Більярд у Дніпрі: Не у влучності щастя…

У цьому переконаний журналіст із Донеччини Валентин Хорошун. Разом із сім’єю зараз мешкає у Дніпрі. І активно долучається до життя місцевої медіаспільноти: із дружиною, теж журналісткою, беруть участь у заходах Центру журналістської солідарності, у засіданнях Дискусійного клубу ДОО НСЖУ. Окрім того вже двічі був учасником спортивних змагань серед медійників, які проводить СОЖЦ обласної Спілки «Тригол». Спершу випробував себе у шахах, а нещодавно разом із донькою, вже у складі команди збірної Донецької ОО НСЖУ, стали учасниками чемпіонату з більярдного спорту. І цього разу донька Ася здобула срібло серед жінок-учасниць. Тож публікуємо його враження.

Турнір з більярду для мене став другим за рахунком «маршрутом вихідного дня» на шляху до «Кубка Дракоші». Першим був шаховий турнір, після якого я сформулював для себе «золоте правило» олімпійця-багатоборця: якщо за 10 днів інтерес до турнірної спортивної дисципліни не згасає — змагання вдалися, а значить, «патріарх» малої олімпіади серед журналістів Наддніпрянщини Володимир Сорока вкотре зумів організувати справжнє спортивне свято.

І що найцікавіше — «Кубок Дракоші» перевірку моїм новим правилом витримав на ура. Після шахового турніру ранок для мене перші кілька тижнів починався з парочки партій з комп’ютером у симпатичному симуляторі. І взагалі, свої шахові скіли я за останній час серйозно наростив. У всякому разі, іспанську партію від інших дебютів відрізнити можу, хто такі Карлсен і Ліжень – знаю, і «Хід королеви»  чесно і не без інтересу додивився до фінальних титрів.

З більярдом – така сама історія. Місяць тому мої знання про цю гру здебільшого вміщалися в три слова — стіл, куля, кий. А зараз — тільки по пулу розрослися до окремих розділів: по «вісімці», «десятці», «стрейт-пулу». Вечірні партії у «Virtual Pool 4» — фізика ударів у якому наближена до реальної — поступово стають сімейною традицією. Щоправда, донька мене часто обігрує. Але тут уже нічого не поробиш – олімпійська класика: юним —  перемоги, сивобородим —  повага. Власне, і ці рядки я пишу по «гарячих слідах» — після нашої з донькою вилазки в більярдний клуб «Атмосфера», де відбувався турнір. Дві години приємного відпочинку і пританцьовувань навколо столу з києм — і ідеальний підсумок: переможених немає, рахунок 2:2.

Тож, як не крути —  більярд чудова гра, а «Кубок Дракоші» – чудовий проєкт, який, як витримане вино, з кожним новим сезоном дарує нові емоції та враження.

А ще, як з’ясувалося, паралельно з більярдом можна відкривати для себе багато нового.

Я, наприклад, завдяки турніру остаточно переконався в трьох речах. По-перше, в тому, що в Дніпрі новачкам щастить нітрохи не менше, ніж в інших містах України. По-друге, в тому, що в прогнозуванні результатів участі в більярдних турнирах  я, мабуть, родич Ванги — тим більше, що мій прадід болгарин. Ну, а по-третє,— в тому, що зі штучного інтелекту спортивний коментатор поки що такий самий, як із мене балерина. Навіть із такого просунутого, як ChatGPT 4.

Отже, ранок 29 квітня. До анонсованого початку турніру з більярду трохи менше години. Ми з донькою описуємо дугу Соборною площею — наближаємося до більярдного клубу.

Прогрес очевидний. У першому турнірі — шаховому — я взяв участь один. У більярдному — у нас уже сімейний підряд. Що, втім, не стало перешкодою для дежа вю. Відчуття ті самі, що й перед шаховим турніром — як перед забігом плавця в ластах на довгу дистанцію. Кий у руках я тримав двічі в житті. Правила гри у вільну піраміду вивчив, але не факт, що засвоїв.

Дочка, що крокує поруч зі мною, налаштована так само. Різниця лише в тому, що я напередодні намагався розібратися в теорії, а вона —  у практиці. Благо, на ютубі ролики з більярду можна знайти на будь-який смак.

— Спочатку кава, потім — перемога. Новачкам щастить, — ділюся з донькою прогнозом її турнірного результату і секретом спортивного успіху.

І ось ми біля входу в клуб. Схоже, прийшли першими. Двері замкнені. Поруч табличка: «Нічний вхід з боку вул. Дмитра Донського», що одразу додає бадьорості та веселощів, бо гугл-карта з цього приводу дотримується іншої думки і наполягає на тому, що шукати потрібно вулицю іншого Дмитра —  Донцова. Що логічно, якщо знаєш, який слід Донцов залишив в українській історії. Утім, сумніви нас терзають недовго. За 15 хвилин ми вже біля більярдних столів. Знайти правильний вхід нам, як і іншим, допоміг Володимир Сорока.

Що ж стосується самих змагань, мені вони запам’яталися цілою низкою моментів. По-перше, по битку я все ж таки примудрився влучити в більшості випадків. Що вже вважаю перемогою. Думаю, що з такою хваткою кия, як у мене – а ля спис на лицарському турнірі — і майстер більярдного спорту з завданням не впорався б краще. По-друге, одним із супервлучних ударів мені вдалося навіть відправити биток у лузу, минаючи всі інші кулі. Баскетболісти позаздрили б. Шкода тільки, що в більярді баскетбольні правила не діють. Ну а по-третє, я таки зміг забити 5 куль престижу: у першій партії – одну, у другій – ще чотири. Що для спортивного дебюту взагалі вважаю досягненням на кшталт чемпіонського. І в цьому, до речі, горезвісний ChatGPT 4 зі мною абсолютно згоден. Вже після турніру заради інтересу я поставив йому запитання: «Як зіграв у «Кубках Дракоші» з більярду Валентин Хорошун?». Штучний інтелект задумався секунд на 20, після чого шокував мене своєю відповіддю: «Немає інформації про те, чи брав участь Валентин Хорошун у «Кубку Дракоші» з більярду. Однак він є відомим українським більярдистом і багаторазовим чемпіоном України з різних дисциплін більярду». Погодьтеся, приємно усвідомлювати себе багаторазовим чемпіоном. Взагалі, як виявилося, ChatGPT 4 і про «Дракошу», і про більярд у Дніпрі знає багато цікавого. Наприклад: «Переможці «Кубка Дракоші» з більярду змінюються щороку». Могутній інтелект, нічого не скажеш. Але це, до слова.

Набагато важливіше, що черговий турнір з більярду на «Кубок Дракоші» дійсно відбувся. У сьогоднішній непростий час —  це само по собі досягнення. Приємно також, що серед дніпрян-олімпійців тепер є і команда «НСЖУ Донецької області». Як і те, що ми з колегою по команді Олексієм Івановим навіть турнірні ігри завершили з однаковим рахунком, хоч і не переможним, — це, мабуть, і є магія командного духу. Тим паче, що переможниця в нашій більярдній команді таки є — «срібло» в персональному заліку. Новачкам щастить! Да і хто сказав, що щастя обмежується кількістю забитих куль і виграних матчів?

Валентин Хорошун.

Фото Анастасії Зайцевої.