Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
Це тема спільного засідання, присвяченого 85-й річниці з дня заснування Дніпропетровської обласної організації Національної спілки письменників України.
У засіданні взяли участь члени НСПУ, поети і письменники В. Луценко (голова), Є. Заржицька, С. Заславський, В. Кільченський, О. Рєпіна, А. Твердохліб, А. Шкляр. А також наші постійні члени клубу члени НСЖУ Н. Гармаш, В. Іншаков, В. Климентьєв, Т. Котишева, С. Повод, Д. Снітко, С. Шведун.
Доповідач – голова Дніпропетровської обласної організації Національної спілки письменників України Володимир ЛУЦЕНКО.
Тези доповіді, думки учасників дискусії, як зазвичай, подаються в конспектному викладі. Остаточні висновки, як завжди, за читачами.
- ЯК МЕРСЬКІ “КВНЩИКИ” ПИСЬМЕННИЦЬКІ ТАЛАНТИ ВИМІРЮВАЛИ
Еліна ЗАРЖИЦЬКА наголосила, що «коло проблем дніпропетровських літераторів ширше, ніж «видають-не відають». У нас практично відсутній зворотній зв’язок з читачем, пропаганда нашей творчості. Наведу приклад лише по одному з числених напрямків. Тим більш, що він стосується присутньої тут психолога, професійного критика Ольги Репіної.
До неї в черзі стоять літератори, щоб вона професійно оцінила літературну якість їх поетичних та прозаїчних творів. Високе визнання отримала її книга «Наш засіб Макропулуса», в якому зібрані її критичні відгуки, рецензії, покликані глибше познайомити читачів із творчістю відомих українських авторів, зокрема дніпропетровських, а також україномовних авторів, які живуть за кордоном.
Книга рекомендована для прочитання поціновувачам сучасної української літератури різного віку, охоплюючи підлітковий і юнацький, оскільки вона формує уявлення про твори авторів, які засобами художнього слова розкривають природу змістотворних складових людського життя. Тому, у книзі приділено увагу таким необхідним у критичній сфері моментам, як-от: патріотичне й естетичне виховання, психологічні особливості сприйняття тексту, а також особистісні характеристики реципієнта. Саме такі праці нам дуже потрібні для налагодження активних зв’зків з потенційним читачем. Але через відсутність фінансування автор змушена відмовлятись від значної кількості пропозицій і перевести частку цієї роботи в цифровий формат. Тобто видавати електронні книжки».
Ольга РЕПИНА: «Я б з задоволенням писала оригінальні твори, але ж фінансування немає. З пані Іліною ми поспілкувалися і вирішили, що будемо издавати електронні книжки. Разом з тим, не можу змовчати про інше.
Мені довелося побачити список тих, кому розподіляются премії «Культурна столиця», який міська влада не посоромилася оприлюднити. Куди, до речі, і пан Луценко подавав наш Альманах. Я була вражена і мені було соромно за міських чиновників і так звану комісію оцінувачів. І справа навіть не в тому, що представлений Луценком Альманах оцінили негативно. Краще б його зовсім не включали. Це цілеспрямований суб’єктивізм, або літературне невігластво, стидоба, сором. Оцінки розподілення були або підроблені, або зовсім не застосовувалися.
Я не проти тих людей, які отримали гроші. Але мені здаєтся, що це було реально тупо не профінансувати обласній спілці письмеників спільно підготовлений альманах. І це зробили чиновники, які на кожному перехресті називають Дніпро «Культурною столицею». Я навіть не уявляю глибину падіння моралі, як до такого можна скотитися.
Це дуже різало очі: коли представлявся не «їх» проект, то автора вони реально не слухали».
«Змушений підтвердити емоційний виступ Ольги, — сказав Володимир ЛУЦЕНКО. — Саме я звернувся в цю комісію, яка привласнила собі право оцінювати рівень професіоналізму дніпровських письменників. В ній, як мені здалося, засідають лише друзі нашого мера, а головує колишній “КВНщик”, пропагандист Бориса Філатова на мерських виборах Григорій Гельфер. Наведу приблизний діалог, який тоді відбувся.
ВАЛЕТОВ: А будут ли читать вашу книгу?
ЛУЦЕНКО: Зараз, на жаль, не читають Достоєвського і Толстого. Але мені здається, що в рамках, “культурної столиці” слід було б звернути увагу хоча б на місцевих діячів культури. Не на порожньому ж місці ми жи живемо.
ВАЛЕТОВ: А вот я ваших писателей не знаю!
ЛУЦЕНКО: Вас теж не всі знають. Але своє перо ви чомусь не кидаєте.
ГЕЛЬФЕР: Назовите ваших писателей.
ЛУЦЕНКО: (Назвав кількох) Вам усіх 60 назвати?..
ГЕЛЬФЕР: Не треба!.. Не треба!!!
Ось така високопрофесійна та змістовна дискусія відбулася при оцінці можливості фінансування проекту нашої письменницької організації.Зате Григорій Гельфер не може приховати свого захоплення від збірки з соромітницькою назвою “Хужечемпоезия, лучшечемху@ня” Євгенія Гендіна, скороспілого заслуженого діяча мистецтв України (?!), позаштатного радника мера з питань культури. Виходить, твори з матюками, сексуальними збоченнями, словесними нісенітницями – це і входить у програму “Культурної столиці”.
