Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
Осінь 2025 року стала черговим випробуванням для українських журналістів – через посилені атаки на енергетичну інфраструктуру, тривалі блекаути та зростання небезпеки в прифронтових регіонах. Попри ці виклики, мережа Центрів журналістської солідарності Національної спілки журналістів України і далі працює та надає медійникам вкрай важливу підтримку. Діяльність фронтових центрів цієї осені стала можливою завдяки міжнародній організації People in Need («Людина в біді»).
Не просто коворкінги
Мережа Центрів журналістської солідарності Національної спілки журналістів України запрацювала невдовзі після початку повномасштабної війни. Коли російські війська перетнули український кордон, журналісти опинилися серед перших мішеней агресора. Тому вже у квітні 2022 року, за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО, була створена мережа осередків, які надавали журналістам й надають нині екстрену допомогу – фінансами, організаційною, моральною і психологічною підтримкою, а також проводять освітні заходи і сприяють у розв’язанні юридичних питань. Згодом вона трансформувалася у шість стратегічно розташованих хабів: Київ, Харків, Дніпро, Запоріжжя, Івано-Франківськ та об’єднаний Західноукраїнський центр з офісами у Львові та Чернівцях.
– Це не просто офіси з комп’ютерами, – каже Сергій Томіленко, голова НСЖУ. – Це місця, де журналісти знову відчувають себе журналістами. Де розуміють, що не самі.
Що насправді означає «Центр журналістської солідарності»? У кожному місті це фізичний простір – коворкінг, обладнаний генераторами та автономним доступом до Інтернету. Коли відключають світло (а в Україні це відбувається кілька разів щодня), журналісти знають: у центрі є світло, інтернет, тепло та кава. Але інфраструктура – лише верхівка айсберга.
Партнерство, що рятує життя
People in Need (PIN) – чеська міжнародна гуманітарна організація, що з 1992 року працює у зонах конфліктів по всьому світу: від Сирії та Кавказу до Балкан та Африки. Місія організації – допомога людям у кризових ситуаціях та підтримка свободи слова. В Україні PIN представлена з 2003 року. З 2014 року вона активізувала свою гуманітарну допомогу у зв’язку з початком російської агресії та виникненням на сході України гуманітарної кризи. Після початку широкомасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року PIN швидко масштабувала свою діяльність і допомагає мільйонам людей у різних регіонах України.
Підтверджуючи наміри посилювати солідарність з Україною, у жовтні 2025 року Київський ЦЖС відвідала делегація цієї гуманітарної організації – координатор проєктів з прав людини Рене Кочік, керівниця команди та менеджерка проєктів Олена Романова та проєктна менеджерка Ліза Северіна. Під час візиту гості познайомилися з командами усіх Центрів та почули з перших вуст про реалії роботи журналістів у прифронтових регіонах. Особливу увагу було приділено психологічному добробуту медійників та ініціативам ЦЖС, спрямованим на підтримку їхнього ментального здоров’я.
«Ми підтримуємо не лише журналістів – ми підтримуємо право суспільства знати правду», – наголошують представники PIN.
Завдяки підтримці PIN українські Центри журналістської солідарності стали частиною глобальної мережі гуманітарних ініціатив, спрямованих на захист свободи слова у зонах конфлікту. Національна спілка журналістів України у партнерстві з People in Need реалізує проєкт із підтримки мережі Центрів журналістської солідарності (Journalists’ Solidarity Centers) у прифронтових регіонах у цей важкий, критичний для країни осінній період, коли Росія збільшила свої атаки на енергетику та критичну інфраструктуру, а також терор на мирне населення по всій країні.
Що надають Центри журналістської солідарності
Підтримка People in Need охоплює такі сервіси Центрів журналістської солідарності:
– екстрена допомога журналістам та редакціям, які постраждали від обстрілів або вимушеної релокації,
– безкоштовна оренда засобів індивідуального захисту — бронежилетів, шоломів, аптечок IFAK — для роботи у небезпечних зонах,
– безпечні робочі простори в Харкові, Дніпрі, Запоріжжі та Києві, доступні для українських і іноземних медійників,
– правова підтримка та консультації, що надаються через гарячу лінію Центрів солідарності,
– консультаційний супровід і допомога при релокації журналістів і редакцій, які залишили свої домівки або офіси через бойові дії,
– підтримка стійкості локальних медіа — навчання, менторські консультації та допомога у технічному відновленні редакцій, що постраждали через війну.
