• Офіційно
  • Актуально
  • Апарат
  • Журналістська поезiя
  • Журналістська проза
  • Конкурси
  • ЗМI регiону
  • Контакти

Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістівДніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів

Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
  • ГОЛОВНА
  • ДОО НСЖУ
    • Про ДОО НСЖУ
    • Апарат
    • Правлiння
    • Секретарiат
    • Ревiзiйна комiсiя
    • Кодекс професійної етики
    • Місцеві осередки
  • ПРЕС-КЛУБ
  • НОВИНИ
    • Дніпро
    • Кам’янське
    • Кривий Ріг
    • Павлоград
    • Магдалинівка
    • Марганець
    • Нікополь
  • ВІДЕО
  • ЖУРФОНД
  • ВІРТУАЛЬНА ФОТОВИСТАВКА
Останні новини
  • Вебінар «Штучний інтелект у медіа: практика, можливості та ризики» (Анонс)
  • Слово і спорт: 70 років журналісту Володимиру Сороці
  • Вітаємо з ювілеєм Аллу Середіну!
  • Лише чверть локальних редакцій вже заробляють у Facebook: НСЖУ поцікавилася станом його монетизації серед регіональних медіа
  • Нацрада оновила порядок реєстрації та форми заяв для суб’єктів у сфері медіа
  • Внаслідок ворожої атаки згоріла частина тиражу газети «Межівський меридіан»
  • «Журналістика таки спіймала її»: Наталю Назарову вітають з ювілеєм
  • Колись вона виправляла помилки в районній газеті, а сьогодні координує роботу Дніпровського центру журналістської солідарності
  • ОРГАНІЗАТОРСЬКИЙ ТАЛАНТ, ПРОФЕСІОНАЛІЗМ І ЛЮДЯНІСТЬ: ЮВІЛЕЙ НАТАЛІ НАЗАРОВОЇ

  • Авторитет, досвід і відданість професії: вітаємо з ювілеєм Юлію Білик
Головна/новини/До 60-річчя НСЖУ: Он помог мне выжить

До 60-річчя НСЖУ: Он помог мне выжить

29.07.2019 новини, новини ДОО НСЖУ залишити коментар 1,030 Перегляди

Слідкуйте за нами в Telegram та Instagram!

Как  сейчас помню тот день. Я переживала личную драму, попала в тяжелую ситуацию  и, бесцельно идя по проспекту Карла Маркса, остановилась возле главпочты, где в то время на стеклянных витринах вывешивались свежие номера газет – центральных и местных. Тогда про меня можно было сказать, как про популярную киногероиню – «студентка, комсомолка, спортсменка…»  Училась в химико-технологическом институте, занималась спортом, который был у меня на первом месте. О журналистике никогда не мечтала, хотя сочинения в школе писала всегда очень хорошо. И вот теперь, случайно скользнув взглядом по витрине, обратила внимание на крупно набранное объявление в  областной  молодежной газете «Прапор  юності» об открытии школы молодого журналиста и наборе слушателей. Редакции в то время находились здесь же, рядом, на Карла Маркса, 60, и я машинально побрела по указанному адресу.

23

Зашла в приемную, сказала, что хочу учиться в этой школе. Меня направили в отдел писем к директору  школы  Григорию Мартыненко. В комнате было полно народу. Вообще в то время в редакциях всегда толпились люди, двери не закрывались, не то, что теперь. За столом ребята играли в шахматы. На мой вопрос, не отрываясь от шахмат,  откликнулся чуть полноватый, невысокого роста и немного лысоватый парень. Я поразилась, как он одновременно играл, говорил по телефону и со мной да еще что-то писал. Это и был Гриша Мартыненко.  Позже я узнала, что это его особенность такая – делать несколько дел сразу. Причем в таких условиях он мог написать блестящий материал в номер, который на следующий день вывешивали на доску лучших. Я его спрашивала потом, как ему это удается, он только руками разводил: «Сам удивляюсь…»

