Дмитро Лубінець: «Ми намагаємося повернути додому кожного громадянина України»

Журналіст із Дніпра, член НСЖУ Володимир Буга працює кореспондентом польського видання Niezalezna.pl. Про Україну постійно розповідає у зарубіжних медіа. Цьогоріч його вагому роботу з репрезентації Придніпровського краю відзначили у обласній організації НСЖУ.

Перебуваючи за кордоном, Володимир Буга не втрачає зв’язків із українськими колегами. Нещодавно придбав для криворізьких спілчан кілька портативних повербанків (з Норвегії до Кривого Рогу якраз прямував гуманітарний вантаж, тож принагідно передав і зарядні пристрої).

Днями на порталі Niezalezna.pl вийшло його інтерв’ю з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини Дмитром Лубінцем. Пропонуємо до вашої уваги.

*    *    *

Уповноважений з прав людини України для Niezalezna.pl. «Російський полон – Освенцим ХХІ століття»

Кожен день у російському полоні – пекло. Стан, в якому повертаються наші люди, просто жахливий. Це Аушвіц 21 століття. Десятки втрачених кілограмів, зламані ребра, вибиті зуби. (…) Кожного разу мене зворушує вигляд жителів прикордонних міст, біля яких відбуваються обміни, зустрічають автобуси зі звільненими українцями. Вони виходять з українськими прапорами, плакатами з подякою та зупиняють автобуси, щоб пригостити захисників. Це дуже важливо для наших звільнених – щоб вони бачили, що їх чекали весь цей час, що вони не забуті і повертаються героями, – каже Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець. , в інтерв’ю Niezalezna.pl.

Як зараз виглядає пошук і перевірка полонених і зниклих безвісти в Україні?

Повноваження щодо розшуку та перевірки військовополонених мають Українське координаційне командування з питань поводження з військовополоненими та Об’єднаний центр СБУ. Наше бюро активно в цьому допомагає. Ми проводимо дослідження серед військовополонених, збираємо звернення громадян щодо їхніх родичів.

Що стосується зниклих безвісти, то на прохання їхніх родичів я також звертаюся до Уповноваженого з прав людини Росії з проханням повідомити, чи перебуває дана особа в полоні. Часто ці листи залишаються без відповіді, але інколи потрібну інформацію вдається отримати.

Перевірку також проводить Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ). Це окремий напрямок. Крім того, залучаються громадські організації, які ведуть білу розвідку [розвідка з загальнодоступних джерел аналізу, OSINT].

Загалом уся знайдена інформація передається до Координаційного штабу, Об’єднаного центру СБУ та Національного інформаційного управління, яке веде реєстр військовополонених і зниклих безвісти, громадських організацій.

У переговорах щодо обміну беруть участь перелічені вище суб’єкти, а також ряд інших. Взагалі обміни – це ціла спецоперація, дуже складний процес.

Які країни є посередниками в обміні?

Багато країн, як публічно, так і приховано, беруть участь у процесах обміну. Деякі менш успішні, ніж інші. Наприклад, через Об’єднані Арабські Емірати вже відбувся не один обмін. Türkiye також виступає посередником в обміні військовополоненими та поверненні цивільних.

Я дуже вдячний цим країнам і всім іншим, які допомагають повертати наших громадян, тому що кожен день у російському полоні – це пекло. Стан, в якому повертаються наші люди, просто жахливий. Це Аушвіц 21 століття. Десятки втрачених кілограмів, зламані ребра, вибиті зуби… Тому для нас так важливо, щоб ще більше країн допомогли нам повернутися і таким чином врятувати наших людей.

Чи могли б ви розповісти нам деякі деталі обмінів, які вже відбулися?

Щоразу мене зворушує вигляд жителів прикордонних міст, біля яких відбуваються обміни, зустрічають автобуси зі звільненими українцями. Вони виходять з українськими прапорами, плакатами з подякою та зупиняють автобуси, щоб пригостити захисників. На минулому обміні роздали величезний кавун! Це дуже важливо для наших звільнених – щоб вони бачили, що їх чекали весь цей час, що про них не забули і вони повертаються героями.

Що вас особисто вразило під час роботи на цій посаді?

Я був приємно здивований, коли зрозумів, скільки людей в нашій країні та за кордоном готові допомогти, присвятити свій час і ресурси тим, хто цього потребує.

За час роботи я дізнався тисячі історій людей, які повернулися з полону та окупації. Багато з них не лише змогли пристосуватися до життя після визволення, а й почали активно брати участь у допомозі іншим та праці на перемогу.