Завдяки цій співпраці Центри журналістської солідарності продовжують виконувати ключову функцію безпеки та підтримки медіа в Україні, забезпечуючи життєво важливі сервіси для журналістів, які працюють у високоризикових умовах, та допомагаючи зберігати доступ суспільства до достовірної інформації.
Нова небезпека: FPV-дрони та «ждуни»
За останні місяці робота журналістів у прифронтових регіонах стала значно небезпечнішою через прогрес російської армії у підвищенні далекобійності FPV-дронів. Населені пункти у 20–30 км від лінії фронту перейшли в категорію «kill zones».
Особливу загрозу становлять оптоволоконні дрони – так звані «ждуни». На відміну від звичайних FPV-дронів, що керуються радіосигналом, оптоволоконний дрон передає команди через тонкий кабель. Це робить його практично невидимим для засобів радіоелектронної боротьби.
– Такий дрон може довго чекати в засідці, – пояснює досвідчений харківський фіксер і журналіст Володимир Павлов. – Через оптоволокно дрон не випромінює радіосигналів, його важче виявити, тому залишається дуже мало часу, щоб відреагувати і вибратися в безпечне місце, коли натрапляєш на нього.
23 жовтня у Краматорську цілеспрямована атака на автомобіль із журналістами забрала життя воєнної кореспондентки Альони Грамової (Губанової) та оператора Євгена Кармазіна. Спеціальний кореспондент телеканалу «FREEДОМ» Олександр Количев отримав серйозні поранення. Координаторка ЦЖС у Дніпрі Наталя Назарова негайно встановила контакт із родиною пораненого, і за підтримки People in Need йому було надано екстрену матеріальну допомогу.
А 30 жовтня схожа атака сталася у Сумах – керівник «Сумського каналу» Максим Ткачов потрапив під удар російського дрона на території АЗС. Наразі він перебуває у лікарні, НСЖУ надала йому екстрену допомогу.
У таких умовах особливо необхідний індивідуальний захист – бронежилети, тактичні аптечки, які можна отримати в безкоштовний прокат у мережі ЦЖС.
Обличчя солідарності
Від початку війни індивідуальний захист, екстрену фінансову та іншу допомогу отримали сотні журналістів (понад 8000 запитів за три роки роботи). Але за цифрами – живі історії.
– У Центрі журналістської солідарності є все необхідне для роботи – і навіть більше, – каже Славко Твердохліб, маріупольський тележурналіст, який у 2023 році пішки вийшов з окупованого міста, а тепер частий гість коворкінгу Запорізького центру. – Це місце, де ти знову відчуваєш себе журналістом.
Марина Животкова з Луганщини виїжджала з окупації, взявши лише паспорт – журналістське посвідчення було небезпечно брати.
– Я приїхала до Львова, як додому, – згадує вона. – Мене зустріли, надали перше житло, допомогли з документами, грошима. Не уявляю, як би це було, якби не Спілка і ЦЖС.
Один з іноземних фотокореспондентів розповів, що під час триденного блекауту Харківський ЦЖС став для нього єдиним місцем, де він міг оперативно передавати матеріали в редакцію.
Важливий напрямок роботи центрів – підтримка локальної преси на прифронтових територіях. У час, коли міста залишаються без електрики та зв’язку, друкована газета часто стає єдиним джерелом об’єктивної інформації.
Колеги працюють у дуже складних умовах. У кожній четвертій редакції на прифронтових територіях працює лише 1-2 людини. Середня зарплата – близько 200 євро. Доходи впали на дві третини. І все ж 32 локальні газети відновили свою роботу завдяки підтримці НСЖУ.
– Люди сприймають ці видання не лише як медіа, а й як символ України, – пояснює Сергій Томіленко. – Місцева газета – це символ боротьби та стійкості. Вона нагадує людям, що про них не забули, що Україна з ними навіть у найважчі часи.
Редактор Василь Мирошник щотижня долає сотні кілометрів небезпечними дорогами, щоб доставити свою газету «Зоря + Вісник Богодухівщини» на Харківщині. Редакторка Світлана Карпенко особисто розносить «Трудову славу» мешканцям Оріхова під постійними обстрілами. «Без допомоги НСЖУ ми б закрилися, – говорять вони майже в унісон.
У будівлі прифронтової редакції Великописарівської газети «Ворскла» (Сумська область) розбиті всі вікна. Редакція після обстрілів релокувалась, і все ж продовжує виходити. Редактор газети Олексій Пасюга ще й доставляє газету читачам, які часто залишаються без світла, без зв’язку.
