Свій двадцятирічний ювілей спортивно-оздоровчий журналістський центр «Тригол» Дніпропетровської обласної організації НСЖУ відзначив у Коктебелі,у вотчині поета і художника Максиміліана Волошина
НА ВЕРШИНУ ГОРИ! ДО ЦАРЯ КИММЕРІЇ…
Здається, це було лише вчора, одначе минув вже рік, як двоє підкорювачів-драконів, по доброму під`юджуючи одне одного, підіймались на вершину гори Кучук-Єнишари, нині Волошинською прозваною.
Нещадно пекло сонце, сил, здавалось, лишилось на денці, та ми, мов ті камікадзе, все перлись і перлись нагору, тільки каміння з-під ніг урізнобіч шурхотіло. Коли вже дістались мети, піднялись до могили Поета і його дружини, роззирнулися довкола. Матінко Божа, вигукнули майже одночасно, яка краса! З одного боку Коктебель, зверху – ніби відкрита черепашка, викинута хвилею на берег, затока підковкою, і куди не кинеш погляд – море, без якого Поет не міг уявити свого життя, своєї творчості, з іншого – у долині – виноградники, зелень, знову виноградники, над якими – гори, гори, гори. А за тими горами – Феодосія, Кафа, до якої Творець все мандрує і мандрує – крізь віки і століття…
І ось ми, триголові дракони, знову на знайомій стежині, що серпантином в`ється угору, тепер вже більш солідною компанією, несемо царю Киммерії, як за життя Максиміліана Кирієнка-Волошина прозвали друзі-одновірці, квіти і морські камінчики, йдемо до свого співвітчизника з признанням і любов`ю…
… ДЕ НА НАС ЧЕКАЛО «ПЛЕМ`Я ОБОРМОТІВ»!
Ідея організаторів «Кубка Дракоші-2011/12» – спортивно-оздоровчого журналістського центру «Тригол» НСЖУ, Дніпропетровської обласної організації ВФСТ «Колос», низки мас-медійних «фірм»: інформаційного агентства «Наш-район», 9-го телеканалу та газети «Наше місто», один з етапів змагань, який саме припав на офіційну дату заснування аматорського формування, провести на кримському узбережжі, найкращим чином втілилась у життя. І хоч напередодні самісінького від`їзду не обійшлося без неприємних сюрпризів, «підводних рифів», це не зупинило вогнедишних й на півострів золотисто-смарагдовий «потяг» рушив вчасно, у повному «боєкомплекті». Більш того, як з`ясувалось пізніше, на гостини до Творця попрямувало настільки близьке за духом товариство, без жодного випадкового транзитного пасажира, «лівака» тобто, що Волошин, якби він потрапив у нинішній вимір, без будь-яких вагань зачислив би усю драконівську рать до свого знаменитого «плем`я обормотів», саме так свого часу нарекли гостів Максиміліана Олександровича і його матері Пра, Олени Оттобальдівни, – сестер Цвєтаєвих, Гумільова, Адаліс, Брюсова та інших – тамтешні мешканці, й сам (хоча б на мить!) неодмінно прибрався у триголівські шати.
ГЕРХАРД ГНАУК: «Я ТЕЖ БУДУ З ВАМИ!»
