Вісім творчих десятиліть Миколи Миколаєнка

Народився нинішній член Національних спілок журналістів та  письменників України Микола Миколаєнко 5 грудня 1919 року у Мар’янівці, поблизу Кривого Рогу, в багатодітній сім’ї. Його батько, Антон Миколаєнко будував комбінат «Криворіжсталь».

Про голодомор Микола Антонович згадує з жахом… У селах їли людей, молодим хлопцем йому доводилось красти макуху з вантажівки, яка пригальмовувала біля ями. У місті було трохи легше – у їдальні, де харчувалися інженерно-технічні працівники «Криворіжсталі», можна було знайти щось попоїсти, бо в робітничій їдальні не лишалось навіть об’їдків.

Перша публікація Миколи, тоді ще школяра, з’явилась у криворізькій газеті «Червоний гірник».

Закінчивши школу, юнак вступив до Запорізькому педагогічного  інституту. Студентом працював ночами спочатку коректором, а потім – редактором мови в газеті «Червоне Запоріжжя».

«Якось у 1938 році в газеті замість Сталін випадково вийшло «Стілін», – пригадує Микола Антонович. – Мене викликали в «органи», думав, що вже кінець, та головний редактор врятував…»

Коли почалася війна, Микола Миколаєнко закінчував педінститут, хотів поступати у аспірантуру, однак у липні 1941 року був призваний до війська. Просився на фронт, але потрапив до зенітно-артилерійського училища. У лютому 1942 року став командиром взводу під Москвою. До лютого 1946 року служив офіцером-зенітником в діючій армії. Нагороджений орденом Вітчизняної війни.

«Повертаючись з війни, у поїзді накупив українських газет, – згадує Микола Антонович. – В журналі «Україна» натрапив на десяток своїх «Віршів солдата з Кривого Рогу». Здивувався, бо не надсилав їх до журналу. З’ясувалось, що ці вірші передав до редакції Максим Рильський».

Після демобілізації Микола Миколаєнко працював директором школи у Кривому Розі, головним редактором газети «Червоний гірник». У Дніпропетровську спочатку був головним редактором у книжковому видавництві, потім – на обласній студії телебачення.

Микола Миколаєнко видав повість «На лінії вогню»,  37 поетичних збірок. Збірка «Посмішка Джоконди» вийшла вже у цьому, 2014 році, в рік 95-ліття автора.

Рік тому, в час Революції гідності, Микола Антонович однозначно підтримав Майдан. І зараз знаходить можливість прийти до студентів, які слухають його розкривши рота. Так само слухав його і я, усвідомлюючи, що нинішнім молодим політично-журналістським «зірочкам» дуже далеко до цього сивочолого дідуся…

Володимир ПРИТИСКАЧ.

Фото Степана КАЛИНЮКА.