Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
Чи дійсно генетична інженерія небезпечна для людини та довкілля? Чому в Україні поки що не зареєстрований жоден ГМ-продукт? На вирішення яких проблем чекають від біотехнології сьогодні та в перспективі? Аргументовані відповіді на ці та інші питання журналістам давав Борис Сорочинський, експерт Інституту харчової біотехнології та геноміки НАН України, доктор біологічних наук, в ході «круглого столу», який 18 жовтня 2013р. відбувся у прес-клубі Дніпропетровської обласної організації НСЖУ.
З того часу, коли в 1996 році з’явилися перші комерційні поля небачених до цього нових рослин, не вщухають застереження від частини світової спільноти: чого чекати від ГМО – порятунку від голоду, хвороб, енергозалежності, чи непередбачених проявів у здоров’ї людини та у навколишньому середовищі?
«Генетична інженерія – це дуже серйозна наука. Сучасна біотехнологія заснована на знаннях. І говорити про її ризики слід тільки на науковому рівні, а не на рівні припущень і здогадок», — переконує Борис Сорочинський.
Генетична або генна інженерія – це технологія змінення геному живих організмів шляхом переносу в них генів від інших організмів або вилучення небажаних генів. Таким чином вдається змінювати генетичну інформацію, цілеспрямовано створювати нові молекули ДНК, які здатні розмножуватися в клітині господаря та здійснювати контроль за синтезом необхідних метаболів клітини. Іншими словами, генна інженерія займається розшифровкою структури генів, їх синтезом і клонуванням, вставкою виділених з клітин живих організмів або заново синтезованих генів в клітини рослин і тварин з метою спрямованої зміни їх спадкових властивостей. Наприклад, у картоплю вводять ген, який виробляє білок, отруйний для колорадського жука. А в сою чи бавовну, цукровий буряк – гени, котрі відповідають за стійкість до гербіцидів, від яких страждають і самі ці культури. Отож, змінюються властивості цих рослин, вони стають стійкішими до різного роду зовнішніх впливів, а, отже, збільшується і їх урожайність.
Започаткована ця технологія у 1972 році. Генетичні перетворення забезпечують захист рослин від комах, шкідників, гербіцидів, підвищують врожайність, скорочують затрати на вирощування продукції рослинництва. Сьогодні, поки людство сперечається, нові біотехнологічні рослини завойовують світ. У минулому році, наприклад, близько 17 мільйонів фермерів з 28 країн світу засіяли біотехнологічними культурами 170 мільйонів гектарів земель. Ще в 31 країні світу надано дозвіл на імпорт і використання ГМ рослин в якості продуктів харчування та кормів.
Провідними виробниками біотехнологічних культур є США, Канада, Австралія. Високими темпами впроваджуються новітні біотехнології в країнах, що розвиваються. Лідерами тут є Китай, Індія, Бразилія, Аргентина, Південно-Африканська Республіка. У 2012 році у Російській Федерації прийнято Комплексну програму розвитку біотехнологій, розраховану до 2020 року.
В результаті збільшення врожайності ГМ культур при зменшеному використанні пестицидів, палива і робочої сили з 1996 року у світовому масштабі фермери отримали понад 44 млрд. доларів прибутку. І 57 відсотків цієї суми – завдяки підвищенню врожайності. Дослідження, проведене Об’єднаним дослідницьким центром ЄС, показало, що вирощування генно-модифікованої кукурудзи у всіх європейських країнах дало збільшення врожайності до 15, а іноді й до 25 відсотків.
Якщо так звана перша хвиля генетичних перетворень забезпечила захист рослин від комах, шкідників, гербіцидів, підвищила врожайність і знизила затрати на вирощування культур, то на черзі у світі вже друга хвиля. Вона стосується поліпшення смакових якостей та збагачення рослин і продуктів корисними для людини речовинами.
Як зазначив вчений, Україна має величезні можливості для використання нових технологій в системах рослинництва. Слід враховувати великі площі, виділені під сільськогосподарські культури, та сучасний низький рівень продуктивності у порівнянні з виробничими системами в західних сільськогосподарських економіках. Запровадивши аграрну біотехнологію в нашій країні можна збільшити врожайність, зменшити витрати на засоби захисту рослин (ті ж самі гербіциди), заощаджувати на пальному, що у свою чергу сприятиме зменшенню викидів вуглекислого газу. «Адже хочемо ми чи ні, – сказав експерт, – ці технології є реаліями нашого часу і, якщо ми не плануємо опинитися серед країн третього світу, маємо розвиватися. Завдяки біотехнології вже отримано понад 350 фармпрепаратів і вакцин, серед яких інсулін, що використовується для лікування цукрового діабету, інтерферон – для лікування вірусних хвороб та злоякісних новоутворень тощо».
«На жаль, Україна сьогодні є лише пасивним учасником загальносвітового ринку біотехнологій. Дискусії, які збурюють наше суспільство, вирощувати, чи не вирощувати в Україні чужі трансгенні рослини, не мають жодного стосунку ні до сучасних знань, ні до сучасних технологій. Власних досліджень з питань біотехнологій в нашій державі проводиться дуже мало. Міжнародна наукова співпраця в нас лімітована. Регуляторна база не відповідає ніякій логіці і міжнародній практиці. Світ іде вперед тим часом, поки ми придумуємо свої правила гри. Розвивається синтетична біологія, створюються рослини з новими властивостями. Існує таке поняття, як «інноваційна матриця» – взаємозв’язок між тим, скільки грошей держава вкладає в інновацію і який у неї технологічний рівень. Не буде в Україні перспективи, якщо ми будемо інвестувати чужі знання», – резюмував Борис Сорочинський.
Оксана Романюк, представник Комітету з біотехнології Європейської Бізнес Асоціації, розповіла, що подібні «круглі столи» проводяться в рамках інформаційно-освітньої програми “Аграрні біотехнології ХХІ століття”, ініційованої Європейською Бізнес Асоціацією. Зустрічі науковців із представниками ЗМІ окрім Дніпропетровська вже відбулись у Львові та Одесі. На черзі Донецьк, Харків.
За словами О.Романюк, Комітет з біотехнології ЄБА виступає за повне врегулювання питання реєстрації ГМ-культур в Україні шляхом прийняття необхідних підзаконних актів до Закону про біобезпеку. Український сільгоспвиробник повинен мати вибір користуватися насінням, отриманим шляхом традиційної селекції, або біотехнологічними культурами, що забезпечують більш стабільний врожай. Українські сільгоспвиробники повинні бути конкурентоздатними на міжнародному аграрному ринку у порівнянні з сусідніми європейськими та іншими розвиненими державами світу.
