Долаємо нові рубежі

Перший номер криничанської районної газети «Зоря комунізму» вийшов 7 листопада 1939 року і був віддрукований у Дніпродзержинській міській друкарні імені Воровського. У роки Великої Вітчизняної війни,  під час  окупації, газета припинила свою діяльність. Випуск «Зорі комунізму» було відновлено в 1944 році.

У післявоєнний період відповідальним секретарем районної газети працював Степан Оністратович Чорнобривець, український письменник. У кінці 90-х проживав у Нікополі. Ось як згадує початок своєї роботи у липні 1948-го Надія Омелянівна Сопко, літредактор-коректор. «Колектив складався з п’яти  чоловік (в т.ч. і бухгалтер). Редакція містилася у старому цегляному будинку з побитими вікнами. Тут же стояли за верстатами складачі друкарні, які вручну (по одній літері) складали газету. На друкарській машині, що працювала від «движка», вручну друкували її. За фанерною перегородкою сиділи редактор, коректор і бухгалтер. По двоє за одним столом. Тираж був 2000.

Цілий день набирали газету, а друкували до самого ранку. Двічі на тиждень. О 7-й ранку весь тираж на плечах відносили у будинок зв’язку, який містився там, де тепер пожежна частина».

У післявоєнні роки газету робили Іван Семенович Масюткін, Давид Вульфович  Гутман, Олександр Ілліч Кліщенко, Євгенія Меркуріївна Завгородня.

У 1949 році інструктором по роботі з сількорами став Михайло Завгородній – син відомого українського письменника, нашого земляка Сергія Завгороднього і Євгенії Меркуріївни. Пізніше – редактор софіївської, покровської районних газет.

У 1956 році редактор криничанської районної газети Анатолій Миколайович Великодний став учасником Виставки досягнень народного господарства  (ВДНГ) у Москві.

У зв’язку з реорганізацією структури управління народним господарством і підпорядкуванням району Солонянському виробничому управлінню у 1960 році газета «Зоря комунізму» була ліквідована. Життя району висвітлювалося на сторінках газети «Вперед», яка видавалась у селищі Солоне.

У цей же час у колишньому Щорському районі виходила газета «Жовтневий шлях». Тільки через три роки у зв’язку з утворенням Криничанського виробничого управління (Криничанський і Щорський райони) відновила роботу наша газета, яка стала називатися «Нові рубежі». У березні 1963 року М. Сиротюку, який трудився в п’ятихатській районній газеті, зателефонували із сектору преси обкому партії і запропонували посаду заступника редактора газети в Криничанському районі. Ось як згадує він той час у публікації «Нових рубежів» за 7 листопада 1989 року.

– Зовсім не претендуючи на якесь місце у відновленні криничанської районної газети, все ж нагадую, що разом із Анатолієм Миколайовичем Великодним і Семеном Семеновичем Головком ми доводили до ладу тісненькі кабінети приземкуватого приміщення, де під одним дахом здружились редакція і друкарня. Завозили меблі з п’ятихатської редакції і нікопольської друкарні, на місці добирали кадри. У 60-і роки у творчому колективі працював відомий український письменник Аполлінарій Мацевич. Зі  складу редакції у ті роки вийшли три редактори районних газет Дніпропетровщини: М.С. Завгородній (Покровське), В.М. Олійник (Межова), М.С. Сиротюк (Царичанка). У 1974 році редакція газети перейшла у власне двоповерхове приміщення. Вагомий внесок у зміцнення матеріальної бази, для пошуку нових форм  роботи зробив редактор В’ячеслав Миколайович Булава.

У кінці 80-х років тираж районки сягнув 9800 екземплярів. Вона неодноразово виходила переможцем республіканських, обласних конкурсів «Прискорення», з питань ведення природоохоронної та військово-патріотичної тематики, роботи правоохоронних органів, сім’ї, школи і громадськості у вихованні підростаючого покоління, відзначалась також за організацію роботи студії «Юнкор».

