Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
Продовжуємо публікувати матеріали, які підготувала Дар’я Погудо, студентка-журналістка Університету митної справи та фінансів. Четвертокурсниця проходить переддипломну практику в обласній організації НСЖУ. Щоб набути більше досвіду за фахом, долучилась до команди Дніпровського Центру журналістської солідарності. Дар’я бере активну участь у заходах, які проводить Центр, де спілкується з досвідченими колегами, надихається журналістською професією.
______________________
Сьогодні колосальна кількість людей займається волонтерством, або є дотичною до такої важливої справи. Переважна більшість з них раніше не мала такого досвіду. Або ж просто не надавали аж такого значення благодійності. Та це не про нашого сьогоднішнього героя – Артема Буряка, студента Університету митної справи та фінансів, учасника багатьох студентських медіапроєктів університету.
Артем почав волонтерити ще задовго до повномасштабного вторгнення. Він допомагав людям похилого віку, соціально-незахищеним, словом тим, хто потребував допомоги. Проте та категорія волонтерства потребувала більш банальних та простих речей, ніж військова.
Як і більшість волонтерів, почав Артем з координаційного штабу волонтерів Дніпра. «Там я познайомився з великою кількістю надзвичайних людей. Вони допомогли мені розвиватися у волонтерстві. Разом ми робили багато проектів, це було дуже круто», – згадує юнак.
Бажаючих допомагати у Штабі ставало усе більше, роботи – менше. Артем почав шукати, де ще він може бути корисним. Вирішив переформатувати свою роботу і зосередитись на підтримці громадян, котрі залишилися без домівки, зайнявся евакуацією мирного населення.
З вересня наш герой доєднався до фонду «СпівДія хаб». На базі організації Артем допомагав постраждалим родинам та вимушено переселеним особам. Фонд відповідає за всебічну допомогу – забезпечують харчуванням, одягом, надають притулок, евакуюють.
Чимало вражаючих історій у своєму «архіві» має Артем про гуманітарні поїздки до Херсону. Після новини про звільнення правобережжя, він зв’язався з товаришем звідти та розпитав, чого саме потребують херсонці.
«Ми зв’язалися зі знайомими, які були під окупацією, які пережили весь цей жах, ті сказали, що саме їм потрібно, – розповідає Артем. – Ми взяли бус, забили його повністю усім необхідним: продуктами, ліками, побутовими речами. Ми настільки сильно наповнили цей бус, що після поїздки на СТО нам сказали, що тепер треба міняти пружини…»
Після тієї поїздки Артем із командою ще не раз возили гуманітарку. І вже навіть не буси, а цілі фури допомоги і в Херсон, і у інші гарячі точки.
Переповім про ще один момент, яким поділився зі мною співрозмовник. У Херсоні була велика потреба на вологі серветки. Запит був на аж занадто велику кількість, і саме це здивувало його. Виявилося, що люди в багатоповерхівках банально не могли прийняти душ через відсутність води, тому то й просили вологі серветки.
Було усього у цих поїздках. Щоразу – ризик і небезпека. Полоскотала нерви чергова доставка допомоги до Херсонської обласної лікарні. «Коли розвантажували фуру на першому складі лікарні, почалась ворожа атака із градів. Один снаряд влучив у другий склад. А це метрів 150 від нас, уявляєте?» – згадує Артем.
Герой моєї публікації, як і більшість волонтерів, доволі скромна людина, тому про свою останню поїздку до Донецької області, під Бахмут, каже так: «Там нічого дивовижного ми не робили, просто звичайна гуманітарна допомога. Привозили бабусям і дідусям, які дійсно цього потребують, продукти, питну воду. Із цим у них величезна проблема…»
Волонтерство – надзвичайно благородна, але водночас і дуже небезпечна робота. Не втомлююсь дякувати таким людям, як Артем Буряк: «Було дуже багато різних історій, які важко згадувати, з якими неможливо змиритися, нелегко усвідомити все те, що відбулося. Але бачити вдячні очі цих людей, яким ти допоміг, – це невимовно!»
Дар’я Погудо, студентка 4 курсу спеціальності «Журналістика» Університету митної справи та фінансів.
