Акція «Червоного гірника»: «Озеленимо і впорядкуємо рідне Криворіжжя»

І знову – в бій, нам спокій тільки сниться! Це красномовне гасло всюдисущих, непосидючих журналістів знову скерувало їх рушійну енергетику на масштабну природоочисну кампанію. Завдяки ініціативі редакції газети «Червоний гірник», особистої організації та координації нашого колеги, журналіста Миколи Крамаренка, 11 квітня у Кривому Розі всьоме поспіль відбулася акція «Озеленимо і впорядкуємо рідне Криворіжжя».

Бажання очистити і привести до ладу мальовничі куточки рідного міста цього разу об’єднало близько 1,5 тисячі дорослих і юних городян. Журналістська акція прокотилася трьома прикметними місцинами: від бруду та сміття очищали геологічну пам’ятку «Вихід амфіболітів», що на узбережжі Саксагані, парк «Веселі Терни» та Могилу-Бабу. Небайдужу журналістську братію представляли працівники «Червоного гірника», голова міської організації Національної спілки журналістів Людмила Тіміргалєєва, газетярі «Пульса», «Сільського Криворіжжя», «Погляду», телевізійники та радійники «Рудани» й «Криворіжжя».

 

Учасників зеленого десанту, що охопив чотири райони, привітали заступник голови Саксаганської райради Юрій Красножон, голова Тернівської і Криворізької райрад Володимир Терьохін і Володимир Мельник, отаман реєстрових козаків Дніпропетровщини Юрій Засядьвовк. Чудові місцини ріднокраю, які потребують нашої допомоги, зобразив на календарях і вручив учасникам екологічної акції фотохудожник Василь Гелевачук. Транспортну підтримку забезпечили начальник відділу ДАІ у Кривому Розі Микола Панченко, місцеві організації та фермер Навруз Кулієв.

 

 

 

 

 

 

Квітневого ранку біля пам’ятника Олександрові Пушкіну, що в Центрально-Міському районі, зазеленіли свіжо висаджені кущі самшиту, спірею і форзиції. Подаровані директором КП «Сансервіс» Всеволодом Качагіним, зелені насадження в рамках акції висадили студенти гірничого факультету Криворізького національного університету.

У Саксаганському районі галасливу спільноту з мітлами, граблями, пилками й лопатами зустрічали не лише здивовані амфіболіти, а й духовий оркестр музичної школи №3. Під бадьорі звуки музики десант дружно взявся до роботи, і вже незабаром дбайливо розчищений парк звільнився від навали накиданого сміття і показав своє справжнє, унікальне в геологічному і естетичному сенсі обличчя. Позбавити чудовий краєвид від сухостою з бензопилами напереваги взялися давні друзі червоногірничан – бджолярі громадської організації «Травневий мед» під керівництвом Олега Варешка, Олександра Карауша та Миколи Макогона. З охотою приєднались до акції і внесли свій вагомий внесок у впорядкування парку працівники ПАТ «Євраз Суха Балка». Не залишились осторонь доброї справи місцеві роми – старанно працювали під керівництвом пастора церкви «Скінія» Станіслава Павленкова.

 

Не менш заповзятими у роботі на п’ятигектарній території пам’ятки були й малолітні добродії – учні шкіл №№122, 72, 51, школи-інтернату №9, Криворізького транспортно-металургійного ліцею, комерційно-економічного технікуму. Молодь на чолі з викладачами гребла сухе листя, збирала й носила сміття, вантажила його на КРАЗи.

– Коли я була маленька, тут було так гарно, – ремствує комендант комерційно-економічного технікуму Любов Ремига. – І зараз хочеться прогулятись тут з дітьми, присісти у спеку під деревцем, помилуватись красою краєвиду. Та де там! Через купи пляшок онучку ніде навіть м’яча поганяти. Спасибі «Червоному гірнику» за організацію такої корисної акції.

– Місто потребує нашої допомоги, – підтримує розмову президент КЗШ №51 Іринка Кудлай. – Усі лише скаржаться на засміченість довкілля, але ніхто нічого не робить. А ми от вирішили: приєднаємось до журналістської акції та, замість нарікати, візьмемось до роботи і розчистимо все своїми руками.

Багатолюдне зібрання, озброєне різноманітним трудовим реманентом, ще довго злагоджено й організовано поралось довкола засміченого узбережжя річки, аж поки умита дрібним дощиком балка не засяяла чистотою й охайністю. І білокорі берізки, і сірі кам’янисті амфіболіти по той бік річки вдячно позирали на двоногих працелюбних мурашок, які старанно наводили лад у нашому спільному домі – оксамитно-зеленому, джерельно чистому домі, який нам щедро і безоплатно колись подарувала природа.

 

Тетяна Дрєєва. Фото Андрія Трубіцина.

 

Сто дерев і сто мішків

 

Шумною ватагою студентська братія заходить у парк Веселі Терни. Спокоєм і подихом вічності їх зустрічають старезні дуби і височенні клени.