Стартувавши наприкінці вересня 2011 року турніром з пляжного волейболу, у якому на одній з прирічкових «пісочниць» Магдалинівщини з`ясовувавали стосунки вісім репортерських дружин, надалі так звана мала олімпіада журналістів і ветеранів сільського спорту Придніпров`я почала стрімко набирати обертів. Реклама у засобах масової інформації зробила свою справу і на наступний «іспит» – з настільного тенісу, що відбувся на одному з найкращих «ракетних полігонів» обласного центру – спортивного клубу «Большая игра» – заявилось вже одинадцять мас-медійних фізкультурних формувань. Не менший ажіотаж серед представників «четвертої влади» викликали й наступні «сесії»: з шахів і більярду, якими завершувалась програма «Кубка Дракоші-2011». Розпочати ж ювілейний рік, рік свого двадцятиліття, натхненники дійства запланували чимось особливим, надзвичайно яскравим і оригінальним…
… За день до «вильоту» у Крим, у онлайн-режимі, у прес-центрі ІА «Наш-район» провели прес-конференцію, яка б, певно, так і залишилась непоміченою широким загалом, якби на «драконівський вогник» не завітав відомий німецький журналіст і історик, кореспондент газети «Die welt» Герхард Гнаук. Дізнавшись чимало цікавого про СОЖЦ «Тригол», «Кубок Дракоші», а найголовніше – про Максиміліана Волошина (у якого, крім української, потомків Запорізької Січі, у жилах текла ще й кров тевтонів), дещо шокований і заінтригований гість запевнив: «Наступного разу у Коктебелі неодмінно буду і я!»
ОЗДОБИЛИ ДІЙСТВО ВОЛОШИНСЬКИМ ВІРШЕМ
Приземлившись на обійсті надзвичайно привітних господарів Олександра і Тетяни (з першої хвилини перебування вогнедишних на коктебельській землі, вони перейнялись усіма нашими турботами й навіть взяли участь у більшості «зміїних» заходів), відразу ж прикрасили подвір`я драконівсько-колосівськими штандартами. Одне слово, створили необхідну атмосферу, фірмову ауру, яка потім, упродовж трьох днів, неабияк допомагала у всіляких творчих і господарських «витинанках». Доки, приміром, дві кумасі-Наді, Паденко і Неклета, чаклували на кухні, час від часу відриваючись від «вахти» на той чи інший спортовий бенефіс, усіх інших мешканців «рукавички» задіяли на не менш важливих «об`єктах». Оператор 9-го каналу Дмитро Большак все значиме ретельно знімав на плівку, Аня Володіна з ІА «Наш-район» – на цифровий апарат, Катя Дрофа з Анею Нечит слідкували, чи з в достатній кількості чоловіки-мурахи натягали на вечірні посиденьки хмизу-дрівець, ветеран сільського спорту Придніпров`я, 71-річний Віктор Савелійович Нечит (за «штатним розписом» – головний рефері змагань) досліджував глибини наступних творчих «занурювань», Олександр Третяк із дуету «П`ятихатських менестрелів» самовіддано дошліфовував обіцяну сольну програму. Вечірній концерт біля багаття, зрештою, пройшов на «біс», а його справжньою родзинкою стало виконання «менестрелем» власної пісні на слова Максиміліана Волошина. Цікаво, а раніше хто-небудь виконував твори Волошина під гітару? Чи дракони знову перші?
ФІРМОВА «РИБА» ДІВЧАТ ІЗ «ПЕКЕЛЬНОЇ КУХНІ»
Відпочинок, врешті-решт, відпочинком, море морем, але ж до Криму триголові не байдики завітали бити, не на пляжі, на гальці, ніжитись, а плідно на фізкульт-толоці трудитись. Та й триднівку організатори дійства розпланували так, аби за виснажливими тренуваннями на доміношній «галявині» чи на дартс-полі, дротики жбурляючи, до розніжених сонечком голівок учасників «ігрищ» ніякі інші думки, спокусливі й грішні, не змогли заповзти. І вони, присягаюсь, таки не заповзли! Хоч і дуже-дуже хотіли!..
