Дві нові книги Олександра Пільонова

Цими днями в прес-центрі Дніпропетровської обласної журналістської організації відбулася знакова подія: наш колега, заслужений журналіст України  Олександр Пільонов, який, як відомо, пише українською і російською мовами, презентував відразу дві свої нові книги – «Сіль на ранах» (508 сторінок, видана українською мовою) та «Душа на семи сквозняках…» (426 сторінок, видана російською мовою). Ці нові дві книги, як і попередні видання «Стерня і колос» (278 сторінок, рік видання 2015-й) , «Жить и помнить…» (440 сторінок, рік видання також 2015-й) та «Чорний хліб правди» (464 сторінки, рік видання 2016-й), мають один і той же підзаголовок – «Про колег-журналістів і не тільки». Як відзначалося на презентації книг «Сіль на ранах» та «Душа на семи сквозняках…», враховуючи попередні три видання, автору вдалося створити своєрідний п’ятитомник досить об’ємної журналістської і літературної роботи. Таку по-справжньому гігантську «п’ятитомну» роботу вдалося виконати за досить короткий строк – за останні три роки творчості.

Однак мова не лише про об’ємний творчий багаж. В цих книгах подано досить розгорнуті розповіді, як про колег-журналістів, так і про інших особистостей Дніпропетровщини та України, які справді заслуговують на заслужене визнання та добру пам’ять. Під час презентації прозвучала така ось цифра: лише в перших трьох книгах цього п’ятитомника збережено імена 546 журналістів та літераторів. Тепер до цього переліку додано десятки й десятки нових імен. І це справді той літопис багатогранного журналістського життя і нашого непростого часу, який заслуговує на увагу.

Варто сказати й ось що: своєрідною складовою цих книг є також їхнє жанрове багатоголосся, адже тут представлено і журналістські повісті, і журналістські новели, і нариси, і сатиру, і публіцистику. А ще автор досить суворо дотримується Його Величності Факту. Тобто: було – значить, було, ні – значить, ні. Чогось опосередкованого немає, до того ж, у всіх випадках і яких би осіб чи подій це не торкалося. Іншими словами, це дійсно добрий приклад істинних правил і принципів справжньої документалістики.

Представлені для презентації книги «Сіль на ранах» та «Душа на семи сквозняках…» мають свою композиційну особливість: обидві вони формувалися з різних записів, які свого часу лягали до поетичних та робочих журналістських блокнотів автора, вони мають просту й зрозумілу назву – «Думки на полях». В обох цих книгах також чимало різних записів з різних щоденників  автора, а все це разом в отому композиційному поєднанні ніщо інше, як своєрідний зріз тих років і того часу, який зафіксовано в цих виданнях.

Книгу «Сіль на ранах» відкривають записи з «Обкомівських щоденників», які збереглися в домашньому архіві автора. Далі в строгій хронологічній послідовності розміщено певні тематичні цикли уже наших непростих днів, зокрема, такі: «Помаранчевий бедлам», «Гірка правда», «Трубадури безпам’ятства», «Під чужим копитом», «Колгосп «Письменницький», «Верховна Радонька», чимало іншого. Вміщено й окремі записи «Дещо з особистого». А чому «Сіль на ранах»? Все, як стверджує автор, дуже просто: сіль. Сіль на людських ранах. Вона, як була, так і залишається. Більше того: нині кількість її, на жаль, зростає, адже невирішених проблем в Україні не зменшується, а навпаки їх стає все більше й більше. А от бинтів, наголошує автор, немає… І це також неприємна, але реальність.

За таким же композиційним принципом, як «Сіль на ранах», створено і книгу «Душа на семи скозняках…». Відкривають її також записи «Из обкомовских дневников». А далі, все за тією ж визначеною автором формою, сюди лягли «Записи на полях времени», куди увійшли нотатки «Из рабочих журналистских блокнотов», публіцистичні замітки «Вечерние размышления», ще один розділ таких публіцистичних матеріалів носить назву «Без глянца: правда всегда одна». Завершує композиційну побудову книги глава «Так хочется весны и тишины!..». І справді: так хочеться весни і тиші…

Весь цей літературно-журналістський багаж зберігся в різного роду блокнотах і щоденниках автора. Окремі з них, яким уже і двадцять,  і тридцять, і сорок та більше років, Олександр Пільонов продемонстрував присутнім на презентації. Як і ряд документів про те, що свого часу (вкінці 60-х років) він представляв літературну Дніпропетровщину на ряді республіканських семінарів молодих авторів. Згодом, в 1968 році, разом з молодою тоді поетесою Лідією Сєверцевою представляв Дніпропетровщину на Другому Всесоюзному фестивалі молодої поезії, а в 1969 році в числі 12 інших авторів України, до складу яких входили Борис Олійник, Микола Сингаївський, Світлана Йовенко, Борис Демків, Іван Рибицький, Роман Лубківський та інші поети України, представляв Україну на П’ятій Всесоюзній нараді молодих письменників у Москві. Здавалося б, після цього – тільки вперед!.. Однак, як наголосив автор, спрацювала підступна підлість багатьох дніпропетровських «колег по перу»: простоявши у видавничих чергах близько тридцяти років (зокрема, у дніпропетровському видавництві «Промінь»), Олександр Пільонов так і не зміг видати першої збірки поезії. Як тепер відомо, його рукописи навіть не реєструвалися…

Книги «Сіль на ранах» та «Душа на семи сковзняках…», як загалом і весь п’ятитомник «Про колег-журналістів і не тільки», видано за сприяння Голови Дніпропетровської обласної журналістської організації Олексія Ковальчука, про що під час презентації з приємністю наголошував автор цих п’яти видань. Тут же, під час презентації, присутні мали змогу ознайомитися з досить таки вагомим творчим доробком Олександра Пільонова, який вбирає в себе декілька десятків особистих та колективних видань. В прес-центрі Дніпропетровської обласної журналістської організації було влаштовано своєрідну книжкову виставку автора, де присутні могли ознайомитися з такими його особистими виданнями, як поетичні книги «Злетілись, наче жайвори, літа…» та «Полынная горечь», романом в новелах «Громове дерево» (тут створено образ останнього фронтовика Великої Вітчизняної війни»), романом-хронікою «Последняя охота в Вискулях» (про розвал Радянського Союзу), з повістями «Дві години на війні», «Не выпадая из седла», з публіцистичними збірниками «П’ять кроків по холодних споришах», «Пам’яті священні береги», «Не бросайте в прошлое каменья», драматургічними творами «Особлива зона», «Костры негасимые», багатьма іншими.

Під час презентації Олександр Пільонов вручив всім присутнім обидві нові книги – «Сіль на ранах» та «Душа на семи сквозняках…». Присутні, в свою чергу, тепло привітали Олександра Пільонова з виходом у світ двох нових видань, добрим словом згадавши, що він водночас є лауреатом літературних премій імені Миколи Шутя, Михайла Селезньова, кінематографічної премії імені Данила Сахненка, ряду інших, і щиро побажали йому нових творчих успіхів.

Прес-центр Дніпропетровської

обласної журналістської організації.

Фото Володимира Рязанова.