні. Тоді до нас підтягнуться і колеги з регіонів. Прийде молодь. Вона не хоче йти у болото. Об’єднання зусиль обов’язково дасть необхідний результат. Якщо йти цим шляхом, позачерговий з’їзд стане природним рішенням нашої проблеми з виходом на нові рубежі” (В. СУХОВ).
- “Сталося те, що сталося. Все закономірно. Потрібно працювати краще. Тягнути усіх за собою. У нашій організації дуже багато хороших ініціатив, дій, але дуже мало про них говорять. Абсолютна більшість журналістів про них просто не знають. Слід активніше доносити інформацію про роботу Спілки. Зацікавити молодь. У мене є така можливість. Без цього не буде розвитку, це майбутнє нашого Союзу. Сьогодні молодь особливо активно реагує на зарубіжні зв’язки. Значить, потрібно активніше працювати в цьому напрямі” (В. КАРПОВА).
- “Ми працюємо. Організована нами поїздка дискусійного клубу в Полтаву, знятий по ній фільм отримали широкий відгук. У тому числі, і серед молоді. Зараз готуємо поїздку в Польщу” (Т. КОТИШЕВА).
На цих мажорних нотах можна було б і закінчити наш огляд, але слід констатувати, що сам хід з’їзду, вибір лідера і наше обговорення підсумків журналістського форуму переконливо продемонстрували, що НСЖУ важко хвора, страждає після відходу Ігоря Федоровича Лубченко діловою неміччю, організаційним безсиллям і ідеологічною неразбірливістю. Як відмітила Н. ГАРМАШ, “пацієнт швидше мертвий, чим живий”. Значить, потребує реанімаційних заходів.
З іншого боку, досвід підказує, що радикальні, хірургічні методи лікування суспільної свідомості (а в даному випадку, ми маємо справу саме з нею!) не кращий спосіб подолання вище названої хвороби. Заражені нею органи повинні догнити, а журналістське співтовариство – дозріти до повного осмислення неминучості давно назрілих змін. Тому, як вже говорилося, наше завдання не махати бездумно шашкою радикалізму і дезинтеграції, а максимально сприяти процесу одужання працездатних органів і відмиранню віджилих.
Это далеко не полный обзор работы нашего дискуссионного клуба, который сегодня предлагаем заинтересованному читателю. О том, что сделано и планах на завтра — в завершающей части отчета.
По поручению членов клуба Вадим КЛИМЕНТЬЕВ.
Специально для сайта ДО НСЖУ.
(Окончание следует).
Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів