У Дніпрі працює експозиція про бійців 31-ї бригади НГУ: історіями світлин ділиться дніпровська журналістка

Сьогодні в Україні відзначають День Державного Прапора. Наш синьо-жовтий стяг є символом вірності, мужності, чесності та готовності до самопожертви всіх українців.

На одній зі світлин експозиції про бійців 31 бригади Нацгвардії, представленої у Дніпрі, на вишці окупованого селища Завітне Бажання на Донеччині – прапор України, який аеророзвідники встановили за допомогою коптеру. Він демонструє, що наш дух незламний, а віра в Перемогу непохитна!

Дніпровська журналістка Єва Авраменко побувала на виставці і підготувала для видання «Вісті Придніпров’я» матеріал. Пропонуємо його до вашої уваги.

*     *     *

Спогад про нескорених: у Дніпрі працює експозиція про бійців 31-ї бригади НГУ

У Дніпрі в Музеї сучасної російсько-української війни нещодавно відкрилась виставка, на яку я не могла не звернути уваги. Вона присвячена подвигам бійців 31-ї бригади Національної гвардії України (НГУ).

Це світлини, за якими дивовижні та одночасно болісні історії, що відображають сміливість і мужність наших захисників.

До прикладу, таких як Віталій Косяченко, який у березні 2022 року під час бою біля Рубіжного відважно кинувся у найгарячішу точку, щоб прикрити своїх побратимів. Він зумів призупинити росіян, але ворожий снаряд прилетів у окоп. Герой закрив своїм тілом молодших товаришів, рятуючи їх ціною власного життя. Віталій був посмертно нагороджений орденом «За мужність».

Один із вражаючих епізодів виставки — це підняття українського прапора над окупованим селом Завітне Бажання на Донеччині. Бійці зробили це за допомогою дрона 29 вересня 2023 року. Це була не просто символічна демонстрація стяга, а вираз незламної віри в Перемогу. Незважаючи на постійні атаки, воїни 31-ї бригади знайшли можливість нагадати світові, що Україна жива і її дух непохитний.

Серед героїв, обличчя яких можна побачити на виставці, — Микола Бігун – сміливець, патріот, а ще люблячий чоловік і батько. Історією загиблого бійця зі мною поділились його дружина Світлана і син, теж Микола.

Він пішов служити добровольцем, розповідають, ще у 2014 році, коли на сході України тільки розпочалися бойові дії. Микола Бігун був серед тих, хто звільняв Слов’янськ і Маріуполь, захищав Іловайськ, Дебальцеве.

Під час контрнаступу на Харківщині у 2022 році пан Микола був в рядах перших, хто прийняв важкий бій. Після деокупації Куп’янська та Дементієвки він допомагав збирати і відвозити покинуті російські снаряди, які 31 бригада потім “люб’язно повернула” ворогу під час боїв за Кремінну.

“Вони перші входили в місто, коли росіяни вже втекли. І люди спочатку боялись виходити, бо не розуміли, хто це прийшов у місто. Та потім і обнімали, й цілували зі словами: “Хлопці, заходьте! Як ми за вами скучили! Як ми раді, що ви повернулись!” І пиріжками пригощали. Були дуже раді», – згадує пані Світлана.

Загибель героя 18 жовтня 2022 року стала болючою втратою для всіх, хто його знав. Але пам’ять про нього продовжує жити у серцях родини та побратимів.

Лідія Кудрявцева, доглядачка музейного залу зі сльозами на очах розповіла, які емоції відчуває вона та її колеги, коли щодня бачать фотографії тих, хто віддав за нас життя: “Я дивлюсь, коли приходять люди, навіть дітки маленькі підходять і стараються доторкнутись до папірця рукою…”.

На виставці зустрічаю небайдужого юнака Данила Семененка. “Я приїхав вшанувати пам’ять людей, які віддають все заради нашого спільного майбутнього”, – каже хлопець.

Для тих, хто хоче віддати шану бійцям нагадуємо, що виставка працює щодня з 10:00 по 17:00 (Музей сучасної російсько-української війни у Дніпрі).

Єва Авраменко.