КОСМІЧНИЙ ЗВ`ЯЗОК НЕ ПЕРЕРВЕТЬСЯ НІКОЛИ!

Пам`ять

Власкор «Зорі» по верхньодніпровському регіону Григорій Руденко, фотокореспондент «Нашого міста» Анатолій Красножон, заступник головного редактора «Придніпровської Магістралі» Вадим Дьомін, Володимир Пайос із обласного телебачення, патріархи сільського спорту Придніпров`я Юрій Горілик і Володимир Панасюк… Цим та іншим непересічним особистостям, своїм однодумцям і присвятили ІІ традиційний турнір з волейболу серед сорокарічних ветеранів (водночас він був й черговою колосівською першістю) спортивно-оздоровчий журналістський центр «Тригол» Дніпропетровської організації НСЖУ та обласна організація ВФСТ «Колос» АПК України. На запрошення натхненників дійства, а відбулось воно у спорткомплексі Дніпропетровського технологічного коледжу (респект адміністрації навчального закладу та особисто його директору Олександру Авраменку), як і два роки тому, відгукнулися чотири «крилатих» формування: фіналісти першого подібного «зібрання» – ТОВ «Дніпромлин» і СОЖЦ «Тригол» НСЖУ, а також «аксакали» фізкультурного руху Верхньодніпровського і Дніпропетровського районів.

 

 

ДЕКІЛЬКА СЛІВ ПРО ПОБРАТИМІВ, ЩО ПІШЛИ…

 

Усі ми родом з дитинства, а там, на образній толоці, немає, як відомо, якогось очевидного пріоритету. Взимку – на ковзани чи лижі, влітку – на футбольний і волейбольний майданчик, на річку чи у лісову чащу! Кожен з них, вищезгаданих наших друзів-однодумців, які пішли за небокрай, у широкому розумінні цього слова – атлети-багатоборці. Гриша Руденко, приміром, з Володею Панасюком і футбольну кулю могли з неабиякою артистичністю приборкати, і волейбольну «ракету» за необхідною адресою надіслати, а якими вони були знатними рибаками! Недарма Руденка вважали у «Зорі» своїм Дідом Щукарем. Власне, всі вони – і Гриша, і Володя, й Вадик Дьомін, без активної участі якого не обходилось жодне «вудкарське засідання» вогнедишних, – наші триголівські Діди Щукарі! Нині таких  Щукарів, чого там приховувати, й зі свічкою серед білого дня не знайдеш. Могли хлопці і «золоту рибку» з підводного сховища елегантно витягти, і анекдот «приперчений» з неабияким смаком  розповісти, й соловейкові  сподобитись, і ще дещо утнути. А ось Толя Красножон, який на мою особисту думку у дев`яностих роках минулого століття був одним з кращих у області фотокореспондентів, особливо полюбляв «тихе полювання» – збирання грибів…

Усі вони свого часу прибирались у драконівські шати (васильківець Юрій Горілик, головний лікар тамтешньої лікарні, частенько був нашим візаві, супротивником на тій таки футбольній арені, однак  вогнедишні з повним правом вважають його своїм, «золотаво-смарагдовим»), відчайдушно, сміливо йшли в атаки на умовні «амбразури» противників. Власне, чому йшли? Хлопці продовжують знаходитись, нехай лише гіпотетично, поряд з нами. У нашій сім`ї. У нашому драконівському енергетичному колі…

 

…І ПРО ТИХ, ХТО ПРОДОВЖУЄ ЇХ СПРАВУ

 

Напередодні турніру до обласної організації Національної спілки журналістів України із Верхньодніпровська зателефонувала молодша донька Григорія Руденка – Оксана, запевнивши, що неодмінно прибуде на дійство, разом з усіма вшанує пам`ять батька та його побратимів. Завітали на Меморіал й друзі та колеги Вадима Дьоміна, Анатолія Красножона і Володимира Пайоса – Борис Ковтонюк, Вадим Піддубський, Віктор Качанов, Дмитро Тимохін, Анатолій Шинкаренко. Космічний зв`язок з вами, однодумці, не перерветься ніколи!

Програму Меморіалу відкрили «дніпромлинівці» та шанувальники «крилатого м`яча» Дніпропетровського району, продемонструвавши доволі цікавий, видовищний волейбол. «Борошномельні» підопічні Віталія Лелекіна, який паралельно виконував функції головного судді змагань, маючи у своєму арсеналі більш широку «палітру» награних комбінацій, заготовок, цілу низку заповзятливих «молотобійців» (чого варті «гвіздки» одного лише Євгена Дунаєва, на офіціозі закриття названого кращим гравцем турніру!), таки зламали опір непоступливого суперника і записали до свого активу перші переможні пункти.

