Такими були теми сімдесят першого засідання дискусійного клубу ДОО НСЖУ. Доповідачем із першого питання виступив Юрій РАЙХЕЛЬ. Вступна до дискусії з другого питання – Вадим КЛИМЕНТЬЄВ.

І, звичайно ж, пом`янули двох учасників дискусійного клубу, найближчих колег та товаришів, які пішли у небуття за два останні роки. Це Володимир ЛУЦЕНКО та Василь ГУЗЬ. Поки ми вас пам’ятаємо та любимо, ви живі і з нами. Вічна вам пам’ять!
На жаль, з низки технічних причин автор не може як завжди винести на суд читачів у повному обсязі тези доповіді та думки учасників обговорення порушених питань. Тому представлю засідання, що відбулося, в оповідальному ключі.
А для повноти картини з першого питання, за узгодженням з доповідачем, пропоную його статтю для іноземного видання, яка частково висвітлює тему, що піднята на засіданні.
Остаточні висновки, як завжди, за читачами.
Почну з двох головних оцінок дискусії, що відбулася: поганої і доброї. Поганої тому, що традиційної гарячої дискусії, які характерні для наших засідань, цього разу не вийшло. Доповідь була настільки цікавою, насиченою мало відомими фактами, логічною і переконливою, що дискутувати з доповідачем не зважилися навіть наші славні представники ЗСУ Віктор ОЖОГІН та Володимир ЗЕМЛЯНИЙ. Скоріше, підтвердили і доповнили його інформацію своїм армійським досвідом.

Щодо другого питання, його ведучий свідомо звузив до вкрай актуального й нині дискутованого в суспільстві мему «неначасі»… критикувати корупцію у владі, колабораціонізм і процвітаюче злодійство в середовищі її окремих представників. Його сьогодні посилено просуває та нав`язують суспільству «слуги народу» та їх очільники.
Мовляв, розбиратись із цими проблемами будемо після перемоги. А поки що об’єднаємося навколо влади, щоб перемогти ворога.
Пропозиція вкрай небезпечна для воюючої з дуже небезпечним ворогом країни, в якій під цим гаслом процвітає корупція, ув’язнюються опоненти влади, колишні колаборанти замість в’язниці займають керівні посади, відбувається придушення свободи слова в Україні, в результаті чого ми можемо і не дожити до перемоги.
Про те, що це не порожні слова, говорять результати опитаних ІМІ журналістів, 43% яких вважають, що стан свободи слова в Україні в 2022 році погіршився. Доповню опитування думкою із мережі, яка демонструє системність цих нав`язаних країні змін, доповнюючи їх наростаючою цензурою в інтернеті.
«Ais Duma:
…Не просто погіршився а погіршився втричі той стан свободи слова. Коли рашисти стадом відправляють скарги на їм неугодного опонента і за одне слово “кацап” тебе блокують, а тобі на твою скаргу, де ти вказуєш на конкретний коментар, в якому крім нецензурщини хамства і погроз більше нічого немає, приходить відповідь нібито від “адміністратора”: “ми розглянули вашу скаргу і ми не можемо видалити даний коментар, так як він не порушує “наших правил спільноти”.
То хто тоді оті адміністратори? “Прєзєдєнта також згадувати ні в якому разі не можна, бо “адміністратори ” за це теж всяко карають, а чому так болісно т.з. адміни реагують на це? У нас є президент і нам цікаво знати, хто всім цим курує, може він нічогісінько не знає, може він все ще “вчиться бути президентом”? Так вже, на хвилиночку, майже чотири роки “вчиться”!!!
А нам цікаво для чого було так терміново саме перед повномасштабним вторгненням ерефії В Україну будувати і розширяти дороги там, де на добу проїжджає декілька автівок? Чому нас так заспокоювали і запевняли, що “ніякого нападу не буде, в травні будемо жарити шашлики”?!
В чому тут крамола? Я надіюсь мене не розстріляють “ваєнно-полєвим судом”? Я нікого не образив нікому не погрожую, прості запитання і нічого особистого!»
І таких запитань безліч. Люди чекають відповіді. Особливо ті, хто зараз ризикують своїм життям на фронті в борні проти жорстокого ворога і бачать всі ті неподобства, які витворяє влада. То ж хай вона не розраховує на відомі прислів`я «переможців не судять» і «перемога все спише».
Не спише! Думки бійців на фронті висловив Віктор ОЖОГІН, нагадавши про настрої фронтовиків, які не поспішатимуть після перемоги прощатися зі зброєю, тому що дома їх чекає не менш кровопролитний і жорстокий фронт з дармоїдами, що грабують Україну і владою яка не може чи не хоче цьому завадити.
Як бачите, і тут також дискусія нажаль не відбулася, а точніше, на щастя, оскільки всі учасники відкинули «неначасний» підхід і висловилися за жорстку критику влади, коли вона на це заслуговує, виключаючи, зрозуміло, безпідставне критиканство.
(Далі буде).

За дорученням членів клубу Вадим КЛИМЕНТЬЄВ. Спеціально для сайту ДОО НСЖУ.
Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів