Ще раз про інтерв’ю як об’єкт авторського права

Юридичні консультації з діяльності друкованих ЗМІ. На запитання відповідає медіаюрист Ігор ФЕДОРЕНКО. «На одному з ресурсів натрапили на матеріал про те, що з прийняттям нового закону «Про авторське право і суміжні права» інтерв’ю більше не є об’єктом авторського права, бо положення про співавторство інтерв’ю в новому законі відсутнє. В одній з ваших публікацій зазначалося протилежне. То є чи ні інтерв’ю об’єктом авторського права?». 

– Не варто робити висновок, що якщо слова інтерв’ю у тексті Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі – Закон) немає, то тоді це не об’єкт авторського права. Але в тексті Закону також відсутні такі терміни, як роман, поема, вірш, повість, сценарій, п’єса тощо, але все це охороняється авторським правом. В Законі є таке поняття як твір – оригінальне інтелектуальне творіння автора (співавторів)  у сфері науки, літератури, мистецтва тощо, виражене в об’єктивній формі. Пункт перший частини 1 статті 6 Закону визначає, що об’єктами авторського права є твори у сфері літератури, мистецтва, науки, зокрема:  літературні твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо) у письмовій, електронній (цифровій) чи іншій формі. А що ж таке інтерв’ю? У словниках та підручниках знаходимо такі визначення. Інтерв’ю (англ. interview) – жанр публіцистики, сутністю якого є діалог, сформований запитаннями журналіста й відповідями інтерв’юера. У журналістиці інтерв’ю використовується як метод збору інформації та як жанр. Інтерв’ю — призначена для опублікування в пресі, передачі по радіо, телебаченню розмова журналіста з політичним, громадським або якимось іншим діячем. Якщо сама бесіда, її хід не стали предметом відображення в тексті, а журналіст просто використав дані для публікації, говоримо про те, що журналіст користувався інтерв’ю як методом збору інформації. Якщо ж автор подав розмову у формі запитань та відповідей, то це жанр інтерв’ю. Або: інтерв’ю — один з інформаційних жанрів журналістики та публіцистики, у якому подається вільний виклад розмови журналіста з особою, думки або коментарі чи враження якої з певних актуальних життєвих питань являють громадський інтерес і призначені для публікації у пресі, показу на телебаченні, трансляції по радіо, використання в Інтернеті тощо.

Таким чином інтерв’ю, як жанр, це публіцистичний твір. В переліку об’єктів авторського права, наведеному в пункті першому частини 1 статті 6 Закону, про публіцистичні твори йдеться. Тож не складно дійти до висновку, що інтерв’ю є об’єктом авторського права. Інтерв’ю – результат творчої діяльності журналіста і респондента, обидві особи є співавторами, їм спільно належать майнові права і розпорядження правами здійснюються за згодою між ними. Позитивним у новому Законі є пункт другий частини 1 статті 13, який говорить про те, що жоден із співавторів не має права без достатніх підстав відмовити іншим співавторам у наданні дозволу на опублікування та переробку такого твору.

Зауважу, що не слід плутати інтерв’ю з коментарем.

Консультації надаються в рамках виконання проєкту Тернопільського прес-клубу «Сприяння медіа реформам та розвитку регіональної журналістики». Запитання можна попередньо надсилати на таку електронну адресу – akardynal@ukr.net