Дніпропетровська обласна організація Національної спілки журналістів
Червень у багатьох країнах світу традиційно відзначають як Місяць Прайду (Pride Month) – час підтримки прав, видимості та рівності ЛГБТК+ спільноти. У цей період у різних країнах відбуваються просвітницькі заходи, дискусії та освітні ініціативи, покликані привернути увагу до питань рівності, поваги до різноманіття та подолання дискримінації.
Попри зміни, які відбуваються в українському суспільстві, теми, пов’язані з ЛГБТК+ спільнотою, досі залишаються оточеними стереотипами та упередженнями. Нерідко саме через медіа поширюються спрощені уявлення, неточні формулювання або ярлики, які формують викривлене сприйняття людей та їхнього досвіду.
Водночас журналістика має не лише інформувати, а й допомагати суспільству краще розуміти складні соціальні явища. Медійникам важливо вчитися працювати з чутливими темами професійно, дотримуючись стандартів точності, неупередженості та поваги до людської гідності.
Саме з цією метою асистентка кафедри журналістики Університету митної справи та фінансів Ірина Авраменко провела для студентів першого курсу спеціальності «Журналістика» заняття, присвячене особливостям висвітлення тем, пов’язаних із ЛГБТК+.
Підготовці до заняття передувала участь викладачки у спеціалізованому освітньому проєкті «Незламні голоси в часи війни», який реалізують організації Deutsche Gesellschaft (Берлін), «Гендер Зед» (Запоріжжя) та «Прес-клуб реформ» (Кропивницький) за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини та фундації #WeAreAllUkrainians у межах Програми Східного партнерства.
Експерти надали пані Ірині корисну інформацію про стереотипи та когнітивні упередження, історію ЛГБТК+ руху в Україні, особливості журналістської етики, правильне використання термінології, а також про те, як уникати дискримінаційних практик у медіа. Отже, у цьому матеріалі – найважливіші тези, які були озвучені на лекції в УМСФ.
Стереотипи та упередження: чому вони важливі для журналістів
Стереотипи є спрощеними, узагальненими уявленнями про певні групи людей, які ми засвоюємо через культуру, медіа та соціальне оточення. Вони можуть бути як свідомими, так і несвідомими, позитивними або негативними. Проте навіть позитивні стереотипи здатні викривлювати сприйняття реальності.
Для журналістів особливо важливо усвідомлювати власні упередження, адже вони безпосередньо впливають на зміст і тональність матеріалів. Зокрема, у висвітленні ЛГБТК+ тем це найчастіше проявляється через сенсаціоналізм – коли життя спільноти подають як щось скандальне чи виняткове. Іншою крайністю є токенізм, за якого люди стають лише «галочкою» для формальної демонстрації різноманіття. Окрім цього, нерідко трапляється й патологізація – зміщення фокусу на пошук «причин» сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичності замість поваги до реального досвіду людини.
Важливо також розуміти шкідливий вплив деднеймінгу – використання колишнього імені трансгендерної людини без її згоди, а також неправильного вживання займенників, що може бути травматичним для співрозмовника.
Втім, мати упередження – природно для будь-якої людини. Важливо не заперечувати їх існування, а вчитися усвідомлювати та контролювати їхній вплив на професійну діяльність.
Від історичних переслідувань до боротьби за рівність
Щоб краще зрозуміти сучасні процеси та необхідність захисту прав ЛГБТК+ людей, варто звернутися до історії.
У XIX столітті одностатеві стосунки каралися законом. В російській імперії людей могли позбавляти прав, карати тілесними покараннями, засилати до Сибіру або відправляти на каторжні роботи. У радянський період переслідування лише посилилися. У 1934 році гомосексуальність була віднесена до категорії так званих «соціальних пороків», а за статтею про «мужолозтво» людині загрожувало до восьми років таборів.