Еліна ЗАРЖИЦЬКА: «Не можу не нагадати кілька показових штрихів з інших регіонів України, щоб наглядніше оцінити те, що відбувається в нашій так званій «культурній столиці»:
— Наш з Ольгою роман в пошуках фінансування я повезла в Київ. Приймав його заступник Кличка по культурі. Зустрів добре, не відмовив в підтримці. Але поцікавився, чому це питання не вирішили дома. Відповіла, що дніпровська міскрада такого не практикує, щоб за її кошти щось видавалося. Він довго сміявся і повідомив, що у бюджеті кожного міста і кожній області закладені витрати на публікацію місцевих авторів та проведення культурних заходів та литературних конкурсів.
В Рівному, куди ми були запрошені на фестиваль сучасної української поезії головою їх обласної ради, нам розповіли, що практично кожний член місцевої організації НСПУ має не одну книгу, видану за підтримки областного чи міського бюджетів. Не одну!!! Ми були просто шоковані. А нам у відповідь: спитайте у будь-якій області і вам скажуть, що в кожній виділені на це гроші.
Де в такому випадку виділені на видання дніпропетровських письменників гроші?!! Ми Національна громадська організація, яку підтримує держава. Тобто, в ній об’єднались не якісь початківці, самозванні аматори, а митці-професіонали. Сюди просто так не прийдеш. Передбачений ретельний відбір.
Тобто виділені гроші йдут куди треба, а не Бог зна куди. Проте наші, навіть заслужені письменники — Бурлаков, Шкляр, Гарченко!.. — не можуть видати книжки за бюджетний рахунок! Де ж, в чиїх бездоних карманах осідає виділена їм допомога з боку держави?! Адже не видаются навіть україномовні твори!
В Харькові мені якось кажуть: ми читали ваші книжки і думали що ви харків’янка, їх у нас видають. Все це дуже образливо. Ми робимо міжнародні проекти, а грошей на них немає. У нас багато чудових письменників, в тому числі дитячих. Але підтримати їх — зась!..
На Закарпатті моя подруга за бюджетний кошт видала книгу. Каже на презентації був присутній заступник голови облдержадміністрації. А у нас хто на культурних презентаціях присутній? Дрібний чиновник-дорученець. Що може ще яскравіше і переконливіше свідчити про відношення до культури в так званій «культурній столиці» її влади?!»
Володимир ЛУЦЕНКО: «Дійсно, існує державна програма, яка фінансується Міністерством культури. Кожній області виділяється по 2 млн. гривень на книговидання. Куди йдуть ці гроші, з цим запитанням я нещодавно звернувся до директора департамента культури облдержадміністрації. У відповідь почув, що вона вперше чує про ці гроші. А в Вінниці, Ужгороді, Закарпатті, Харькові та інших центрах не тільки чули, але й активно ними допомагають письменникам видавати в світ їх твори. Додамо сюди для повноти картини, що ми — єдина обласна організація в Україні, яка не має власного приміщення, а понивіряється в приймах».
Володимир КИЛЬЧЕНСЬКИЙ: «Якось в бесіді с директором наукової бібліотеки почув скаргу: багато книг надійшло, ледве розподілили. Поцікавився: а що з Дніпропетровщини? Виявилося — нічого! На своих начхали, чужих расподіляємо. До того ж, ну дуже багато класики. Усі полиці забиті одними і тими ж. А про сучасну літературу забуваємо».
ШКЛЯР: «Бібліотекам знизили передплату періодичних видань. А ще, я, як член численних жюрі, змушений констатувати, що на різні літературні конкурси встановлюються просто жалюгідні премії. На одному з останніх вручили 2000 гривень. Да і ті на двох переможців. Що не кажіть, але це блюзнирство. У нас у всі часи було багато чудових письменників та поетів, але вони живі поки ми згадуємо про них. А такий підхід, про який тут шла мова, цю пам’ять убиває».
Семен ЗАСЛАВСЬКИЙ: «Все, про що ми говоримо, свідоцтво страшного занепаду того, що зветься культурою. Можливо, в ньому і частка цивілізаційного занепаду. Люди, які повинні думати про культуру, думають тільки про гроші. Цей занепад — практично якась свідома переоріентація з духовних підвалин, осмислення нашого шляху в житті на комерцию, шоу-бизнес, на те щоб дурити людей.
Правильно сказано, що були непересічні творці, яких паплюжили, а подекуди вже навіть випхали з корабля сучасності, але вони вміли писати і прозу, і поєзію, робити чудові переклади світових шедеврів, і сприймаються Людьми з великої букви. Зараз, навіть залишаючись тінями, ці генії заважають письменникам, у яких є совість, плохо писати.
Ще живі в пам’яті і Бажан, і Тичина, і Гончар, і багато інших, які дружили, поважали друг друга, берегли і розвивали українську культуру. Вони й сьогодні не дозволяють остаточно обрушити її у хаос суб… та попкультури, які створює усяка шушера і нав’язує нам вбивча пропаганда.
За радянських часів була традиція поетичних вечорів, люди збиралися, згадували, ділилися пережитим і найкращими літературними здобутками. Зараз цей життєдайний для нашої культури захід все далі лине у вирій. На зміну йде занепад до літератури і містецтва. А коли він гине, то гине і суспільство, воно деградує. Але сподіваюсь,.. ні — вірю, що і це мине. Все буде по Тарасу:
«…А люде виростуть. Умруть
Ще не зачатиє царята…
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі».