Коли акція «Озеленимо Криворіжжя» вперше «десантувалася» на цій території, роботи було не початий край.

– Сьогодні фронт робіт не такий великий, – говорить голова Тернівської районної у місті ради Володимир Терьохін. – Колись акція, організована газетою «Червоний гірник», починалася тут, у парку. Зійшлося було п’ятдесят чоловік, потім сто.  Сьогодні в десять разів більше. Нині акція «Червоного гірника» поширилася на три райони, але я переконаний, що вона охопить колись усе місто.

Він же вводить учасників акції у курс справ:

– На одному березі річки студенти Тернівського району вже постаралися і навели лад, а за вами тепер інший берег.

І справді, на тому березі – просто замилуєшся: стрункі берізки, зеленіє трава, жодного папірця. А тут жовтіють боки пластикових пляшок з-під пива, у воді плавають недоїдки, занесені вітром «цивілізації». Та все одно – є з чим порівняти: сміття бувало й більше.

– Мабуть не сезон ще, – каже хтось, «знімаючи» рожеві окуляри. – Весна цьогоріч затрималася, сезон пікніків та шашликів на природі почнеться пізно. А разом з ним і сміття прибавиться.

Вкотре відзначилися неабиякою організованою, злагодженою роботою давні друзі журналістів – пасічники, як гільдії бджолярів, так і спілки „Травневий мед”. Останні вправно розчищали чагарник біля річки аж 4 своїми бензопилами. Молодці!

–  Тепер на  розчищені нами береги Саксагані і бджілки прилетять за нектаром первоцвіту, – посміхаються задоволено голова „Травневого меду” Олег  Варешко і заступник керівника гільдії бджолярів Микола Макогон.

У 32-гектарному мальовничому парку „Веселі Терни” наводили порядок студенти Криворізького національного університету,  учні коксохімічного технікуму, загальноосвітньої школи №42 і майстри лісу ДП „Криворізьке лісове господарство” з директором Сергієм Цикаловим. Студенти – хто бадьоро, а хто й неохоче – дістають рукавички і розкривають мішки для сміття.

– Взагалі-то це не ми повинні робити, а якісь відповідні структури, люди, які за це відповідають. Це важлива робота, але не для студентів. Ми повинні вчитися, – говорить першокурсниця Настя. Між іншим, майбутній еколог. З порожніми мішками для сміття вони прогулюються вздовж берега. Не втримуємося і запитуємо у дівчат: чому ж вони пішли на таку спеціальність і чи дійсно планують працювати за фахом.

– Екологом? Піду. Якщо буде хороша зарплата, – відповідає дівчина.

Про те, що тут повинні працювати «спеціальні люди», відомо добре, а от про те, що краще не смітити, – ні. Тут же хтось, вивільнивши смачненький кекс із поліетиленових лабет, кидає обгортку прямо на землю. Невагома хмаринка поліетилену в землі буде розкладатися сто літ. Про це теж, очевидно, екологам поки що невтямки.

Та є й ті, хто працює свідомо. На щастя, вони у більшості. У першокурсниці Марії за кілька хвилин вже повний пакет сміття. Його збирати, каже, неважко – обгортки, пляшки, пачки від цигарок прямо під ногами – тутешні відпочивальники не турбуються про те, щоб закинути їх подалі.

– Самому приємно, коли після прибирання навколо стає чисто, – каже вона. – Вдома ж слідкуємо за чистотою, а планета – це і є наш дім. До того ж, я за фахом буду екологом. Зі школи мріяла про цю професію. Хочу зробити своє місто чистішим. Такі заходи, вважаю, потрібні для молоді, починаючи від найменших школярів. Тоді у них не буде звички смітити.

Банально, але факт. Рушаємо до ще одного «пункту прибирання» – до кургану «Могила-Баба». Тут учні загальноосвітньої школи №28 на повну садять дерева. Висадили 140 дерев (70 берізок і скільки ж кленів) на території, яка прилягає до кургану Могила-Баба  мешканці села  Орджонікідзе  (сільський голова Людмила Костирьова) і учні КЗШ №28 разом зі своїм ініціативним заступником директора школи Світланою Корженівською та представником ДЮСШ №6 Віталієм Шульгою.

– Я посадила десь з десяток берізок. Сподіваюся, вони приймуться, – каже Карина.

– Минулого року ми вже садили, але, на превеликий жаль, деякі саджанці загинули. Погода була з різкими перепадами, тому і не прийнялися корінці, – констатує восьмикласник Олексій. – Шкода, звичайно. Праці своєї шкода. Є, звісно, і випадки, коли не погода винна, а людина. І тому, хто ламає деревця заради розваги, я б сказав: «Знаєш, посади сам сто дерев. Тоді можеш і зламати одне, якщо вже так дуже хочеться».

Школярі збирають відра і лопати. Час їхати додому. А вчителі зізнаються: акція ця не лише екологічна, але й педагогічна. Можливо, за логікою Олексія, назбиравши сто мішків чужого сміття, уже й не захочеться кидати під ноги обгортку від кексу.

 

Анна РОДІЧКІНА