Про відмови у ознайомленні з архівними справами

Юридичні консультації з діяльності друкованих ЗМІ. На запитання відповідає медіа-юрист проектів Тернопільського прес-клубу   Ігор ФЕДОРЕНКО

«Звернувся до архіву, щоб ознайомитися з архівною справою особи, про яку пишу статтю, але мені було відмовлено. Героя мого матеріалу вже немає в живих. Чи законна така відмова?».

– Пункт четвертий частини другої статті 26 Закону України  «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» передбачає право журналіста редакції «на вільний доступ до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюються лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються чинним законодавством України». Відносини у сферах архівної справи регулюються Законом України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» (далі – Закон). Стаття 16 цього Закону містить положення про обмеження доступу до документів Національного архівного фонду, що належать державі, територіальним громадам: «що містять конфіденційну інформацію про особу, а також створюють загрозу для життя чи недоторканності житла громадян, обмежується на 75 років від часу створення цих документів, якщо інше не передбачено законом. Раніше зазначеного строку доступ здійснюється з дозволу громадянина, права та законні інтереси якого можуть бути порушені, а в разі його смерті – з дозволу спадкоємців, а також у разі, коли така інформація є суспільно необхідною або обмеження доступу до неї заборонено законом». На відміну від положень Закону України «Про доступ до публічної інформації»,цим Законом обмежено доступ не тільки до інформації, обмежено доступ до документів.

Таким чином у вашому випадку, хоча особа вже померла, доступ до архівної справи може бути надано через 75 років після її закриття. Раніше цього строку можна отримати доступ до справи тільки за згодою спадкоємців. Таке обмеження доступу до конфіденційної інформації про особу повністю відповідає частині другій статті 6 Закону України  «Про інформацію», яка передбачає, що: «Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.». Частина друга статті 11  Закону України  «Про інформацію» прямо зазначає, що: «Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини». Статті 20 і 21 Закону України  «Про інформацію» передбачають, що будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом і саме конфіденційною є інформація про фізичну особу. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Саме цим законом, який визначає правовий режим запитаної вами інформації є Закон України “Про Національний архівний фонд і архівні установи”.

Консультації надаються в рамках виконання проекту Тернопільського прес-клубу «Сприяння медіа реформам та розвитку регіональної журналістики» за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.

Запитання можна попередньо надсилати на таку електронну адресу – akardynal@ukr.net