Доволі рівним (упродовж партій суперники йшли очко в очко!) виявилось й наступне суперництво – між верхньодніпровцями та триголівським формуванням. Лише у кінцівках сетів більш зіграні земляки Діда Щукаря виривали у вогнедишних вікторії.

– Наш клуб «ВАРЗ» (Верхньодніпровський авторемонтний завод) існує вже чимало років, – поділився з нами керівник делегації Анатолій Краснощок. – Колектив у «варзівців» дружний, згуртований. Найстарший у бригаді – шестичотирирічний Антон Бакутін, дещо молодші за нього Олександр Яшин, Юрій Зіненко, Анатолій Чумак, Любов Тяпкіна, Тетяна Марковська. Частенько збираємось разом, виступаємо у різних турнірах. До слова, свого часу, у Меморіалі Михайла Танчика, з нами грав і Гриша Руденко. Хіба можна забути ті його волейбольні кульбіти!?..

 

МАЙСТРИНЯ НА ВСІ РУКИ ЗОЯ ПЕРЕМЕТЧИК

 

Волейбольний клуб СОЖЦ «Тригол» тільки спинається на ноги, гравці відшліфовують зв`язки, тож чекати від них на серйозні результати ще не варто. Однак, бійцівський характер, волю до перемоги вогнедишні, діями яких на звітних перегонах керував Геннадій Жигай, продемонстрували. І у програному поєдинкові з верхньодніпровцями, і у переможному – з дніпрянами. Справжнім лідером, вожаком «зміїного гурту» потихеньку стає Олександр Рудницький, щосили йому допомагають Дмитро Тимохін, Тетяна Жигай, Володимир Сироткін, Ганна Ромашковцева, Сергій Апанасов. Не забувають триголові й про свій резерв, «вписуючи» до фірмового ростеру дещо молодших за себе, зокрема Людмилу Вострікову та Анастасію Зайцеву. Що ж до потенціалу колективу, то його яскравим свідченням стали дебютні хвилини другого сету зіткнення між Триголовими Драконами та  «дніпромлинівцями», коли «золотаво-смарагдові» змусили захвилюватись грізного суперника, повівши 5:0. І хоч перемогти не судилося, «зубки Горинича» вони показали!

– Хороша вийшла битва, як, власне, й увесь турнір, – поділився враженнями Віталій Лелекін. – Частіше б нам у такому форматі збиратися! І друзів, які відійшли, згадувати, і тих, хто продовжує їхню справу, вшановувати. Про свою ж команду – ТОВ «Дніпромлин» – скажу лише одне: молодці! Кого не візьми – Зою Переметчик чи Сергій Лещука, Юрія Момота чи Євгена Дунаєва – усі вони справжні патріархи оздоровчого руху! Зоя, приміром, на всі руки майстриня: на волейбольному майданчику одна з кращих, на тенісному – теж! За що б жінка не взялася – усюди лад, порядок!

 

БУКЕТ ТРОЯНД НА МОГИЛУ ГРИГОРІЯ РУДЕНКА

 

Команді-переможниці – а нею в черговий раз стали «дніпромлинівці»! – голова Дніпропетровської обласної організації ВФСТ «Колос» АПК України Євген Олешко вручив красень-кубок, дипломи і позолочені карбівки. Медалі з дипломами за друге і третє місце дістались верхньодніпровцям і триголівцям, а дніпрянам, очолюваним Анатолієм Волошиним, – щирі оплески. Доньці ж Григорія Руденка учасники зібрання передали букет троянд, аби вона, повернувшись до Верхньодніпровська, поклала квіти на могилу батька.

– Величезне спасибі організаторам цього турніру, що не забувають Григорія Руденка, Анатолія Красножона, Вадима Дьоміна, інших журналістів та ветеранів спорту, – подякувала наостанок Оксана Григорівна (її хвилюванню, здається, не було меж). – Я впевнена, що мій батько звідтіля, з небесного царства, слідкує за нами і радіє за нас…

Відпочивайте, побратими! Земля вам, пухом!

Володимир СОРОКА.

Фото Вадима ПІДДУБСЬКОГО.