НСЖУ укріплює віру в українську журналістику

Валентин Хорошун і Наталя Ларіонова – подружжя журналістів з Донеччини. Вони одні з останніх евакуювались із села Вільне Поле Волноваського району. Знайшли прихисток у Дніпрі. У Дніпровському Центрі журналістської солідарності НСЖУ, що діє при обласному журналістському осередку, під час візиту до Дніпра голова НСЖУ Сергій Томіленко передав журналістам новий потужний ноутбук, наданий урядом Німеччини.

Валентин Хорошун про підтримку НСЖУ журналістів-переселенців.

До Дніпра ми з дружиною, яка теж журналіст, перебралися у жовтні 2022 року. До цього півроку жили в прифронтовій зоні, що регулярно обстрілювалася, за 5 кілометрів від лінії розмежування — у селі на стику Донецької, Запорізької та Дніпропетровської областей, де ми влаштувалися після виїзду з Донецька у 2014 році.

Рішення про виїзд ми ухвалили після чергового обстрілу запальними снарядами, внаслідок якого згоріли наші речі та комп’ютер. Виїхати нам допомогли військові, але на збори у нас було лише півгодини, тож у Дніпро ми прибули не дуже «обтяжені» багажем.

Після того, як у квітні 2022 року до нашого села наблизилася лінія фронту і почалися обстріли, нас утримували в ньому два головні «якорі» — фінансовий та ментальний. Грошей нам вистачило лише на покупку смартфона, щоб хоч якось підтримувати зв’язок із зовнішнім світом за умов відсутності електрики, інтернету та нестабільного мобільного зв’язку. Але головне – ми побоювалися, що після переїзду можемо опинитися «на вулиці» – без житла та роботи.

У Дніпрі з’ясувалося, що боялися ми дарма. Завдяки громадській організації «КУСТ» у нас є дах над головою, з рештою допомогли різні люди — і колеги, і військові, і зовсім незнайомі люди, що для нас стало повною несподіванкою. Тож сьогодні ми знову відчуваємо себе справжніми городянами, практично дніпрянами і знову повернулися до роботи — в журналістику.

При цьому особливо приємно, що живу участь у нашій долі виявила Національна спілка журналістів України. Центр журналістської солідарності нам допоміг уже двічі. Причому обидва рази — понад наші очікування. Матеріальну допомогу ми отримали лише через 7 днів після звернення — у потрібний для нас момент, що допомогло нам облаштуватись у Дніпрі.

А кілька тижнів тому Спілка забезпечила нас і новим знаряддям праці — замість комп’ютера, що згорів, — ноутбуком TninkPad T15. Для нас це стало ще одним приємним сюрпризом. Ми, звичайно, планували придбати якийсь старенький ноутбук скромної конфігурації, виходячи з наявних можливостей. Один такий навіть знайшли, з невеликим дефектом, але процесором 8 покоління, що розцінили як велику удачу та межу мрій.

Завдяки НСЖУ та уряду Німеччини наші мрії втілені з лишком – ми отримали сучасний потужний ноутбук, оснащений процесором 11 покоління, великим обсягом оперативної пам’яті та відповідними інтерфейсами та технологіями, такими як USB-C та Thunderbolt. В умовах можливих відключень електрики це дуже цінна опція, що дозволяє не тільки заряджати ноутбук від повербанків, а й сам ноутбук використовувати як зарядну станцію для смартфонів та інших ноутбуків. Якщо додати, що батареї TninkPad T15 вистачає практично на цілий робочий день – 7 годин, для журналіста це справді цінний агрегат.

Тож наша маленька журналістська родина дуже вдячна Спілці журналістів. І справа тут зовсім не в матеріальній та технічній допомозі — зрештою, ноутбук лише шматок пластику із вкрапленнями металу. Важливо, що НСЖУ реально об’єднує журналістів та допомагає їм залишатися у професії. Для нас, наприклад, обласна організація Спілки у Дніпрі вже стала рідною, тут ми знайшли нових друзів. Саме такою і має бути справжня професійна творча спілка.

Валентин Хорошун, журналіст