– Вважаю, що багато труднощів, у тому числі і фінансових, можна подолати, зокрема за допомогою грантів. А також при підтримці Національної спілки журналістів України, яка тримає руку на пульсі усіх подій, допомагаючи медіа, – каже Олексій.
Рятівне коло під час блекаутів
У жовтні та листопаді 2025 року російська армія посилила удари по енергетичній інфраструктурі, що спричинило масові відключення електроенергії. Саме в такі моменти Центри журналістської солідарності стають незамінними – тут журналісти отримують безперебійний доступ до інтернету, можуть працювати з матеріалами та заряджати обладнання.
Серед користувачів ЦЖС цього періоду – київська команда Reuters, яка працювала у Харківському центрі під час відрядження, команда Truth Hounds, що спеціалізується на документуванні міжнародних злочинів, а також дослідники з Центру східних досліджень імені Марека Карпа (Варшава).
Але центри надають значно більше, ніж просто електрику. Координатори допомагають з логістикою: дають поради щодо найнебезпечніших маршрутів, організовують зустрічі груп іноземних ЗМІ.
– Часто журналісти приходять до нас не лише по інтернетом чи спорядження – їм потрібен простір, де можна видихнути й зібратися, – кажуть координатори Центрів.
Інвестиція в демократію
Досвід українських центрів солідарності вже переймають інші країни. На з’їзді Міжнародної федерації журналістів у Брюсселі Насер Абу Бакр, голова Палестинської асоціації журналістів, заявив:
– Коли ми говорили про центри солідарності, ми взяли українців за приклад. Хочемо створювати кращі сервіси, гарантувати безпеку журналістів.
У лютому 2025 року, на третю річницю повномасштабної війни, НСЖУ організувала міжнародну онлайн-конференцію, яка об’єднала понад 130 учасників. Представники провідних світових організацій – Комітету захисту журналістів, Європейської федерації журналістів, Міжнародного інституту преси – обговорювали критичні виклики для українських медіа.
У резолюції конференції мовиться: «Підтримка незалежної журналістики в Україні – це інвестиція у перемогу демократії та правди над агресією та пропагандою». Серед рекомендацій – посилення міжнародного тиску на Росію для звільнення ув’язнених журналістів, екстрене фінансування незалежних медіа, підтримка механізмів екстреної допомоги, зокрема центрів солідарності.
– Тримайте Україну у ваших сюжетах, у ваших репортажах, у ваших серцях, – звернувся Сергій Томіленко до колег на Конгресі Данської спілки журналістів.
Війна триває – центри працюють
Попри успіхи, центри стикаються з постійними викликами. Фінансування залишається нестабільним – після завершення підтримки ЮНЕСКО робота продовжується значною мірою завдяки партнерам, зокрема People in Need та Данській спілці журналістів.
– Ми не можемо допомогти всім одразу, – визнає Ліна Кущ, перша секретар НСЖУ та координаторка мережі. – Але ключове завдання – щоб кожен журналіст міг звернутися по допомогу і не залишитися сам на сам зі своїми проблемами.
Війна триває, і центри працюють далі. Щодня хтось отримує бронежилет перед поїздкою на передову. Щодня хтось приходить до коворкінгу, бо вдома немає світла. Щодня хтось звертається на юридичну гарячу лінію з проханням про допомогу.
Відомий італійський журналіст Андреа Нікастро, автор книги про Маріуполь, відвідавши київський центр, сказав: «Я вражений стійкістю журналістів, які в умовах війни працюють поблизу лінії фронту. Це справжні герої».
Але самі журналісти не вважають себе героями. Вони просто роблять свою роботу. А центри солідарності допомагають їм це робити – професійно, безпечно, не залишаючись на самоті.
Мережа ЦЖС — це середовище взаємної підтримки, яке допомагає журналістам зберігати професію, здоров’я і життя.
Завдяки співпраці з People in Need Центри журналістської солідарності продовжують виконувати ключову функцію безпеки та підтримки медіа в Україні, забезпечуючи життєво важливі сервіси для журналістів, які працюють у високоризикових умовах, та допомагаючи зберігати доступ суспільства до достовірної інформації.
Довідка:
Мережа Центрів журналістської солідарності – ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові (з точкою присутності у Чернівцях) та Івано-Франківську.
People in Need (PIN) – чеська міжнародна гуманітарна організація, заснована 1992 року. Працює у понад 40 країнах світу, надаючи допомогу людям у зонах конфліктів та підтримуючи свободу слова.
