Прощавай, Тадейовичу! З тобою було сонячно…

18 липня пішов у засвіти відомий на Криворіжжі журналіст, літератор і фотомайстер Володимир Думанський. Володя народився у Кривому Розі. Серйозна недуга, яка вразила його з народження, позбавила чоловіка багатьох можливостей, але він не скорився долі, усе життя шукав угамування своєї творчої спраги. Ця потужна енергія нескореного серця не дозволяла йому опускати руки і досягати мети. Наперекір. З дитинства читав усе, що траплялося на очі, поглинаючи знання. Історія й географія були улюбленими предметами, бо мріяв відкривати нові острови. Юнаком здобув історичний фах у донецькому інституті. І попри те, що важка хвороба часто ставала на заваді втіленню мрій, знання, природна цікавість і фантазії уперто просилися на папір. Писати починав у газетах «Прапор юності», «Криворізькі відомості». Згодом його статті, репортажі та історичні розвідки з’явилися у виданні «Наш век».

У часи перебудови Володя радо відгукнувся на зміни – брав активну участь у мітингах, заходах та акціях, стояв у першому «Ланцюгу єдності» серед тисяч людей, з’єднуючи своїм серцем Україну. яку любив понад усе. Багата уява і неординарне мислення допомагали Думанському створювати сюжети його світлих, романтичних оповідань, які він так мріяв видати…

Любив писати про талановитих криворіжців – героями його статей були люди з непростою долею, художники, спортсмени, музиканти, екологи, видатні історичні постаті, патріоти ріднокраю. Останнім часом Володимир друкувався на авторитетних сайтах, у місцевих і столичних газетах «Вісті Придніпров’я, «День», «Дзеркало тижня». Творчий потенціал знайшов своє вираження і в захопленні фотографією та малюванням. Мав кілька персональних фотовиставок. Наш колега був надзвичайно життєлюбний, товариський і охочий до спілкування. «Хочеться. Хочеться жити, не скиглити, не скаржитись, жити без обмежень, працювати й учитись», – зізнавався Володя своїм друзям…

Збережемо цю світлу пам’ять і теплий спомин про нашого доброго друга й колегу.