Анатомія українського електорату

Дискуссионный клуб

До виборів залишилося всього нічого. На жаль, а, можливо, і на щастя, ім’я майбутнього лідера країни укрите щільним туманом. Зате пристрасті навколо майбутнього вибору розгорілися неабиякі.

Ще нещодавно на засіданні нашого клубу ми розглянули, “Якими принципами передусім належить керуватися при виборі президента”? А днями темою обговорення стала “Анатомія українського електорату».

З доповіддю виступив кандидат філософських наук Дмитро Снитко. Тези доповіді і думки учасників дискусії, як завжди, подаються в конспектном викладі. Висновки – за читачами.

ЯКІ ПРОБЛЕМИ УКРАЇНЦІ ВВАЖАЮТЬ ОСНОВНИМИ?

Найбільшою проблемою для України 72% опитаних назвали військовий конфлікт на Донбасі, 41% – хабарництво та корупцію у владі, 28% – відсутність роботи та безробіття.

Водночас особисто для себе 52% опитаних назвали проблемою підвищення тарифів на комунальні послуги, 50% – низький рівень зарплати або пенсії, 40% – підвищення цін на основні товари.

НЕРОЗРІЗНЕННЯ ФУНКЦІЙ МІСЦЕВОЇ І ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВЛАДИ

Великі очікування від центральної влади, навіть тих питань, що не входять в її компетенцію. Тобто, плюралізм потреб і запитів шукає свого задоволення в діях центральної влади. При тому, що вирішення цих питань залежить скоріше від інститутів громадянського суспільства.

Інститутом соціологічних досліджень та суспільних  ініціатив з 7 по 9 лютого було проведено опитування суспільної думки мешканців Запоріжжя на тему «Електоральні вподобання жителів міста напередодні виборів», в результаті якого було встановлено, два основні моменти:

Блок 1 – проблеми, що хвилюють людей – медицина (21%), опалення (16%), ремонт міських доріг (14%), стан житлового фонду (10%), робота громадського транспорту (7%).

Блок 2 – за кого ви б проголосували на виборах президента, якби вони відбулися «сьогодні»: Зеленський – 24%, Тимошенко – 15%, Бойко – 9 %, Вілкул – 8 % (по Україні – 3 %), Порошенко – 7% (по Україні – 15%).

ВТЕЧА ВІД СВОБОДИ

Дослідження: 53% громадян не відчувають відповідальності за власний вибір. Про це свідчать результати опитування, проведеного Інститутом соціології НАН України при підтримці фонду “Демократичні ініціативи” ім. Кучеріва. Загальнонаціональне опитування населення України проводилося на замовлення Інституту соціології НАН України 13–29 вересня 2018 р.

Найкращий приклад — обрання всенародним голосуванням президентом Януковича, за яке зараз ніхто не хоче нести відповідальність.

До речі, Зеленський точна копія Януковича в ментально-ідеологічному планах. Вони обоє в повній мірі відображають стан нашого електорату, інфантилізм суспільства. Зараз опозиция популярна, в свою чергу втрачають голоси проукраїнські сили. Маємо такий собі перманентний маятник. Про що й свідчать рейтингові показники. Звідки ж візьметься стабільність суспільства, так необхідна для ефективних реформ?

З ЧОГО СКЛАДАЄТЬСЯ ФЕНОМЕН ЗЕЛЕНСЬКОГО

Пропозиція прямої демократії – написання програми, прийняття рішень на референдумі, призначення посадовців. Заклик людей надавати свої пропозиції по найскладнішим для країни питанням – найвищий прояв популизму. Щось на зразок политичної проститутки: яким ви хочете мене бачити, таким я и стану.

Колись країна це проходила: народний  гетьманат, народ пише конституцію. Але ж Конституцію повинні писати спеціалісти! Скажемо більше, не маючи уяви про основи політології, людей взагалі не можна допускати до голосування. Щоб потім не прийшось гірко каятись. Конституційні решення через референдуми взагалі провальні.

В країні політологія зникла як навчальна дисципліна. Що свідчить про певні тенденції.

Зеленский провина наших політичних  еліт. Він нічого не обіцяє – люди втомились від обіцянок, не довіряють їм.

Не приймає участь у дебатах – людям не важливий рівень інтелекту, вміння аргументувати свою позицію. Згадаймо Януковича! Як з такою позицією можна вести международні переговори.