Редактором «Прапора юності»  тогда был Владимир Кузьминецкий. На занятиях школы он часто выступал перед нами, как и многие другие журналисты. Нас учили основам журналистики, как писать простые информации, и лучшие в награду публиковали в газете. Но возился с нами Гриша: готовил нашу писанину  к печати, помогал грамотно составить заметку, многое подсказывал. Мои первые заметки, конечно, были о том, что я  знала –  о спорте, о моем клубе «Метеор», хотя в то время из-за своей беды бросила и институт, и спорт. Гриша был первым и единственным человеком, которому я рассказала обо всем и который помог мне из этой беды выкарабкаться. Как оказалось, у меня были журналистские задатки, о которых я даже не подозревала. Но тут у меня получалось.  Из нашей школы вышло всего три профессиональных журналиста: я, Нина Гончарук (она уехала в Черкассы) и  Игорь Родионов. Школа сделала только один выпуск, уж не помню, почему она перестала существовать.

Я поступала на журфак Киевского университета дважды, первый раз не прошла по конкурсу. Во второй раз Гриша как директор школы, Кузьминецкий как редактор снабдили меня нужными рекомендациями, характеристиками, и меня взяли. Гриша прочил мне блестящее будущее тележурналистки.  По окончании университета я и работала на областной студии телевидения в литературно-драматической редакции. Но чтобы пробиться там, нужна поддержка, а у меня ее не было, так всю жизнь сама и барахтаюсь.

Григорий Антонович в свое время окончил филфак Днепропетровского университета, а потом еще и  журфак Киевского. Это был всесторонне образованный человек, с которым можно было говорить на любые                   темы, прекрасно разбирался в искусстве, литературе, музыке. У него был прекрасный голос, и он отлично, легко танцевал. Во время моей учебы, если он бывал в Киеве, мы встречались, гуляли по Крещатику, забегали поужинать в ресторан, иногда он даже заказывал музыкантам вальс, и мы кружились – как это было здорово!

Вообще Гриша был обаятельный человек, собеседника покорял сразу своей непосредственностью, умением рассказывать, и – что еще важнее – умением слушать. В него нельзя было не влюбиться. По-моему, я тоже была немного влюблена в него, скорее как студентка в своего преподавателя. Я на него всегда смотрела снизу вверх. Его любили все, с кем бы он ни общался – и девушки, и ребята.

Но в то же время это был человек  неординарный и неоднозначный, без тормозов. Он мог, например, во время гастролей у нас Московского театра «Ромэн», крепко подружиться с Николаем Сличенко, и, не сказав никому ни слова, отправиться вместе с артистами на организованную для них прогулку. Вместе с ними он пропадал на берегу Днепра, у костра, слушал настоящие цыганские песни и разные истории, наслаждался плясками. Но после этого «загула» в газете появилась целая серия интереснейших материалов про цыганскую жизнь. И ему все простили.

У него был друг Витя Крамаренко, этакий Санчо Панса при нем. Они вместе проделывали такие дела в духе Остапа Бендера, что другому бы и на ум не пришло. Скажем, могли снять номер в гостинице и устроить там шахматный турнир на несколько дней (Гриша был кандидатом в мастера спорта  по шахматам), причем на деньги! И это в советское время. Или другое. Они хорошо пользовались тем, что в Советском Союзе процветало такое явление, как  дефицит. Помните, как  Райкинский герой говорил: «Пусть будет исабилие, но пусть немножечко будет и дефцит». Вот и  они тоже пользовались и «дефцитом», и своими журналистскими возможностями. Живые деньги у ребят всегда водились.

Знали об этом в редакции? Конечно, знали, но за талант все сходило с рук.  Пока. Пока он не соприкоснулся с серьезной работой над повестью о гибели партизанского отряда в никопольских плавнях. Работал он тогда уже в областной газете «Зоря». Он и мне рассказывал об этой повести. Много ездил, много  работал в библиотеках, искал хоть какие-то документы о предательстве, искал и встречался с  чудом оставшимися в живых и что-то помнившими людьми. Все по-разному рассказывали о тех событиях. Нужно было доискаться правды. Но как бы то ни было, повесть была закончена, и газета дала шесть подач. В редакцию пошли письма от партизан, односельчан. Кто-то был не согласен с обвинением предателя, кто-то называл другие факты. Письма шли не только в редакцию, но и в обком партии, в КГБ. Публикацию прекратили, а Гришу затаскали в органы, затем уволили из газеты «Зоря», припомнив ему веселую жизнь, нарушение журналистской этики и трудовой дисциплины и т.д. и т.п.

