
Вікторія Сімкіна – досвідчена журналістка з Кривого Рогу. Понад 25 років працювала на ТРК «Рудана», створювала авторські програми на різні теми — від кримінальних та спортивних до історії Криворіжжя, займалася гуманітарними місіями та висвітлювала важливі події. Однак після початку повномасштабного вторгнення її професійний шлях кардинально змінився.
Із 2022 року Вікторія служить у Збройних Силах України, де працює санінструктором медичної служби, а також веде комунікаційну роботу в штурмовому батальйоні «Арей».
Студентка 4 курсу Дніпровського національного університету ім.О.Гончара Анастасія Сокуренко взяла у Вікторії Сімкіної інтерв’ю. Майбутня журналістка досліджує тему впливу штучного інтелекту на медіагалузь, тому вона попросила Вікторію поділитися думками про те, які можливості та виклики створює ШІ для професії журналіста.
* * *
– Як Ви оцінюєте вплив штучного інтелекту на сучасну журналістику?
– Спочатку хочу сказати, що особисто я не полюбила ШІ відразу. Я бачу певну паралель із тим, що відбувалося в соцмережах раніше. На щастя, ця хвиля вже стихла, але колись завдяки штучному інтелекту активно розповсюджувалися якісь дикі картинки: військові з однаковими гарними рисами обличчя “жалілися”, що в них сьогодні день народження, і ніхто їх не вітає.
Було дуже прикро бачити, як багато людей сприймали це всерйоз. Невже справді потрібно так багато зусиль, щоб усвідомити, що так не може бути? Що ж такого мав утнути військовий, аби його настільки проігнорували рідні та друзі?
І цього стало так багато, що інтернет-простір заповнився подібними маніпуляціями. А вся журналістика відійшла на другий план. Наш народ занадто добрий… або, можливо, нерви у всіх настільки запалені, і ми довірливо реагуємо на такі речі. Це болюче питання, і було важко на це дивитися.
На жаль, я навіть бачила, як деякі журналісти користуються подібним. Це було дуже сумно, тому що журналіст – це людина, яка передусім має перевіряти інформацію. І якщо говорити саме про журналістику, то поки що я бачу лише негативний вплив штучного інтелекту. На щастя, він ще не проник у медіа настільки глибоко.
– Чи може ШІ замінити журналістів у створенні новинного контенту?
– Ні! Тому що власне цей штучний інтелект — це витвір програмістів, відповідно інтернету. А як працює інтернет? Ми цікавимося тою чи іншою темою і нам дуже хочеться побачити підтвердження саме нашої точки зору. І інтернет починає нам пропонувати саме те, що ми хочемо побачити і прочитати. Тому насправді журналістика станом на зараз просто не має морального права «дружити» з ШІ, бо журналістика — це робота, це робота ногами і в полі, це різні точки зору. А те, що створено штучно, бо ми самі маємо в цьому потребу, — то вже не журналістика.
– А які, на Вашу думку, загрози несе автоматизація журналістики для професії та аудиторії?
– Журналіст має бути неупередженим, але обов’язково має розуміти, про що каже. І є такий вислів, як «карати не можна помилувати» – це про те, де ти поставиш кому. Тому це дуже важливо – де поставити кому. Я не вірю, що на це здатна автоматизація. Це щодо професії. А для аудиторії тим більше, адже в нас є багато людей, скажімо так, не молодого віку, які ще досі вірять друкованому слову, а тому це навіть небезпечно, я би сказала.
– Як ШІ може впливати на якість та достовірність журналістських матеріалів?
– Ми вже говорили про походження ШІ. Тому інтернет згодовує нам те, що ми хочемо почути, а це не є неупередженою правдою. Будь-який штучний інтелект – ключове слово «штучний». Він створений кимось, а як і будь-який штучний продукт, – це завжди можливість маніпуляції. А звідси, відповідно, й достовірності.
– Чи стикалися Ви з прикладами використання ШІ у своїй професійній діяльності?
– Ні! Окрім якихось побутових публікацій у Facebook.
– Як гадаєте, чи можуть при застосуванні ШІ у медіа виникати етичні проблеми і які?
– Можуть, тому я одразу сказала йому — ні. Але все ж можуть, хоча б тому, що ШІ завжди додає свого бачення. Це може бути занадто красиво, або занадто не красиво. І це, власне, не є правдою, а медіа все ж має бути правдивим.
– Чи потрібне регулювання використання штучного інтелекту у журналістиці?
– Безперечно! І тут я хочу трохи повернутися до попереднього питання. Розумієте, в чому справа: ми з вами чудово знаємо, ви – як журналісти майбутнього, я – як журналіст із досвідом. Незалежні засоби масової інформації можливі лише за умови, коли люди безпосередньо їм донатять. Є американська модель — якщо вам щось подобається, ви за це платите. У нас не така ситуація: майже всі засоби масової інформації належать комусь, є канали, які позиціонують себе як незалежні, але й для цього їм потрібна фінансова підтримка, ті ж донати. Це примітивно, але журналіст не може харчуватися лише пелюстками троянд.
Будь-який засіб масової інформації, як би він не називався, де б не «виходив у світ», завжди подає точку зору тієї організації чи людини, яка платить зарплату журналісту. Це не добре і не погано, це реалії… Тому регулювання цього питання обов’язкове. ШІ часто передає викривлену інформацію, і це неправильно, тому що ті, хто впливає на мислення штучного інтелекту, теж мають свої уподобання. Чого варті тільки ствердження про пласку землю! Я не знаю, як це врегулювати, але мають бути спеціально навчені люди, які повинні цим займатися.
– Чи може ШІ повністю замінити журналіста, чи все ж людський фактор є незамінним?
– Безперечно, людський фактор є незамінним. Мені здається, що людина знає, що є правильним, що справедливим, що має бути донесено, а що — ні. Тим більше, що зараз у світі, чомусь, прикро змінюється саме поняття «справедливість».
– Які навички журналістам варто розвивати, щоб залишатися затребуваними в умовах технологічного прогресу?
– Звичайно, я не кажу зараз про професіоналізм, або володіння словом. Це зрозуміло. Мені зараз болить трішки інше. Люди хочуть знати правду, а правда завжди десь посередині. І мені дуже хочеться, щоб наші журналісти вміли відділяти мухи від котлет, тому що усе разом – це не те, що треба згодовувати.
– Яким Ви бачите майбутнє журналістики в епоху ШІ?
– Чесно, не бачу. Тому що мені здається, що ШІ буде розвиватися стрімко, як власне це уже відбувається. Дуже скоро він нас зможе замінити. Якщо на те буде запит суспільства. Це дуже сумно, і з цим треба боротися.
Це інтерв’ю стало відображенням того, як в умовах швидко змінюваного медіапейзажу журналістика мусить пристосовуватися до нових технологій. Висвітлення думок Вікторії Сімкіної виявило важливість етичних аспектів журналістики та необхідність збереження людського фактора в професії. Вона підкреслює, що хоча ШІ та автоматизація мають велике майбутнє, але без людського розуміння та етики медіа не буде виконувати свою основну місію — служити правді.
Спілкувалась Анастасія Сокуренко.
Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів