Не стало заслуженого журналіста України, лауреата всеукраїнського конкурсу «Золоте перо», інших багатьох нагород Віктора Петровича НІКІТЧЕНКА.
Старійшина журналістського цеху Дніпропетровщини – він для бага-тьох поколінь був взірцем того, як самовіддано й з повною віддачею сил треба працювати на нелегкій журналістській ниві. Сам особисто пройшов усі щаблі професійного зростання: працював у дніпропетровській обласній молодіжній газеті «Прапор юності», дніпропетровській міській газеті «Днепр вечерний», дніпропетровській обласній газеті «Днепровская правда», згодом кілька десятиліть віддав республіканській «Робітничій газеті», працюючи власним кореспондентом цього видання по Дніпропетровській області. В його творчому доробку сотні й сотні високопрофесійних матеріалів, що торкаються найрізноманітніших сфер нашого життя. Особливу увагу приділяв трудящій людині. Різко критикував недоліки. Прагнув до утвердження в нашому суспільстві справедливості. Про таких людей важко говорити в минулому часі. Земля тобі пухом, Вікторе Петровичу.
Щирі співчуття рідним і близьким.
Будемо пам’ятати…
Правління Дніпропетровської
обласної журналістської організації
Ушел из жизни наш надёжный друг –
Тихонько, по-мужски и без вопросов.
И стало как-то нам здесь пусто вдруг –
Все думали, что нет ему износа…
Он с удочкой к реке, с корзинкой в лес
Шагал, как автор, всматриваясь в лица,
Частенько и с ружьём наперевес –
Но больше, чтоб природой насладиться.
Все ближние и дальние края
Исколесил он «с лейкой и блокнотом»,
Чтоб истину поведать не тая
Читателям – такая, вот работа!..
Душою был и помыслами чист,
В делах и начинаниях – успешный
Писатель и прекрасный журналист…
Прощай, Петрович! И прости нам, грешным.
Друзья