З квітня 1983 року по вересень 1990 року районну газету редагував член Національної спілки журналістів України Юрій Васильович Скрипкевич. Ядро колективу на початку 80-х було міцним, згадує  він у своєму матеріалі до 60-річчя районної газети. Патріархом районки називали тоді відповідального секретаря – Семена Семеновича Головка, який трудився в газеті понад чверть віку. Він є автором сотень гострих, актуальних статей, кореспонденцій, яким була властива легкість викладу, любов до героїв публікацій – трудівників села, ветеранів війни.

 – Охоче допомагав у всіх редакційних справах, – згадує Юрій Васильович, – і редактор районки у 1956-му, 1963-1979-х роках Анатолій Миколайович Великодний. Людей  у районі він знав, що називається, поіменно. І його знали, відкривали йому душу, цінували за порядність, готовність завжди прийти на виручку, за небайдужість до наболілих проблем селян. До останніх своїх днів він не поривав зв’язків з рідною районкою.

Його бойовим заступником багато літ була Поліна Петрівна Забіяка. Надзвичайно талановита і працьовита, з гострим почуттям відповідальності і високою принциповістю, непримиренністю до недоліків.

Залишили свій слід в історії газети Василь Трохимович Живиця (працював кореспондентом-радіоорганізатором), Анатолій Іванович Стомма (водій), Віра Іванівна Цівата (бухгалтер), на жаль, теж уже  покійні.

Усе своє трудове життя віддавала газеті спочатку в друкарні лінотипісткою, а згодом в редакції друкаркою, оператором комп’ютерного набору Галина Андріївна Саверська. Радіоорганізатором, коректором, відповідальним секретарем трудилась у районці понад десяток років і Людмила Миколаївна Гуляєва, фотокором – Віктор Миколайович Крисань, завідуючими відділами Геннадій Володимирович Коваленко, Людмила Іванівна Солошенко, Анна Іванівна Пугачова, Володимир Олексійович Тур.

З 1994-го по 2006-й районну газету редагувала Лариса Миколаївна Петренко. Саме під її керівництвом колектив перейшов на комп’ютерні технології. Першими освоїли верстку газети Наталя Петренко, Лілія Золотаревська, Наталя Литовченко.

Колектив самостійно придбав оргтехніку, автомобіль, перевів приміщення на автономне опалення, перекрив дах будівлі. Переживши нелегкі дев’яності, коли і тираж падав, і зарплата затримувалась по кілька місяців, новорубежанці вистояли, вивели громадсько-інформаційну газету Криничанського району на передові позиції.

Нелегко сьогодні працювати. Бо через випробування, які посилає сьогочасне життя, багато хто  зневірився. А ми, районні журналісти, найближче стоїмо до людей. Ми живемо тут. Ось чому наше слово має бути правдивим. Навіть тоді, коли воно гірке. Так і старається працювати наш невеликий колектив. Старші і молодші, досвідчені і не дуже. Всі, для кого газета стала долею. Сьогодні її разом з редактором роблять члени Національної спілки журналістів України —  заступник редактора Микола Сергійович Касян (стаж роботи 36 років), завідуюча відділом Олена Михайлівна Євстігнєєва), відповідальний секретар Наталя Олександрівна Долгіх, а також головний бухгалтер Любов Михайлівна Троцька.

Ми любимо свою роботу, любимо свою газету. Бо знаємо, що вона найрідніша нашим землякам.

«Був час, коли ми ледь не перейменували газету: в період становлення української незалежності модними стали усілякі «Вісники…» Не дозволили. Та сьогодні про це ніхто не шкодує. Бо назва районки виявилась актуальною на всі часи. До того ж – путівною. Розповідаючи про земляків, що долали нові життєві і трудові рубежі, газета і сама сягала нових висот. У розширенні і поглибленні тематики публікацій, у формі їх подачі та дизайні газети, творчих і технологічних знахідках.

І сьогодні «Нові рубежі» не лише на плаву, а й у рейтингу кращих районок області. От що значить влучно наректи новонародженого. А ще – мати такий працьовитий, творчий, оптимістично настроєний колектив».

Так писала у 2009 році з нагоди 70-річного ювілею районки на її сторінках Лариса Петренко. Сьогодні газета прийшла до свого 80-річчя і, слава Богу,  упевнено долає нові рубежі. І залишається потрібною Криничанщині та її людям.

 

Галина ЛИТОВЧЕНКО,

головний редактор криничанської районної газети «Нові рубежі»