Позже он недолго поработал еще в «Днепре вечернем», но и там покоя не давали, травили по-настоящему, исключили из Союза журналистов. Работать уже не брали даже в многотиражку. А у него семья, двое детей.

С помощью киевских друзей поменял квартиру на Петропавловск-Камчатский. Там его сразу же взяли в «Камчатскую правду» сначала корреспондентом, затем он стал редактором. Мы с ним долго переписывались. Он много писал (как только умел Гриша) о красотах сопок, океана, о рыбаках, с которыми ходил на промысел, о Японии, к берегам которой подплывал на торговых судах. Присылал вырезки из газеты со своими материалами.  К сожалению, все это не сохранилось у меня. Звал и меня на Камчатку. Предлагал помочь с обменом квартиры, говорил о возможности работы в отделе культуры, да и в личной жизни рисовал радужные перспективы – «моряков полная Камчатка, а женщин нет. Ты будешь здесь на вес золота». Но я тогда работала в «Днепровской правде» и  не рискнула отправляться в чужие края, хотя сейчас жалею об этом.

Несколько лет назад журналист-зорянец Николай Чабан попросил написать воспоминания о Грише. У  него с Мартыненко уже была связь, он дозвонился ему на Камчатку с целью получить от него повесть и теперь опубликовать ее – ведь времена изменились. Но  тот отказался, сказав, что никому это уже не нужно. Я написала о Грише, делая акцент на повести. Но «Зоря» не дала, дескать, сегодня это неактуально. Чтобы материал не пропал, решила предложить его в «Наше місто». Редактор Николай Кравчук, видно, решил переформатировать эту историю, сделав упор на роли в ней КГБ. Но в ответ на мой запрос, оттуда ответили отпиской, мол, дела Мартыненко у них в архивах нет. Вранье, я точно знаю, как травили Гришу, он мне много чего рассказывал. Все, что он пережил тогда, сказалось на его здоровье. Я с ним связь потеряла, разминулись мы и в тот единственный раз, когда он сюда приезжал. А вскоре я узнала, что он умер.

Его дочь пошла по его стопам, работает в «Камчатской правде». В Петропавловске-Камчатском живет и вся его семья. В Украину возвращаться не хотят. А повесть, которая стоила жизни этому неординарному человеку, возможно, пылится где-то в его забытых архивах. Увидит ли она когда-нибудь свет? Никто не знает.

Светлана ПЕЛЫХ,

член НСЖУ.

Більше на нашій сторінці у Facebook та каналі в YouTube!
Попередні До 60 річчя НСЖУ: Поетеса із  земними коріннями, яка небо торкає руками
Вперед Як зробити газету кращою за змістом та зовні?

Схожі записи

Вебінар «Штучний інтелект у медіа: практика, можливості та ризики» (Анонс)

11 години пройшло

Слово і спорт: 70 років журналісту Володимиру Сороці

21 годину пройшло

Вітаємо з ювілеєм Аллу Середіну!

21 годину пройшло

Зверніть увагу

Лише чверть локальних редакцій вже заробляють у Facebook: НСЖУ поцікавилася станом його монетизації серед регіональних медіа

Слідкуйте за нами в Telegram та Instagram! Національна спілка журналістів України (НСЖУ) організувала практичний вебінар …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *



Ми в соц. мережах:

  • Слідкуйте за нами в Telegram та Instagram!

    З ювілеєм!

    10 серпня – МАНДРИКА Вадим Олексійович   

    СЕРЕДІНА Алла Миколаївна

    СОРОКА Володимир Миколайович

    13 серпня – БОРИСОВА Надія Едуардівна

    ВЕРЕЩАК Юлія Михайлівна

    ХУДОЛЄЙ Євген Юрійович

    15 серпня – ПАЛЕЦЬ Олександр Анатолійович

    ХАЗАН Наталія Вікторівна

    16 серпня – ПШЕНИЧНИЙ Антон Сергійович

     

    З Днем народження!

