Без стереотипів та гонитви за сенсаціями: як медійникам Дніпропетровщини варто висвітлювати тему гендерно зумовленого насильства

Днями у Дніпровському центрі журналістської солідарності порушили важливе питання – висвітлення медійниками теми гендерно зумовленого насильства (ГЗН). Як морально підготуватись до роботи з емоційно непростою інформацією? Як не нашкодити собі та постраждалій людині? На які знання та цінності потрібно орієнтуватися у цій роботі? Розібратись із цими питаннями допомагала MHPSS-координаторка громадської організації «Форпост» Анастасія Іванова. Захід пройшов в онлайн-форматі, тому долучитися до нього могли медійники з будь-якого куточка Дніпропетровщини.

Зростати професійно

– Вже не перший рік Дніпровський центр журналістської солідарності допомагає медійникам працювати в умовах війни, підтримує тих, кому довелось полишити рідний дім. Ще один пріоритет у роботі залишається незмінним – допомога колегам здобувати нові знання, покращувати якість контенту їхніх медіа, тобто зростати професійно. Саме тому ми у партнерстві з громадською організацією «Форпост» вирішили провести цей освітній захід, – підкреслила координаторка центру Наталя Назарова.

Серед медійників Дніпропетровщини запит на інформацію щодо гендерно зумовленого насильства зростає. Це позитивний факт. Адже від роботи журналістіів залежить, як суспільство буде сприймати це явище.

– Щоб писати про стереотипи, про насильство, сексизм, журналістам потрібно знати основні тематичні поняття. Без цього фундаменту навряд чи вдасться створити якісний контент. По-перше, важливо розуміти, що таке ГЗН, як воно пов’язане з гендерною нерівністю? По-друге, необхідно застосовувати людиноорієнтований та особистісноорієнтований підхід. По-третє, оцінити ризики під час роботи з такою непростою темою. І врешті решт, зважати на особливості психологічної підготовки самого журналіста, – зазначила Анастасія Іванова.

Увага – термінології

Першим кроком має бути розбір термінології. Експертка звернула увагу, що гендерно зумовлене насильство – це загальний термін для будь-яких шкідливих дій, які вчиняються проти волі людини та які ґрунтуються на соціально приписаних (тобто гендерних) відмінностях між чоловіками та жінками. Це дії, які спричиняють фізичну, сексуальну чи психічну шкоду або страждання, погрози вчинення таких дій як примус та ін. Ці дії можуть відбуватися публічно або приватно.

– Водночас гендер не варто ототожнювати зі статтю. Стать – це біологічні особливості. А от гендер це про соціальні ролі чоловіків та жінок, – підкреслила Анастасія Іванова.

За словами MHPSS-координаторки, гендерно зумовлене насильство є найпоширенішим, однак – найменш помітним порушенням прав людини у світі. Воно має кілька компонентів. Зокрема, ГЗН засноване на гендерній дискримінації між чоловіками та жінками. Другий компонент – це порушення універсальних прав людини. А трапляється це через зловживання владою. Це і є третій компонент. Особливу увагу спікерка звернула на четвертий компоненти – відсутність інформованої згоди.

– Що ж таке інформаційна згода? Це коли людина може сказати так, або сказати ні. Але тут варто зосередитися на дітях. Адже діти ніколи не можуть давати інформовану згоду на дії, пов’язані з ГЗН (наприклад, шлюб, сексуальні стосунки тощо), – зазначила експертка.

Останній компонент ГЗН – це саме насильство. Тут особливого значення набуває слово журналістів. Сьогодні вкрай необхідно доносити суспільству, що насильство – це не лише про застосування фізичної сили. Насильство може бути економічним, психологічним, фізичним і сексуальним. На жаль, інколи постраждалі не розуміють, що вони постраждалі.

Експертка навела статистичні дані, на які ми часто не звертаємо увагу у повсякденному житті. Зокрема, у всьому світі жінкам платять менше, ніж чоловікам. У більшості країн жінки в середньому заробляють лише від 60 до 75% зарплати чоловіків. Жінки складають у середньому 43% сільськогосподарської робочої сили в країнах, що розвиваються. Проте менше 20% землевласників є жінками.

Ризики для журналістів

Перш ніж «братися» за тему, редактор та журналіст повинні проаналізувати усі ризики. Це дозволить визначити, чи існує небезпека для героїв статті. Не сенсація, а емоційна та фізична безпека мають першочергове значення. І тут мова йде не тільки про постраждалих, а й журналістів. Якщо у медійника є професійний синдром емоційного вигорання, втома від співчуття, вторинний травматичний стрес, коли він дізнається про досвід, дуже схожий на його власний, то він не готовий висвітлювати тему.

– Коли медійник приступає до написання статті, він наче стає свідком цих подій, а вони можуть бути травматичними. Такі історії розхитують нас зсередини. Тому хочу закликати журналістів зважати на свій стан. Важка інформація може тригерити, і ви ризикуєте зазнати психологічної травми, – зауважила експертка.

Через емоційну нестабільність журналіста є ризик видати неякісний матеріал, наповнений стереотипами та упередженнями. Не розуміючи цього, редакція сіє шкідливі переконання у суспільстві. Тому тут важливо бути відповідальним і зважати як на особисті відчуття, так і на стан людини, яка зазнала насильства.

Інформаційна служба Дніпровського ЦЖС