Як приклад можу згадати нещодавно звільненого Нарімана Джалала. Він є заступником голови Меджлісу кримських татар [організація, завдання якої — представляти інтереси цієї громади]. Росія утримує його з 2021 року. Перше, що він заявив після повернення, це бажання особисто працювати для повернення інших. Так і сталося. Пан Наріман неодноразово брав участь у відповідних зустрічах і заходах, включно з моєю участю.

Звільнення дітей. Чим переговори про обмін неповнолітніми відрізняються від переговорів про обмін дорослих (військових і цивільних)?

Офіційно підтверджено, що 19 546 українських дітей були депортовані та примусово переселені Росією, але фактична кількість може бути набагато більшою, оскільки ми не маємо інформації з тимчасово окупованих територій України [Донбасу та Криму]. Крім того, РФ змінює персональні дані дітей, що ускладнює ідентифікацію. Наразі на підконтрольну Києву територію повернулося 866 ​​дітей.

Переговори щодо повернення дітей відрізняються від переговорів щодо обміну військовополоненими та звільнення мирних жителів. Але вони не стають простішими за це.

Катар виступає посередником у переговорах щодо повернення дітей. Ми пересилаємо листи до Катару, а вони – до російської сторони. Дітей перевіряють, знаходять, а потім ведуть переговори щодо їх повернення.

Окремим напрямком є ​​Міжнародна коаліція за повернення українських дітей, до якої вже приєдналася 41 країна. Польща зокрема. У рамках цього об’єднання країни мають підтримувати повернення дітей: використовувати канали зв’язку з РФ, чинити політичний, економічний та дипломатичний тиск на російську владу.

Чи можливий у майбутньому такий великий обмін полоненими, як той, який ми бачили в середині липня цього року? між Заходом і Росією?

Як зазначено в пункті 4 української «формули миру», ми вимагаємо повернення всіх наших громадян. Тому ми підтримуємо обмін за формулою «всіх на всіх».

Крім того, зазначу, що Україна дотримується Женевських конвенцій, тому пріоритетом у поверненні наших людей є репатріація важкохворих і важкопоранених військовополонених і жінок.

Ми щодня працюємо над цим, але не все залежить від нас. Тому, щоб можливий великий обмін, потрібне залучення інших країн, які будуть тиснути на Російську Федерацію, щоб змусити російську сторону повернути наших громадян.

Якщо можна про це говорити: за даними української сторони, скільки людей досі перебуває в російському полоні?

Статистику щодо кількості українських військовополонених веде Координаційне командування з питань поводження з військовополоненими. Останніх, які вони оприлюднили, понад 8 тис., у тому числі понад 1,6 тис. мирних жителів у російському полоні. Проте десятки тисяч людей, як мирних жителів, так і військовополонених, залишаються зниклими безвісти.

Понад 14 тис цивільні особи зникли за особливих обставин. Росія порушує норми гуманітарного права, не повідомляючи про факт їх захоплення, тому велика кількість цих людей, ймовірно, також перебуває в російських місцях несвободи.

Деякі з українських цивільних заручників є політичними в’язнями за сфабрикованими звинуваченнями. Лише в тимчасово окупованому Криму відомо щонайменше про 217 таких випадків.

Звільнення журналістів і працівників ЗМІ здійснюється за особливим чи загальним порядком?

Журналісти належать до категорії цивільних заручників – людей, позбавлених особистої свободи. Ведеться робота по їх звільненню. Відомо, що Росія скоїла в Україні близько 600 злочинів проти журналістів і працівників ЗМІ. З початку повномасштабного вторгнення загинуло 82 медіа, 34 журналісти отримали поранення, 14 зникли безвісти, 25 журналістів незаконно утримуються РФ.

В тимчасово окупованій Росією Україні окупанти затримують журналістів за те, що вони називали речі своїми іменами. Їх піддають тортурам, їх незаконно засуджують, а справи проти них фальсифікують.

Цього року Верховна Рада України ухвалила постанову про звернення до міжнародних організацій щодо забезпечення звільнення та повернення в Україну незаконно утримуваних ув’язнених та журналістів, у тому числі громадських.

Ми намагаємося повернути додому кожного громадянина України, як дорослих, так і дітей. І ми закликаємо світ допомогти нам у цьому та притягнути до відповідальності всіх причетних до скоєння військових злочинів. Якщо зло залишиться безкарним, воно пошириться далеко за межі України.

Розмовляв Володимир Буга