Журналісти Дніпропетровщини відвідали Полтавський край

День журналіста – завжди яскраве і приємне свято. Наше професійне свято. Тож до нього готуємося, на нього завжди чекаємо. Це апогей нашої журналістської праці: підбиваються підсумки, надходять вітання. А готуватися до професійного свята починаємо заздалегідь: як правило, за декілька днів до нього.  І продовжуємо декілька днів поспіль. Та журналісти – відомо – люд непосидючий, завжди бажаючий все знати і мандрувати . От і цього разу у перший вихідний після урочистого зібрання та привітань  Дніпропетровськоі обласної організації НСЖУ, за запрошенням колег з красуні-Полтави і при підтримці нашої журналістської організації , вирішено було побувати саме на Полтавщині. Бажаючих спочатку виявилося чимало, але напередодні поїздки  з’ясувалося, що саме в суботу багато хто вирішив продовжити святкування в редакційному або телевізійному колі.

Та все ж компанія зібралася гарна.  І сонячним червневим ранком , у білому мікробусі ми помчали до нових інформаційних відкриттів, де на нас очікувала чудовий знавець рідного краю , привітна і харизматична кандидат педагогічних наук, заслужений працівників культури Украіни, генеральний директор готельного комплексу “Турист” пані Лариса Оніщук, котра якнайкраще знає всі туристичні стежки Полтавщини.

До місця призначення домчали швидко.

Ось і перша  зупинка – унікальний літературно-меморіальний музей класика української літератури Панаса Яковича Рудченка, більш відомого під творчим псевдонімом Панас Мирний. За кількістю особистих меморіальних речей господаря садиби-музея Панаса Мирного – це найбагатший літературний музей України. Працівники музею – справжні профі своєї справи  – не тільки  захопили маловідомими фактами з життя письменника та його сім’ї , зокрема навчанням сина Панаса Мирного у Катеринославському гірничому інституті (нині НТУ “Дніпровська політехніка”), а й пригостили запашним чаєм в альтанці, що на території старовинного саду. Його доріжки стрімко збігають до величезних дубів, одному з яких понад 300 років. Саме тут полюбляв збиратися всією родиною відомий майстер слова.

А коли намилувалися розкішшю віковічної природи та задовольнилися зустріччю з життєвою історією геніального українця, попрямували далі, до єдиного в країні  інтерактивного музею народної гастрономії . В Украіні завжди смачно готували , наші національні страви відомі  на весь світ. Полтавщина – край гастрономічний і гастро-тури є принадою саме Полтавського  краю. Одні полтавські галушки – чого варті!

Експозиція музею складається з предметів гастрономії , в тому числі забутих старовинних речей, дбайливо зібраних з усіх куточків Полтавщини.оздоблення оселі наших пращурів, предмети побуту складають основу музею. І що дуже цікаво – тут проводять майстер-класи по виготовленню справжніх полтавських галушок. Тому навчалися і ми, одягнувши фартухи та ковпаки, приступили до важливої справи: підготували спеціальне тісто(є свій секрет) , розкатали, розділили на невеликі частки, розклали начинку за полтавським рецептом і далі вже – до каструлі. А потім готовими галушками насолоджувалися – смакота, я вам скажу, ще та! Але була лише перша сходинка

нашого знайомства з гастрономічними цікавинками Полтавщини. В центрі міста , у парку, що на Івановій горі, в цей день стартував традиційний міжнародний гастрономічний фестиваль “Полтавська галушка”. Мистецько- кулінарна подія – форма брендування смачних українських наідків. Фестивальне містечко розкинулося кількома локаціями, де кожен з відвідувачів мав змогу познайомитися з святковим дійством. А подивитися було на що : і галушкові розваги, і галушкові ворожіння, і галушкові смаколики, галушкові розваги, галушкові витівки. І це ще далеко не все.

Свої роботи представляли  народні майстри, діти розважалися на ігрових майданчиках,  працювало чимало майстер-класів. Словом було на що подивитися і повчитися як організовувати такі свята із залученням великої кількості відвідувачів , котрим зручно відпочивати, гуляти та розважатися.

А останній надзвичайно вражаючий мистецький простір – Полтавський  художній музей або галерея мистецтв імені Миколи Ярощука. В основі зібрання – колекція картин, подарованих місту художником М. Ярошенком, який прибув до Полтави у 1917 р. Вона включає 100 живописних творів і 23 робочих альбоми самого художника, а також друзів і колег. Зокрема І. Шишкіна, В. Полєнова, В.Маковського , І. Рєпіна та ін. У музеї вдало представлено живопис, скульптура, декоративна пластика, порцеляна. Зали музею вражають вдалим поєднанням світла, оздоблення стін та добору художніх творів, створюючи надзвичайно сильне емоційне враження.

День добігав кінця. Він був насичений враженнями і різноманітний, але нам, українцям , є чим пишатися , порівнювати і про що розповідати. Вибираємо наступний маршрут поїздки. Пропонуйте , куди поїдемо  і що бажаємо побачити.