    10 серпня – ДЗЬОБА Анна Дмитрівна

    11 серпня – БІЛИК Едуард Васильович   

    12 серпня – ГОНЧАР Світлана Вікторівна

    ЛЕВЕНКО Олександр Сергійович   

    13 серпня – СВЄЧНІКОВ Валерій Анатолійович

    СИГУЛІНА Олена Юріївна

    14 серпня – КОСИГІНА Валерія Сергіївна 

    15 серпня – СТЕПАНЕНКО Олександр Васильович

    16 серпня – ДИМАШОК Вікторія Анатоліївна

    ЛАГНО Станіслав Анатолійович

    САНДУЛ Вячеслав Андрійович
      
    Хай ваше щастя квітне веселково,
    І хай лунає скрізь привітне слово,
    Хай Бог благословляє Вашу долю,
    І вбереже Вас від розлуки й болю.
    Достатку, щастя, радості й любові,
    Родині Вашій в доброму здоров’ї
    !

    Більше на нашій сторінці у Facebook та каналі в YouTube!

Новини ДОО НСЖУ

  • Вебінар «Штучний інтелект у медіа: практика, можливості та ризики» (Анонс)

    11 години пройшло
  • Слово і спорт: 70 років журналісту Володимиру Сороці

    21 годину пройшло
  • Вітаємо з ювілеєм Аллу Середіну!

    21 годину пройшло
  • Лише чверть локальних редакцій вже заробляють у Facebook: НСЖУ поцікавилася станом його монетизації серед регіональних медіа

    4 дні пройшло
  • Нацрада оновила порядок реєстрації та форми заяв для суб’єктів у сфері медіа

    6 днів пройшло

НОВИНИ ПРЕС-КЛУБУ

  • Звіт з моніторингу ЗМІ (Дніпропетровська область)

    15.06.2022
  • Про зміни у трудових відносинах в умовах воєнного стану

    27.03.2022
  • Про суміщення посад та поділ посадового окладу. Юридичні консультації з діяльності друкованих ЗМІ

    27.01.2022
  • Про намагання депутатів місцевої ради збільшити орендну плату для редакції. Юридичні консультації з діяльності друкованих ЗМІ

    31.08.2021
  • Про призупинення виходу газети. Юридичні консультації з діяльності друкованих ЗМІ

    08.08.2021

Новини Партнерів

Трав’яний чай вранці: чому його обирають замість кави

Для багатьох людей ранок традиційно починається з чашки кави. Водночас першим напоєм після пробудження зовсім не обов’язково має бути саме кава. ...

В Україні змінили форму ветеринарних паспортів для домашніх тварин

В Україні розпочали видачу ветеринарних паспортів нового зразка для домашніх тварин. Новий документ має єдину форму, унікальний ідентифікаційний номер та додатковий захист від підроблення. ...

На Дніпропетровщині до суду передали резонансну справу

На Дніпропетровщині до суду скерували обвинувальний акт стосовно міського голови Синельникового, начальниці управління соціального захисту населення та начальниці служби у справах дітей. ...

У Дніпропетровській області розпочалася осіння міграція птахів

На Дніпропетровщині розпочалася осіння міграція птахів — один із наймасштабніших природних процесів року. Уже в серпні тисячі пернатих залишають місця гніздування та вирушають у багатотисячні подорожі до тепліших країн, де ...

На Дніпропетровщині вводять сезонну заборону на вилов річкових раків

З 15 серпня до 30 вересня 2026 року у рибогосподарських водоймах Дніпропетровської та Запорізької областей діятиме сезонна заборона на вилов річкових раків. ...

Петриківський розпис у всій красі: нова виставка відкрилася на Дніпропетровщині

У Музеї петриківського розпису відкрилася виставка «Петриківське літо», на якій представлені роботи заслуженої майстрині народної творчості України Наталії Рибак. Експозиція знайомить відвідувачів із яскравими образами літа, втіленими у традиційному українському ...

Ми в соц. мережах:    Розробка та підтримка
НСЖУ © Всі права захищені 2026.