Порушена комунікація – вона не вважається чимось необхідним. Це свідчить про зниження рівня соціальної довіри (громадяни вважають, що немає різниці між тим, хто брехливо обіцяє і тим, хто не обіцяє нічого).

Люди не чекають від нього розумних рішень. Я нікому нічого не винен — суть його філософії.

Відсутність досвіду – сприймається позитивно, як можливість побудови нової політичної системи і подолання корупції. Електорат Зе протестує проти традиційних політиків. Тобто, це є протестне голосування.

Соціальна довіра (у Ф. Фукуями – «соціальний капітал») постає однією з передумов суспільного розвитку, адже лежить в основі громадянських інститутів.

В цьому плані варто зауважити, що зниження рівня соціальної довіри і соціального співробітництва не є суто українським явищем – атомізація суспільства і недовіра до співгромадян є загальною ознакою сучасної цивілізації і цю тенденцію Фукуяма як раз і позначає як «великий крах».

 Проте, рівень соціальної довіри може варіюватися навіть в межах однієї країни. Так, в Італії рівень соціальної довіри вищий на півночі. Проте, там нижчий рівень злочинності. За словами Фукуями, соціальна довіра і співпраця мають високий статус там, де люди звикли до підтримки і взаємодії з іншими. В районах із підвищеною злочинністю перевага надається не довірі, а індивідуалізму, недовірі, завдяки яким забезпечується можливість виживання у ворожому середовищі, де «нікому не можна довіряти».

Країни де коммуникація ефективна – громадянське суспільство розвиваєтся добре и навпаки. Побудувати без постійно діючої соціальної комунікації  ефективне суспільство неможливо. Воно буде атомізуватися.

Якщо ж узяти Україну в контексті питання про рівень злочинності по регіонах, то згідно статистики найбільш криміногенними традиційно залишаються Харків, Дніпро, Запоріжжя та Одеса. Якщо накласти ці дані на відсоток тих, хто підтримує Зеленського, то ми побачимо співпадіння підтримки Зеленського із регіонами з вищим рівнем злочинності.

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ ВІДСУТНЯ

Економічне і філософське (політичне) мислення: економіка ніколи не була визначальною в питаннях розвитку суспільства (теза О. Гьофе): передумовою виникнення великих спільнот людей є суто людські риси – здатність мислити і говорити. [Гьофе, Отфрід. Демократія в епоху глобалізації. – Київ: ППС-2002, 2007. – 436 с.]

Протистояння справедливість (індивідуальне благо) – утилітаризм (загальне благо). Якщо порівняти основні передвиборчі лозунги основних кандидатів, то ми побачимо, що лише один із них (Порошенко) використовує загальні ідеї, що здатні сформувати національну ідею і посилити соціальну довіру (армія, мова, віра). Інші кандидати використовують переважно економічну риторику (Здай корупціонера – отримай 10%!; Гідні пенсії!; 5 000 000 робочих місць!)

Чим закінчується голосування за індивідуальне благо, ми вже бачили на багатьох прикладах. Адже економічні успіхи напряму залежать від культури, ідеології, ментального стану в суспільстві. Це основа взаємодії людей.

Як приклад системи відвертання руйнівного голосування — політична система США, в якій закладена  система «сдержек і противовесов» – захист від дураків-президентів. Легіслатури – обрання президента не прямо, а опосередковано.

Сьогодні багато спекуляцій навколо армії і мови. Хтось вважає, що ми поспішаємо приймати мовний закон. Не треба форсувати темпи українізації. Але ж влада зобов’язана приймати доцільні рішення. Армія – протиприродно для родини. Але ж без неї ми не захистимо Україну. Те ж саме і з мовой.  Без неї неможливо створити громадянське суспільство, налагодити єдність в країні.

Нажаль, необхідність і першочерговість вирішення цих та ряду інших важливих для країни питань ми дуже погано роз’яснюємо людям. Саме в цьому переважна більшість наших проблем, розпорошенності та атомізації українського суспільства, в якому на двох українців три гетьмана. Що низкі тарифи та ціни на газ і т.п. ми ніколи не отримаємо, поки в країні править бал раздрай. І доказові аргументи тут потрібні залізні, щоб дійшли до самої печінки, а не пустопорожні гасла абсолютної більшості наших кандидатів.

Тоді переможемо!..

За дорученням членів дискусійного клубу Вадим КЛИМЕНТЬЄВ.
Специально для сайта ДОО НСЖУ.