Коли слова втомлюють, допомагають фарби: у Дніпрі журналісти відновлювали внутрішній ресурс через арт-терапію

Минулого тижня у Дніпровському центрі журналістської солідарності НСЖУ відбувся арт-терапевтичний тренінг для медійників «Лікуємо мистецтвом». Заняття провела журналістка та психологиня Віолетта Луньова. Протягом двох годин учасники знайомилися з простими техніками самодопомоги при стресі та емоційному напруженні, а також через творчість шукали власні джерела сили, внутрішньої рівноваги та підтримки.

– Нині журналісти живуть і працюють у постійній тривозі через повітряні атаки, обстріли, нескінченний потік важких новин. У такі моменти організм часто реагує швидше, ніж свідомість, – зауважила психологиня. – Тому важливо мати в арсеналі навички, які допоможуть швидко знизити рівень напруги та стабілізувати нервову систему.

Вона розповіла, що кожна з чотирьох стихій – повітря, вода, земля і вогонь – пов’язана із базовими техніками, які у стресовій ситуації допомагають повернути фокус уваги на тіло та відновити контроль над собою через асоціативні дії. Разом із тренеркою учасники виконували дихальні вправи, пили воду маленькими ковтками, практикували техніки заземлення, вправу «метелик» та перемикали увагу на предмети навколо.

– У тривожному стані такі дії допомагають заспокоїтися, ніби сказати собі: «Я тут. Я живий. Я усвідомлюю, що відбувається», – пояснила Віолетта Луньова.

Після цього учасники перейшли до творчих практик. Як зауважила тренерка, мрії – це місток від сьогодення до майбутнього. І саме з такою думкою журналісти малювали свої «дороги життя», «річки мрій» та «острови щастя». Кожен створював власну карту шляху до бажаного, працюючи з образами своїх мрій, цілей і безпечного внутрішнього простору.

– Я зрозуміла, що дуже давно не мріяла, – поділилася одна з учасниць. – Останнім часом доводиться свідомо нагадувати собі, що це важливо. Під час вправи я думала про те, що приносить мені радість: про сонце, тишу, сад із яблунями, життя без війни. Це моя мрія. І на якийсь момент я справді відчула щастя.

І справді, малюнки стали відображенням того, чого сьогодні найбільше бракує і чого найбільше прагнуть українці. На аркушах з’являлися українське море, мирне небо, подорожі, зустрічі з друзями, теплі сімейні вечори, мрії про те, щоб знову бути разом із рідними. Кожен малював свою історію, але всі вони були про надію.

– У час війни дуже важливо не втрачати здатності уявляти життя після Перемоги, – наголосила психологиня.

Окремий блок був присвячений створенню антистресів – простих речей, які можна носити із собою й використовувати у моменти тривоги. Пані Віолетта пояснила, що тактильний контакт – стискання, розминання предметів, масаж пальців – допомагає переключити увагу, знизити рівень напруги та повернути відчуття контролю. Учасники власноруч виготовили невеликі антистреси, які забрали із собою.

Протягом зустрічі у залі панувала атмосфера затишку й довіри. Поки за вікном ішов літній дощ, приміщення наповнював аромат лаванди, тихо звучала спокійна музика. Хтось із захопленням змішував фарби, хтось старанно виводив тонкі лінії кольоровими олівцями. Чаювали, жартували, ділилися враженнями й зізнавалися, що давно не малювали. Для багатьох цей час став можливістю хоча б ненадовго відволіктися від тривожних реалій і хоч на мить повернутися у дитинство.

– Атмосфера тренінгу була досить комфортною, допомогла розслабитися та відкритися новому досвіду, – поділилася майбутня журналістка, студентка УМСФ Альбіна Прищеп. – Коли ми малювали свої мрії, я навіть не замислювалася, що саме виходить з-під олівця. Просто довірилася моменту й дозволила почуттям вести мене. А потім зрозуміла, що ця вправа допомогла мені краще усвідомити життєві пріоритети й те, що для мене справді важливо.

У час, коли журналістам щодня доводиться працювати зі словами, важкими новинами й людським болем, іноді справді найкращою підтримкою стають звичайні фарби.

Цей тренінг став частиною ініціативи з підтримки ментального здоров’я журналістів з акцентом на арт-терапію, яку вдалося реалізувати завдяки донату, зібраному спільнотою брюссельської книгарні Librebook.

Наталя Назарова, Дніпровський ЦЖС