Фото стає зброєю: чому журналістам варто приділяти увагу ілюстраціям до матеріалів

У журналістському матеріалі текст – не важливіший за фото, тим більше в сучасному світі, коли візуальний контент перемагає. Відтак журналісти повинні все більше уваги приділяти не тільки текстові, а й ілюстраціям. Для історії найбільш важливим є саме фото – значущіші, ніж тексти чи відео, бо це найяскравіше свідчення історичних подій. Про те, чому варто приділяти увагу ілюстраціям до матеріалів, які краще обирати та як краще знімати, йшлося під час третьої менторської сесії журналістки та медіатренерки Юлії Суркової, яку вона провела для учасників навчального курсу НСЖУ «Зміцнення стійкості прифронтових медіа».

Від фото залежить не лише сприйняття аудиторією самого матеріалу, а й сприйняття загалом ситуації в Україні. Ба більше – навіть рішення про надання допомоги від іноземних урядів чи великих неурядових організацій. Є приклади, коли, побачивши фото руйнувань у Києві після російських обстрілів, одна з міжнародних організацій ухвалила рішення не припиняти надання допомоги.

«Фото стає зброєю. Тому що ті фото, які виграють на міжнародних конкурсах, привертають увагу світової спільноти. І через фото також ведеться політична боротьба», – наголосила Юлія Суркова.

Менторка навела приклад: свого часу хвилю обурення викликало те, що журі міжнародного конкурсу World Press Photo об’єднали дві роботи — «Підземний польовий шпиталь» Нанни Хайтманн та «По той бік окопів» Флоріана Бахмаєра — в одну візуальну пару. Обидва фото зроблені німецькими фотографами. На одній – українська дівчинка, яка страждає від панічних атак через війну. На іншій – поранений російський боєць, до того ж мобілізований мешканець окупованої Луганщини. Згодом через хвилю хейту журі конкурсу вибачилося за це поєднання.

На жаль, таке сприйняття (прирівнювання) міжнародною спільнотою існує. І щоб довести світові правду про війну, варто її показувати в першу чергу, за допомогою фото.

«Якби наші колеги не робили свою роботу, то ілюстрацією окупованого Маріуполя стали б кадри російських фотографів», – додала Юлія Суркова.

Середній план – «стандарт» для людських історій

Розрізняють 5 планів зйомок:

1. Найбільш загальний

2. Загальний

3. Середній

4. Крупний

5. Найближчий

Найбільш загальний план використовують, щоб показати натовп, мітинг, масштаб події, також це людина чи обʼєкт в інтерʼєрі.

Загальний план – це людина в повний зріст, коли вона виділяється з групи. Цей план використовують для показу фігури, ходи.

Середній план – людина по пояс. Його використовують, щоб показати жестикуляції, представити людину. Це так званий «класичний» робочий план для матеріалів про людей.

Крупний план – обличчя людини. Ним можна передати міміку.

Найближчий – окремі деталі (руки, шрами, перстень на пальці, сережка у вусі тощо).

Для інтервʼю Юлія Суркова радить використовувати фото середнього (деколи крупного) плану, але не загального. Варто чергувати плани, щоб додати динаміки тексту. Чергування планів також важливе для репортажу.

Помилково ілюструвати тексти вертикальною фотографією. Для ілюстрування газетних матеріалів центральне фото має бути тільки горизонтальним. Винятком є якісь надзвичайні події. Вертикальні фото підходять для соцмереж під екран смартфона або як журнальні обкладинки).

Якщо чиновник сидить, попросіть його хоча б встати

«Завжди краще, коли в кадрі є якась дія. Якщо чиновник сидить за столом, попросіть його хоча б встати», – зауважила Юлія Суркова, розповідаючи про особливості зйомки людей.

Менторка дала кілька порад: знімати краще при денному світлі. Людину варто попросити стати так, щоб світло падало їй на обличчя. Виняток – якщо ви навпаки не хочете показувати обличчя (приміром, якщо йдеться про військових, постраждалих тощо). Тоді варто використовувати силуетну зйомку. Військових можна знімати в балаклаві.

 Для емоційності можна використовувати кадрування або дуже крупний план, наприклад, з фокусом на очі. Гарно ілюструють інтервʼю фото людини за роботою.

Якщо фокусом інтерв’ю є не герой, а його експертність чи подія, можна після головного фото героя додавати також фото події.

Беручи фото з соцмереж, варто погодити його з героєм. А також не забувати брати дозвіл на зйомку дітей.

Якщо немає можливості зробити власні фото, можна використати скріншоти з зуму та фото героя.

Беручи інтервʼю про загиблого (у когось з рідних чи друзів), краще попросити показати фото загиблого в руках.

Етика зйомок:

Короткі поради під час роботи на похованнях

• поважати людське горе;
• вимкнути звук затвору ;
• вимкнути спалах;
• не підходити близько – краще зняти здалеку і потім кадрувати;
• не заважати службі, обряду прощання;
• бути відповідно вдягненим;
• не бігати, не шуміти.

Короткі поради під час зйомок на місці обстрілу/трагедії

• дослухатися до прохання людей в горі (в суспільному місці можна  знімати доти, доки вас попросили цього не робити). В той же час немає обмеження на зйомки посадових осіб на місці прильоту – ДСНС, поліція, чиновники;
• не робити кадри впритул;
• не заважати рятувальникам;
• пам’ятати, що жертви мають право гідно виглядати на фото;
• неетично знімати не прикриті тіла (родичі загиблих не повинні дізнаватися про смерть близьких з ваших фото).

 Проєкт «Зміцнення стійкості прифронтових медіа як інструменту боротьби з дезінформацією» фінансується Посольством Литовської Республіки в Україні в рамках Програми співробітництва з метою розвитку та сприяння демократії.