Водночас сучасна історія України демонструє поступові зміни. У 2015 році було ухвалено антидискримінаційну поправку до Кодексу законів про працю, яка стала першим законодавчим кроком щодо захисту прав ЛГБТК+ людей. Згодом Марші рівності почали регулярно проходити в Києві та інших містах країни.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії дискусія про права ЛГБТК+ людей набула нового виміру. Серед захисників України є представники спільноти, що актуалізувало питання цивільних партнерств, спадкових прав, доступу до медичної інформації та соціальних гарантій.
Чому правовий захист має значення
Відсутність юридичного визнання партнерських стосунків створює низку практичних проблем.
Наприклад, партнер або партнерка можуть не мати права отримувати інформацію про стан здоров’я коханої людини чи відвідувати її в реанімації. У разі смерті одного з партнерів майно може перейти кровним родичам, навіть якщо вони роками не підтримували зв’язок. Також можуть виникати складнощі з питаннями опіки над дітьми.
Окремою проблемою залишаються злочини на ґрунті ненависті: гомофобні та трансфобні мотиви не завжди належним чином враховуються під час кваліфікації правопорушень.
Інтерсекційність: різний досвід різних людей
Окремий блок був присвячений інтерсекційності – підходу, який враховує, що людина може одночасно належати до кількох соціальних груп.
Так, представники ЛГБТК+ спільноти можуть одночасно бути внутрішньо переміщеними особами, ветеранами або людьми з інвалідністю. У таких випадках вони стикаються з додатковими труднощами та формами дискримінації.
Саме тому журналістам рекомендують уникати спрощеного підходу та враховувати різноманітність життєвого досвіду своїх героїв.
Практичні рекомендації щодо роботи з героями матеріалів.
Майбутнім журналістам розповіли про основні принципи роботи з героями статей. Це інформована згода, конфіденційність, повага до особистих кордонів та комфортного темпу розмови. Перед інтерв’ю журналіст має пояснити, де саме буде опублікований матеріал, погодити використання імені, фотографій та інших персональних даних.
Якщо людина просить про анонімність, це рішення необхідно поважати. Особливої уваги потребують теми дискримінації, насильства чи особистих переживань.
У медіа нерідко гетеросексуальні стосунки сприймаються як звична норма, тоді як ЛГБТК+ стосунки описуються як щось особливе або таке, що потребує додаткового пояснення. Одні сім’ї називають просто сім’ями, а інші – «нетрадиційними». Одних людей сприймають як експертів, а інших – насамперед як представників певної меншини.
Мова має значення
Однією з ключових тем заняття стала коректна термінологія.
Студентам пояснили, що журналістам варто уникати слів і формулювань, які містять оцінні судження або стигматизують людину. Зокрема, замість вислову «нетрадиційна сексуальна орієнтація» рекомендується використовувати нейтральні поняття «гомосексуальна» або «бісексуальна орієнтація». Також некоректними вважаються формулювання на кшталт «страждає від гомосексуальності» чи «обрав бути геєм», адже вони створюють хибне враження про природу людської ідентичності.
Майбутнім журналістам рекомендовано зосереджуватися на фактах, а не на стереотипних характеристиках зовнішності чи поведінки людини.
За словами викладачки, знання коректної термінології та принципів етичної комунікації є важливою складовою професійної підготовки майбутніх журналістів.
– Важливо опанувати коректну лексику, щоб з повагою ставитися до всіх людей незалежно від їхньої гендерної ідентичності чи сексуальної орієнтації, – зазначила Ірина Авраменко.
Своїми враженнями від заняття поділилася студентка першого курсу спеціальності «Журналістика» Христина Повх:
– Слова, які ми обираємо для розповіді про ЛГБТК+ спільноту, – це не просто сухі терміни з медіагайду, а тонкі нитки, з яких плететься людська довіра. Для журналіста вміння говорити цією мовою означає здатність бачити людину за кожним рядком, поважаючи її право бути собою без викривлень чи ярликів. Точність тут народжує безпеку, перетворюючи звичайний текст на простір, де немає місця засудженню чи відторгненню.
На думку студентів, саме такі знання допоможуть їм у майбутньому створювати матеріали, засновані на повазі до людини, професійних стандартах та відповідальності перед суспільством.
Ірина Гущина