А що ж, запитаєте, із вищими фізкультурними досягненнями? О-о-о-о, тут теж все о`кей! Били дракони рекорд за рекордом, мов справжні олімпійці. Особливо «лютували» представниці прекрасної половини. У тому таки дартсі фантастичними гарпунерами проявили себе Аня Володіна з Катею Дрофою, пострілами у яблучко «витягши» свої команди – ІА «Наш-район» та газети «Наше місто» – відповідно на золотий і срібний щабель п`єдесталу пошани. А який «гармидер» на доміношному «полігоні» влаштувала «Пекельна кухня» – дві Наді – Паденко і Неклета, з криком «Риба!» вщент розбивши і 9-й телеканал, і «Харківських драконів», і «Наше місто». Вправнішими, щоправда, тут усе-таки виявились «П`ятихатські менестрелі» – Сашко і Оксана Третяки, але хто, пригадайте, у нормальній драконівській сім`ї головніший? Хто значиміший? Та й ще у день власних іменин? Отож бо!
КУПАЛЬНИК ДЛЯ АНЕЧКИ ВОЛОДІНОЇ
А їх, тих іменин, крім Оксаниних, на долю «зміїного братства» випало ще двійко – поздоровлення з Днем варення приймали також Аня Нечит із… Сашком Третяком. Того таки варення, признаємось, виїли не одну кварту. І по вусах-бороді рясненько текло, і до рота дещо потрапило… Та повернемось, одначе, до «Кубка Дракоші», не будемо дратувати ласунів. На радість усього загалу медалі й лаврові віночки дістались представникам усіх без винятку дружин, а їх назагал на старт дев`ятеро вийшло. Не лишився обділеним жоден: ні 9-й телеканал, лідер якого – Дмитро Большак – таке з бітою витворяв, бідні фігури з квадрату вибиваючи, що аж мурахи по тілу бігли, ні Назарчик Кравченко з магдалинівської районки «Наше життя», ні «Апостолівські Зубри», подружжям Нечитів представлені. До речі, як ви гадаєте, хто першим на пік гори зійшов, усіх геть пішоходів-туристів на трасі «обставивши»? Дмитро Большак, справжній супермен, скажете? Чи «биті-перебиті» Савелійович з Олегом Шпуєм? Ні! Дві Анечки – Нечит і Володіна! Чи не тому й виявились красуні-дівчатка головними претендентками на приз Юрія Білоуса, директора спортивного магазину Дніпропетровська. Купальник, щоправда, виявився один-однісінький і після недовгих чоловічих перешіптувань титул «Міс Дракоша» дістався представниці ІА «Наш-район», але й інша Аня не лишилась обділеною. Що ж до Юрія Васильовича, то він, надавши учасникам змагань увесь необхідний інвентар – те таки доміно, дартс, городошний комплект, нарди, – теж від свого благодіяння певний «зиск» отримав. Який саме? А взяв і виграв намагніченим кубиком турнір з нардів. Жартую-жартую, не намагніченим…
Що ж до головного редактора «Днепровской правды» Сергія Цидзіна та його чарівної партнерки Лілії Земляної, то вони виявились настільки скромними, що у кожній з п’яти дисциплін намагались лишатись поза сяйвом юпітерів, однак і їх, як і господарів обійстя – Сашка і Таню Борисових, «Харківських драконів», – теж обдарували «слониками», вручивши іменні «кругляші». За величезний внесок у драконівський рух. Просто і дохідливо!
ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ
По гірських вершинах набігались вволю, на катері по морю накатались, фірмових страв-делікатесів кумась-Надь накуштувались, «драконівськими ігрищами» набавились, олімпійським Зевсовим пилом одне одного добряче притрусили. А що, запитаєте, далі? А далі – нові виїзди-гастролі, нові поетичні і бардівські вечори біля багаття, нові зустрічі-спалахи, нові відкриття і, звісно, мрія про нову поїздку у Коктебель, у вотчину царя Киммерії. У яку вогнедишні неодмінно вирушать, нинішньої осені чи наступної весни, не так важливо. Головне, що без цієї поїздки, без цієї феноменальної аури, духу, без волошинського слова сімейство триголових вже не уявляє свого подальшого існування. Не уявляє свого повноцінного драконового щастя.
Володимир СОРОКА.
Світлини Анни ВОЛОДІН